01/5026/650/2011 Про визнання грошових вимог кредиторів до боржника - 17.01.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_11 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2011р. по справі №01/5026/650/2011 за заявою ОСОБА_12 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рена",-

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22.08.2011р. визнано вимоги кредиторів у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Рена" в слідуючих розмірах:

1. ОСОБА_12 на суму 2501730 грн. 00 коп.,

2. Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції AT "Райффайзен Банк Аваль" на суму 4050720 грн. 50 коп.,

3. Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 17189 грн. 00 коп.,

4. Державної податкової інспекції у мсті Черкаси на суму 162081 грн. 27 коп.,

5. Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на суму 26234 грн. 97 коп.,

6. ОСОБА_10 на суму 2000000 грн. 00 коп.,

7. ОСОБА_8 на суму 2000000 грн. 00 коп.,

8. ОСОБА_11 на суму 2000000 грн. 00 коп.,

9. Вимоги щодо виплати заробітної плати на суму 22441 грн. 04 коп.

Також, цією ухвалою встановлено:

Вимоги публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на суму 3050079 грн. 68 коп. підлягають до окремого внесення до реєстру вимог кредиторів як такі, що забезпечені заставою майна боржника.

Вимоги публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на суму 3050079 грн. 68 коп. та вимоги щодо виплати заробітної плати на суму 12166 грн. 74 коп. підлягають до задоволення у першу чергу.

Вимоги Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 17189 грн. 00 коп., вимоги щодо виплати заробітної плати на суму 10274 грн. 30 коп. підлягають до задоволення у другу чергу.

Вимоги державної податкової інспекції у місті Черкаси на суму 162081 грн. 27 коп. підлягають до задоволення у третю чергу.

Вимоги публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на суму 26234 грн. 97 коп., публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції AT "Райффайзен Банк Аваль" на суму 4050720 грн. 50 коп., ОСОБА_10 на суму 2000000 грн. 00 коп., ОСОБА_8 на суму 2000000 грн. 00 коп., ОСОБА_11 на суму 2000000 грн. 00 коп., ОСОБА_12 на суму 2501730 грн. 00 коп. підлягають до задоволення у четверту чергу.

Встановлено, що штраф та пеня в процедурі банкрутства боржника до складу грошового зобов'язання перед кредиторами не зараховуються.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2011р. апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Черкаси" задоволено. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 22.08.2011 у справі № 01/5026/650/2011 частково змінено, а саме: в частині визнання вимог ОСОБА_10 на суму 2 000 000 грн., ОСОБА_8 на суму 2 000 000 грн., ОСОБА_11 на суму 2 000 000 грн. та прийнято в цій частині рішення, яким відмовлено у визнанні кредиторських вимог ОСОБА_10 на суму 2 000 000 грн., ОСОБА_8 на суму 2 000 000 грн., ОСОБА_11 на суму 2000000 грн.

Змінено пункт 5 абзацу 2 резолютивної частини ухвали господарського суду Черкаської області від 22.08.2011 року та встановлено, що вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційним промислово-інвестиційним банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Черкаси" на суму 3 138 089, 94 грн. підлягають до задоволення в першу чергу.

Скасовано ухвалу в частині відмови у включенні штрафу та пені в процедурі банкротства до грошового зобов’язання перед кредиторами та визнати Вимоги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції в розмірі 624 367,51 грн. та визнано їх такими, що підлягають до задоволення у шосту чергу.

ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_11 звернулись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просять постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2011р. по справі скасувати та залишити в силі ухвалу господарського суду Черкаської області від 22.08.2011р., посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Черкаської області від 29.03.2011р. порушено провадження по справі про визнання банкрутом ТОВ "Рена" за заявою ОСОБА_12

Ухвалою підготовчого засідання від 05.04.2011р. визнано вимоги ОСОБА_12 та зобов'язано кредитора опублікувати в 10-денний термін в офіційних друкованих органах оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Рена".

