Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Новікової Р.Г.

Попікової О.В.

за участю представників:

Позивача: ОСОБА_1. дов. від 30.06.2011 року №289; Морозов О.О. дов. від 30.06.2011 року №166: ОСОБА_2. дов. від 30.06.2011 року №283;

Відповідача 1: директор –Довгань К.Б.

Відповідача 2: не з'явився;

Третьої особи: не з'явився.

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-технічний центр "БУДРЕКОНСТРУКЦІЯ" на рішення господарського суду міста Києва від 25.08.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2011 року

у справі № 39/78-9/191 господарського суду міста Києва

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "УТЕЛ"

до відповідача -1 товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-технічний центр "БУДРЕКОНСТРУКЦІЯ"

відповідача -2 дочірнього підприємства "БАЛУ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів – Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України

про визнання фіктивним правочину (авторського договору про передачу майнових прав від 15.10.2007 року)

У січні 2009 року відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі філії "УТЕЛ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-технічний центр "БУДРЕКОНСТРУКЦІЯ", просило визнати фіктивним правочином авторський договір про передачу майнових прав від 15.10.2007 року, укладений між дочірнім підприємством "БАЛУ" та товариством з обмеженою відповідальністю " Інноваційно-технічний центр" "БУДРЕКОНСТРУКЦІЯ".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2009 року дочірнє підприємство "БАЛУ" залучено до участі у справі в якості другого відповідача.

Заявою від 18.05.2009 року позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсним авторський договір про передачу майнових прав від 15.10.2007 року.

Справа розглядалася неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.05.2009 року (суддя Гумега О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2011 (колегія суддів у складі: Кондес Л.О. –головуючий суддя, судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.), позов задоволено. Визнано авторський договір про передачу майнових прав від 15.10.2007 року, укладений між дочірнім підприємством "БАЛУ" та товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-технічний центр "БУДРЕКОНСТРУКЦІЯ" недійсним правочином.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2011 року рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2011 року у справі № 39/78 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

У постанові суду касаційної інстанції зазначено, що ні місцевий, ані апеляційний господарські суди не з’ясували фактичних обставин досягнення Товариством і Центром згоди з усіх істотних умов договору про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності (зокрема, стосовно способу та умов використання цього об’єкта замовником); не дослідили змісту узгоджених сторонами способу та умов використання Товариством Твору 1; не встановили, ким та коли створено Твір 1; про яке "погодження" йдеться в листі Центра від 02.10.2007 № 1/10 (т. 1, а.с. 50); коли Твір 1 передано позивачеві; коли вперше Твір 1 з’явився у наявній на даний час формі; не з’ясували, яким чином існування та використання Твору 2 впливає на права Товариства стосовно Твору 1.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.08.2011 року у справі № 39/78-9/191 (суддя Бондаренко Г.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2011 року (головуючий Андрієнко В.В., судді Буравльов С.І., Вербицька О.В.) позов задоволено, визнано недійсним авторський договір про передачу майнових прав від 15.10.2007 року, укладений між дочірнім підприємством "БАЛУ" та товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-технічний центр "БУДРЕКОНСТРУКЦІЯ".

Оскаржені судові акти мотивовані тим, що майнові права інтелектуальної власності на об’єкт дизайн - проект "Реконструкція приміщень філії "Утел" відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", виготовлений за договором, належать спільно позивачу на відповідачу - товариству з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-технічний центр "БУДРЕКОНСТРУКЦІЯ" та підлягають захисту незалежно від реєстрації даного твору.

Не погодившись з оскарженими судовими актами, товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-технічний центр "БУДРЕКОНСТРУКЦІЯ" звернулось з касаційною скаргою, просило скасувати судові рішення, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не замовляв відповідачу створення об’єкта інтелектуальної власності, у договорі від 21.06.2007 року №3-5/829-3 не йдеться про виготовлення об’єкту інтелектуальної власності за замовленням. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-технічний центр "БУДРЕКОНСТРУКЦІЯ" вважає, що судами не було досліджено висновки судової експертизи стосовно послідовності створення Творів 1 та 2. Заявник касаційної скарги вважає, що посилання судів попередніх інстанції на те, що позивач та відповідач 1 набули майнові права інтелектуальної власності спільно згідно договору №3-5829-3 від 21.06.2007 року суперечить Закону України "Про авторське право і суміжні права" (3792-12) .

Заперечуючи проти касаційної скарги, публічне акціонерне товариство "Укртелеком" зазначило, що, враховуючи, що безпосередній творець Твору 1 не є власником виключних майнових прав на Твір 1, то і відповідні посилання скаржника на те, що даний творець може виконати без відповідної згоди власників авторських майнових прав переробку Твору-1 та створити Твір 2 є таким, що суперечать законодавству України.

У судове засідання 21.12.2011 року представники відповідача - дочірнього підприємства "БАЛУ" та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів –Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти ті науки України не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідача та третьої особи.

Колегія суддів, вислухавши представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.06.2007 року між відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі філії "Утел" (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-технічний центр "Будреконструкція"(відповідач-1) був підписаний договір № 3-5/829-3, відповідно до п. 1.1. ст. 1 якого замовник (позивач) доручив, а виконавець (відповідач-1) зобов’язався своїми силами виконати роботи з будівництва об’єкту "Реконструкція приміщень філії "Утел" ВАТ "Укртелеком", розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві згідно з етапами робіт, вказаними у п. 1.2.

Пунктом 1.2. ст. 1 договору було визначено, що до складу робіт за договором входять:

- 1 етап –розробка проектно-кошторисної документації на об’єкт, отримання рішення по проекту та узгодження його із всіма зацікавленими сторонами та органами Держнагляду;

- 2 етап –виконання загально - будівельних робіт згідно проектно-кошторисної документації, затвердженої замовником;

- 3 етап –здача об’єкта будівництва робочій комісії, призначеній замовником, в експлуатацію.

