31/102пн Про визнання права власності на самочинно збудовану будівлю автовагової - 14.03.2012 Прийняття

Закрите акціонерне товариство "Бетон Нова" (далі за текстом –ЗАТ "Бетон Нова") звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до виконавчого комітету Миронівської селищної ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –комунального підприємства "Єнакіївське міжміське бюро технічної інвентаризації" (далі за текстом –КП "Єнакіївське міжміське БТІ") про визнання права власності на самочинно збудовану будівлю.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.09.2009 року залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2011 року позовні вимоги ЗАТ "Бетон Нова" було задоволено: визнано за позивачем право власності на будівлю автовагової (літ. 4Б-1) площею 10,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька обл., смт. Миронівський, вул. Совєтська, 42.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, заступник прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Миронівської селищної ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2011 року та рішення господарського суду Донецької області від 28.09.2009 року – скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог –відмовити.

Позивачем відзиву на касаційну скаргу подано не було.

Миронівською селищною радою до Вищого господарського суду України було подано заяву, в якій просить суд розглянути справу без участі її представника та прийняти рішення на розсуд суду.

В судовому засіданні прокурор просив касаційну скаргу задовольнити, судові акти попередніх інстанцій –скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог –відмовити.

Сторін та третю особу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів –скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, постановою Дебальцівського міського суду Донецької області від 04.12.2006 року за ЗАТ "Бетон Нова" визнано право власності на об’єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: Донецька область, м. Дебальцеве, смт. Миронівський, вул. Совєтська, 42, які входять до складу цілісного майнового комплексу, загальною площею 24168,4 м2. Ухвалою Дебальцівського міського суду від 28.03.2007 року до постанови суду від 04.12.2006 року було внесено зміни в частині правильного визначення площ спірних об’єктів.

Так, відповідно до вищевказаних судових актів за позивачем визнано право власності на об’єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: Донецька область, м. Дебальцеве, смт. Миронівський, вул. Совєтська, 42, які входять до складу цілісного майнового комплексу, загальною площею 30964,4 м2, а саме: будівлю цеху залізобетонних виробів –2, (літ. Я-1), будівлю майстерні (літ. К-1), будівлю диспетчерської (літ. З-1), будівлю растворного вузла (літ. Х-5), будівлю центрального складу (літ. Н-1), будівлю арматурного цеху (літ. Ш-1), будівлю ПММ (літ. С-1), будівлю ангару літ. (С1 –1), будівлю складу (літ. С), будівлю енергоцеху (літ. Р.1), будівлю гаражного боксу (літ. Л-1), будівлю мойки (літ. М-1), будівлю цеху ЦО (літ. Ц-1), будівлю медпункту (літ. Д-1), будівлю вагової (літ.1Б-1, 1В-1), будівлю автогаражу (літ. И-1), будівлю армокаркасів (літ. Ч-1), частину будівлі заводоуправління (літ. Г-2, Г1-4 (приміщення № 1).

Право власності на зазначені об’єкти нерухомого майна було зареєстровано за ЗАТ "Бетон Нова" в установленому порядку.

06.09.2007 року ВАТ "Миронівський завод залізобетонних конструкцій" (продавець) та ЗАТ "Бетон Нова" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив такі нежитлові будівлі та споруди: будівлю прохідної (літ. Б-1), будівлю столової (літ. В-2, В1-2), частину будівлі заводоуправління (літ. Г-2) (частина приміщення №1, приміщення №2, частину підвалу г/п), будівлю ремонтно-будівельного цеху (літ. 1Г-1), будівлю битовок ЗБВ-2, будівлю під обладнання ЗБВ-2, будівлю пилорами, будівлю складу (літ. Е-1), будівлю цеху ЗБВ-4 (літ.О-1), будівлю ЗБВ –3 (літ. Т-1), будівлю цеху ЦФО -2 (літ. У-1), побутові приміщення (літ.У1-2), будівлю цеху ЗБВ-1 (побутові приміщення) (літ. Ф-1, Ф1-2), будівлю арматурного відділення цеху ЗБВ -3 (літ. Щ-1), будівлю пластифікатора "Дофен" (літ. Э-1), будівлю цеху ЦО-3 (літ. Ю-1), будівлю побутового корпусу (літ. Ю1-4).