За результатами попереднього засідання ухвалою господарського суду Черкаської області від 22.08.2011р. визнано вимоги кредиторів у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Рена" в слідуючих розмірах:

1. ОСОБА_12 на суму 2501730 грн. 00 коп.,

4. Державної податкової інспекції у мсті Черкаси на суму 162081 грн. 27 коп.,

6. ОСОБА_10 на суму 2000000 грн. 00 коп.,

7. ОСОБА_8 на суму 2000000 грн. 00 коп.,

8. ОСОБА_11 на суму 2000000 грн. 00 коп.,

9. Вимоги щодо виплати заробітної плати на суму 22441 грн. 04 коп.

Крім цього, вимоги публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на суму 3050079 грн. 68 коп. підлягають до окремого внесення до реєстру вимог кредиторів як такі, що забезпечені заставою майна боржника.

Частково змінюючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції відмовив у визнанні кредиторських вимог ОСОБА_10 на суму 2 000 000 грн., ОСОБА_8 на суму 2 000 000 грн., ОСОБА_11 на суму 2000000 грн., пославшись при цьому на те, що вимоги до боржника за договорами поруки заявлені кредиторами тільки в справі про банкрутство ТОВ "Рена" в 2011 році, що є значно пізніше строку визначеного ст. 559 ЦК України.

Також судом апеляційної інстанції змінено пункт 5 абзацу 2 резолютивної частини ухвали господарського суду Черкаської області від 22.08.2011 року та встановлено, що вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Черкаси" на суму 3 138 089, 94 грн. підлягають до задоволення в першу чергу, як такі, що повністю забезпечені заставою майна боржника.

Крім того, судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у включенні штрафу та пені в процедурі банкрутства до грошового зобов’язання перед кредиторами та визнано вимоги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції в розмірі 624 367,51 грн. з віднесенням до задоволення у шосту чергу.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказана сума коштів складається з нарахованої банком пені за невиконання позичальником (ОСОБА_5) умов кредитних договорів № 010/02-2/421/01-06 від 27.07.06 та № 0010/02-2/421/04-08 від 02.09.08, відповідно до яких позичальник зобов'язаний у випадку порушення умов договору сплачувати банку пеню та інші штрафні санкції, передбачені кредитними договорами.

Оскільки статтею ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів та містити відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, та окремо повинен включати розмір неустойки (штрафу, пені), то не включення нарахованої банком пені за невиконання позичальником умов кредитних договорів до реєстру вимог кредиторів до боржника та невказання черговості задоволення вимог банку по пені на думку суду апеляційної інстанції є порушенням вимог ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Однак з постановою суду апеляційної інстанції повністю погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Отже, незалежно від того чи визнані вимоги кредитора боржником разом з розпорядником майна чи ні, чи були стосовно них рішення юрисдикційних органів, чи визнані вони в претензійному порядку, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника й за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

Тому усі вимоги кредиторів підлягають встановленню (визнанню) судом.

При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом.

Якщо суд дійде висновку, що вимоги кредитора, хоча і не оскаржуються боржником, включені до реєстру, однак не підтверджуються документами, то він вимушений їх відхилити.

Кредитори самі повинні довести свої грошові вимоги виключно відповідними документами (рішеннями суду, відповідями на претензію, договорами, актами звірок, накладними та ін.), тобто грошові зобов'язання повинні бути встановлені як за розміром, так і за суттю.

Докази, на яких ґрунтуються грошові вимоги кредитора, повинні надавати право кредитору на звернення до боржника з грошовими вимогами в установленому чинним законодавством порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, вимоги ОСОБА_10 до ТОВ "Рена" ґрунтуються на договорі поруки, укладеного 01.12.2008 року для забезпечення вимог по договору позики від 01.12.2008 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 на суму 2000 000 грн.

Відповідно до п. 7 договору позики від 01.12.2008 року позичальник зобов'язаний повернути позику до 01 червня 2009 року. Відповідно до п.5.2. договору поруки цей договір діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 ЦК України.

Тобто, строком виконання основного зобов'язання є 01.06.2009 року.

