Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Гончарука П.А. (головуючого),

Кондратової І.Д.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Вінницької області від 5 вересня 2011 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2011 року у справі № 7/61/2011/5003 за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства "Автоелектроапаратура", за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –відкритого акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів", приватного акціонерного товариства "Автобаза № 1", про стягнення суми, -

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до приватного підприємства "Автоелектроапаратура" про стягнення 470000 євро заборгованості в зв'язку з неналежним виконанням умов контракту № 060207 від 27 квітня 2007 року в частині проведення оплати за поставлене обладнання.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 6 липня 2011 року в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено відкрите акціонерне товариство "Київський завод гумових та латексних виробів" і товариство з обмеженою відповідальністю "БМ Будмеханізація".

Ухвалою суду господарського суду Вінницької області від 21 липня 2011 року в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено приватне акціонерне товариство "Автобаза № 1".

Ухвалою суду від 3 серпня 2011 року виключено товариство з обмеженою відповідальністю "БМ Будмеханізація" зі складу третіх осіб.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 5 вересня 2011 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2011 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу –без задоволення, вказуючи на безпідставність викладених в ній доводів.

Заслухавши пояснення представників позивача та третіх осіб, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 27 квітня 2007 року сторонами укладено контракт № 060207, відповідно до умов якого позивач продає, а відповідач купує на умовах FCA Дрезден у відповідності до Інкотермс-2000 товар загальною вартістю 470000 Євро. Обсяг поставки товару, ціни, загальна сума контракту, а також опис і технічні характеристики товару вказані в додатках № 1-3 до контракту, що є його невід'ємними частинами. Датою поставки вважається дата виставлення позивачем інвойсу. Поставка повинна бути схвалена органом експортного контролю Німеччини. У випадку негативного рішення зазначеного органу даний контракт анулюється.

Обов'язок укласти договір перевезення обумовленого контрактом товару або надати згоду позивачу укласти договір перевезення за рахунок відповідача покладено умовами контракту на відповідача. Укладення договору перевезення без згоди відповідача продавцем здійснюється за рахунок і на ризик відповідача.

24 жовтня 2007 року позивачем виставлено інвойс на оплату 470000 Євро, який залишений відповідачем без належного задоволення.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач передав відповідачу товар на виконання саме контракту № 060207 від 27 квітня 2007 року, а також того, що відповідачем укладався договір перевезення товару чи надавалося відповідне доручення позивачу на укладення договору перевезення.

З наявної у справі транспортної CMR-накладної № 0006555, яка містить дані митного контролю, вбачається, що одержувач товару –не відповідач, а відкрите акціонерне товариство "Київський завод гумових та латексних виробів".

Згідно транспортної CMR-накладної № 0006613, що також міститься в матеріалах справи, без даних митного контролю, відправник товару не позивач, а іншій суб'єкт господарювання –VTD VAKUUMTECHNIK DRESDEN Gmbh, а відмітка одержувача обладнання про прийняття вантажу відсутня.

Обладнання, аналогічне тому, що є предметом контракту, укладеного сторонами у справі, та яке знаходиться у власності відповідача, набуте останнім у власність на підставі акту передачі № 5 від 3 грудня 2007 року в якості внеску до статутного фонду від Tycon Bussiness LTD, яке виступило відправником обладнання, згідно відповідної вантажно-митної декларації, наявної в матеріалах справи.

При цьому, відповідно до листів Державної митної служби, наявних в матеріалах справи, протягом 2007-2011 р.р. відповідач обладнання, що надійшло від позивача або VTD VAKUUMTECHNIK DRESDEN Gmbh, не розмитнював, а одержувачами продукції від позивача були інші особи.

З посиланням на недоведеність заявлених позовних вимог та норми ст.ст. 334, 655, 664, 712 Цивільного кодексу України, Правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів Інкотермс-2000, суд відмовив в задоволенні позову.

З таким рішенням господарського суду першої інстанції погодився й апеляційний господарський суд, залишивши його без змін.

Висновок попередніх судових інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення зміні або скасуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України –

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 5 вересня 2011 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2011 року у справі № 7/61/2011/5003 –без змін.