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.01.2009 року Миронівською селищною радою (орендодавець) та ЗАТ "Бетон Нова" (орендар) на підставі рішення Миронівської селищної ради від 12.12.2008 року № V/36-9 було укладено Договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення № 01-09/СР, яка знаходиться за адресою: Донецька область, смт. Миронівський, вул. Совєтська, 42.

На момент укладання Договору оренди на земельній ділянці знаходились об’єкти нерухомого майна: будівля енергоцеху, будівля цеху залізобетонних виробів, будівля майстерні, будівля розчинного вузла, будівля диспетчерської, будівля арматурного цеху, будівля центрального складу, будівля РММ, будівля ангару, будівля складу, будівля заводоуправління, будівля армокаркасів, будівля автогаражу, будівля вагової, будівля медпункту, будівля цеху ЦО, будівля мойки, будівля гаражного боксу, в тому числі електромережа напругою 220 Вольт у стані, придатному для використання, площадка з твердим покриттям асфальту в придатному для використання стані (п. 1.2 Договору).

Договір укладено строком на 50 років, починаючи з дати його державної реєстрації (п. 2.1 Договору).

Вищезазначений Договір було зареєстровано у Єнакіївському міському відділі Донецької регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 27.01.2009 року вчинено запис за № 040917100001.

Земельну ділянку передано в оренду для обслуговування адміністративних, промислових будівель та здійснення виробничої діяльності з земель промисловості (п. 4.1 Договору).

На момент первинної технічної інвентаризації, яку було проведено за заявою ЗАТ "Бетон Нова" 14.05.2009 року техніком КП "Єнакіївське міжміське БТІ" при обстеженні було встановлено самочинне будівництво автовагової (літ. "4Б-1"), що підтверджується висновком відділу містобудування та архітектури від 17.06.2009 року № 2-26-10, у зв’язку з чим ЗАТ "Бетон Нова" звернулось до суду з вимогою про визнання права власності на спірний об’єкт.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є визнання права власності на самочинно побудований об’єкт нерухомого майна, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України (254к/96-ВР) , Цивільного кодексу України (435-15) та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ЗАТ "Бетон Нова" звернулось до місцевого господарського суду з позовними вимогами до виконавчого комітету Миронівської селищної ради про визнання права власності на самочинно збудовану будівлю автовагової площею 10,6 кв.м.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Основного закону та ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право приватної власності є непорушним та ніхто не може бути позбавлений права власності.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 ст. 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти в формі рішень.

Частиною 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Як було вищезазначено та у відповідності до вказаних норм закону Миронівською селищною радою (орендодавець) в межах визначених повноважень та ЗАТ "Бетон Нова" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, на якій знаходиться вищевказаний об’єкт нерухомого майна.

Колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що в силу приписів ст. 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності може бути заявлений до особи, яка оспорює або не визнає таке право власника, а такі факти порушення чи заперечення прав позивача відповідачем – виконавчим комітетом Миронівської селищної ради в матеріалах справи відсутні, оскільки останній право власності на самочинно збудовану будівлю не оспорював.

Враховуючи вищезазначене, поза увагою судів попередніх інстанцій залишився той факт, що позов було подано до виконавчого комітету Миронівської селищної ради, в той час як саме Миронівська селищна рада безпосередньо є власником земельної ділянки, на якій розташовано спірний об'єкт самочинно збудованої будівлі.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що зазначені обставини не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим судами не було залучено до участі у справі Миронівську селищну раду як власника і в той же час орендодавця земельної ділянки, на якій знаходиться спірне майно.

Крім того, відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

Таким чином, господарським судам попередніх інстанції необхідно було дослідити питання відповідності збудованого нерухомого майна умовам договору, на підставі якого позивач користується земельною, зокрема, з’ясувати чи надавалась відповідна згода власника земельної ділянки для здійснення будівництва орендарем.

За урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що в порушення принципу повноти зазначені обставини не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим оскаржувані судові акти не можна визнати законними та обгрунтованими.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України (1798-12) підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати обставини справи, дійсні права та обов’язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, визначити повне коло та правовий статус учасників цієї справи і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Миронівської селищної ради підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій –скасуванню з направленням справи на новий розгляд.