Вимоги ОСОБА_8 до ТОВ "Рена" ґрунтуються на договорі поруки, що укладений 05.10.2008 року для забезпечення вимог по договору позики, укладеного між ним та ОСОБА_5 05.10.2008 року на суму 280 000 грн. Відповідно до п. 2 договору позики позичальник зобов'язаний повернути позику до 01.07.2009 року. Також вимоги ОСОБА_8 обґрунтовані договором поруки від 01.11.2008 року, що забезпечує вимоги по договору позики на суму 220 000 грн. щодо повернення коштів до 01.07.2009 року, що укладений між ним та ОСОБА_5, та договором поруки від 01.03.2007 року, що забезпечує вимоги по договору позики від 01.03.2007р. на суму 1500000 грн.

Договори поруки діють до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 ЦК України.

Вимоги ОСОБА_11 визначені договором поруки від 01.07.2008 року, за яким ТОВ "Рена" поручилася за виконання зобов'язань по договору позики від 01.07.2008 року, укладеним між ОСОБА_11 та ОСОБА_5 в сумі 2 000 000 грн. Позика повинна бути повернута до 31.12.2008 року.

Статтею 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимог до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений момент пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже зазначений шестимісячний строк встановлений для пред'явлення вимоги до поручителя. Тобто, в межах зазначеного строку кредитор має пред'явити не позов до суду, а вимогу як раз до поручителя.

Суд першої інстанції визнав вимоги кредиторів ОСОБА_10 на суму 2000000 грн. 00 коп., ОСОБА_8 на суму 2000000 грн. 00 коп., ОСОБА_11 на суму 2000000 грн. 00 коп. з тих підстав, що кредитори ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_11 звертались у встановлений законом строк з вимогами до боржника.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи ухвалу суду першої інстанції в частині визнання вимог кредиторів ОСОБА_10 на суму 2 000 000 грн., ОСОБА_8 на суму 2 000 000 грн., ОСОБА_11 на суму 2 000 000 грн., прийняв в цій частині рішення, яким відмовив у визнанні кредиторських вимог вказаних кредиторів з тих підстав, що кредитори ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 заявили вимоги до боржника тільки в справі про банкрутство ТОВ "Рена" в 2011р., що є значно пізніше строку, визначеного ст. 559 ЦК України.

При цьому, переглядаючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на наявність в матеріалах справи копій письмових вимог ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 до ТОВ "Рена" про повернення коштів згідно договорів позики (т.2 а.с. 126, а.с.133, а.с. 134), не дослідив та не надав належної правової оцінки вказаним доказам, не проаналізував, чи відповідають вказані письмові вимоги кредиторів до боржника вимогам закону. Також суд апеляційної інстанції не дослідив оригінали цих письмових вимог та не перевірив, чи були вони отримані боржником.

Таким чином, враховуючи наявність в матеріалах справи копій письмових вимог ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 до ТОВ "Рена" про повернення коштів згідно договорів позики та пославшись на те, що вимоги до боржника за договорами поруки заявлені кредиторами ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_11 тільки в справі про банкрутство ТОВ "Рена" в 2011 році, суд апеляційної інстанції не вмотивував підстави відмови у визнанні кредиторських вимог ОСОБА_10 на суму 2 000 000 грн., ОСОБА_8 на суму 2 000 000 грн., ОСОБА_11 на суму 2000000 грн.

Тому колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ОСОБА_10 на суму 2 000 000 грн., ОСОБА_8 на суму 2 000 000 грн., ОСОБА_11 на суму 2000000 грн. прийнята без належного дослідження всіх суттєвих обставин справи, тому підлягає в цій частині скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

При новому розгляді справи в цій частині суду належить врахувати вищевикладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 22.08.2011 визнано вимоги ПАТ Промінвестбанку в сумі 26234,97 грн., як такі, що задовольняються в четверту чергу, та 3 050 079,68 грн., як такі, що забезпечені заставою майна боржника в першу чергу. Вимоги в сумі 61775,29 грн. (штрафні санкції) судом не визнані, до складу грошових зобов'язань не зараховані.

Змінюючи пункт 5 абзацу 2 резолютивної частини ухвали господарського суду Черкаської області від 22.08.2011 року, суд апеляційної інстанції зазначив, що вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Черкаси" на суму 3 138 089, 94 грн. підлягають до задоволення в першу чергу.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" забезпечені іпотекою - комплексом будівель: нежитлова будівля з підвалом під літерою "А-2"",пд"загальною площею 1573,8 кв.м., комора під літ "Е", толочна під літ. "Б-1", площею 34,4 кв.м., павільони під літ. "В-Г", огорожа №1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. та заставою -автовишка АП-17 на базі автомобіля ЗІЛ 131, 1988 р.в., реєстр № НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про іпотеку", п. 5.2.3. Іпотечного договору № 02-. 266/06 від 09.11.2006 року за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про заставу", за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави, а п.5.8. договору застави майна № 02-278/06 від 20.11.2006 року передбачено, що за рахунок заставного майна заставодержатель задовольняє несплачені суми неустойки, передбаченої кредитним договором.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Черкаси" повинні бути визнані судом в сумі 3 138 089 грн. 94 коп. та включені в першу чергу задоволення, як такі, що забезпечені заставою майна боржника.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у включенні штрафу та пені в процедурі банкрутства до грошового зобов’язання перед кредиторами, суд апеляційної інстанції правомірно визнав вимоги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції в розмірі 624 367,51 грн. з віднесенням до задоволення у шосту чергу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 27.07.2006 року між заявником та ТОВ "Рена" було укладено договір поруки № 010/02-2/421 -06, за яким боржник взяв на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по борговим зобов'язанням ОСОБА_5, що виникають з умов генеральної кредитної угоди № 010/02-2/421-06 від 27.07.2006р., укладеної між Акціонерним поштово-пенсійним Банком "Аваль" (кредитором) з однієї сторони та ОСОБА_5 (позичальником) з другої сторони.

Відповідно до п. 7.1. договору № 010/02-2/421 /01 -06 від 27.07.06 у разі виникнення простроченої заборгованості по кредиту, прострочення сплати процентів по ньому, кредитор має право стягувати неустойку, що передбачена ст. 6.5 договору.

Пунктом 6.5.1. договору встановлено, що за порушення термінів повернення кредиту і відсотків за кредит позичальник зобов'язаний сплачувати кредитору додатково до встановленої процентної ставки по кредиту, пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення від суми платежу по відсотках та 0,1% за кожний день прострочення від суми платежу основного боргу.

У відповідності до п. 2.3.2 договору № 0010/02-2/421/04-08 позичальник зобов'язаний у випадку порушення умов договору сплачувати банку пеню та інші штрафні санкції, передбачені кредитним договором.

Згідно п. 4.1.1. договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

Пунктом 2.1. договору поруки сторони договору визначили, що у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитній угоді та кредитних договорах, укладених в її межах, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором нарівні з позичальником за повернення сум кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій, пені.

Відповідно до ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі. що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку. відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що банк правомірно нарахував боржнику пеню в розмірі 624 367,51 грн. за невиконання позичальником (ОСОБА_5) умов кредитних договорів № 010/02-2/421/01-06 від 27.07.06 та № 0010/02-2/421/04-08 від 02.09.08, а суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав вимоги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції до боржника в розмірі 624 367,51 грн. з віднесенням цих вимог до задоволення у шосту чергу.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2011р. в частині визнання вимог ОСОБА_10 на суму 2 000 000 грн., ОСОБА_8 на суму 2 000 000 грн., ОСОБА_11 на суму 2 000 000 грн. необхідно скасувати та в цій частині справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2011р. залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, –

Касаційну скаргу ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_11 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2011р. по справі №01/5026/650/2011 в частині визнання вимог ОСОБА_10 на суму 2 000 000 грн., ОСОБА_8 на суму 2 000 000 грн., ОСОБА_11 на суму 2000000 грн. скасувати. В цій частині справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.