Пунктом 3.2. ст. 3 договору було встановлено, що на підставі наданого замовником технічного завдання (завдання на розробку дизайн-проекту) (додаток № 1) по об’єкту "Реконструкція приміщень філії "Утел" ВАТ "Укртелеком", розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві, виконавець протягом 20 (двадцяти) календарних днів розробляє робочий проект та виконує всі необхідні його погодження.

Договором (п. 6.1. ст. 6) було також передбачено, що виконавець має право залучати до виконання робіт субпідрядників після погодження із замовником їх залучення відповідно до п. 6.3. ст. 6 договору в порядку, передбаченому п. 6.4. ст. 6 цього договору.

Пунктом 9.6. ст. 9 договору було визначено, що кожна із сторін зобов’язана забезпечити сувору конфіденційність отриманої при виконанні договору інформації (технологічної, фінансової, комерційної та іншої) і вжити всі належні заходи по її нерозголошенню. Передача вказаної інформації юридичним або фізичним особам, які не мають відношення до договору, її опублікування або розголошення іншими шляхами і засобами можуть мати місце тільки за письмовою згодою сторін, незалежно від причин і строку припинення дії договору, крім випадків, передбачених чинним законодавством України.

Отже, сторони у договорі №3-5/829-3 окремим етапом встановили розробку проектної документації і окремий кошторис по даним роботам та передбачили окрему оплату за виготовлення цієї проектної документації.

Також сторонами було погоджено додаток № 1 до договору № 3-5/829-3 від 21.06.2007 року - Технічне завдання робочого проекту із будівництва об’єкту: "Реконструкція приміщень філії "Утел" ВАТ "Укртелеком", розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві", в пункті 7 якого передбачено необхідність розробки дизайн-проекту меблів та торгового обладнання магазину з розмежуванням по зонам та викладено детальні вимоги до замовленого об’єкту.

Відповідно до додатку №3 договору №3-5/829-3, відповідач 1 зобов'язався здійснити розробку дизайн –проекту меблів та їх креслень, розробку дизайн - проекту внутрішнього вигляду приміщення та робочих креслень, використовуючи власні трудові ресурси, а саме, силами двох виконавців: ГІП –головного інженера проекту та ГАП –головного архітектора проекту зі сплатою їм коштів у розмірі 106 428,00 грн.

02.10.2007р. відповідач-1 надіслав позивачу лист № 1/10, в якому повідомив про те, що проект дизайну внутрішнього вигляду приміщень об’єкту "Реконструкція приміщень філії "Утел" ВАТ "Укртелеком", розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві" (Твір 1), згідно договору № 3-5/829-3 від 21.06.2007р., виконано та віддано на погодження.

Також зазначеним листом відповідач-1 просив позивача профінансувати другий етап згідно договору та оплатити рахунок № СФ-0016 від 01.10.2007р. на суму 261 466, 00 грн. у зв’язку з необхідністю здійснення оздоблювальних робіт та монтуванням обладнання.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивачеві було передано виражений в об’єктивній формі твір у вигляді архітектурного дизайн-проекту, в якому були відтворені певні архітектурні рішення, що знайшли своє висловлення у малюнках, ескізах, кресленнях, планах, моделях, схемах тощо.

Позивач у додатку № 1 до договору № 3-5/829-3 виклав докладні вимоги до дизайн-проекту (робочого проекту) "Реконструкція приміщень філії "Утел" відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві", меблів та торгового обладнання магазину.

Сторони у розділах 2, 3 договору № 3-5/829-3 визначили строк та порядок виконання відповідачем робіт та виготовлення відповідного твору "Реконструкція приміщень філії "Утел" ВАТ "Укртелеком", розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві" та у розділі 4 визначили окрему вартість цих робіт і встановили окремий порядок їх оплати.

З огляду на вищезазначене правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що відповідний проект, виготовлений відповідачем-1 за завданням позивача під час виконання договору № 3-5/829-3 буде використано, зокрема, і під час виконання другого етапу договору № 3-5/829-3.

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанції обставини щодо укладення між позивачем та відповідачем 1 договору №3-5/829-3, та змісту договору, судова колегія вважає, що суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку про те, що укладений договір №3-5/829-3 є змішаним, оскільки цей договір містить положення, які окремо регулюють питання виготовлення відповідачем 1 (виконавцем) за відповідним Технічним завданням позивача (замовника) дизайн-проекту та креслень як меблів, так і вигляду приміщень, тобто, у цій частині договір є саме договором про створення за замовленням об’єкту права інтелектуальної власності, та одночасно містить окремі положення щодо виконання відповідних будівельних робіт, тобто, містить елементи договору підряду.

У матеріалах справи наявний Твір "Реконструкція приміщень філії "Утел" ВАТ "Укртелеком", розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві" виконаний відповідачем-1 згідно договору № 3-5/829-3.

Безпосереднім творцем є ОСОБА_3, яка на момент створення даного Твору (надалі –Твір 1) працювала у відповідача-1 на умовах трудового договору, що підтверджується, зокрема, трудовою угодою від 02.07.2007 року.

Суди встановили, що згідно п. 1.1 трудової угоди від 02.07.2007 року, відповідач 1 доручив, а ОСОБА_3. взяла на себе зобов’язання виконувати такі роботи: створити дизайн - проект об’єкту "Реконструкція приміщень філії "Утел" ВАТ "Укртелеком", розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві" строком до 09.05.2008 р.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Стаття 215 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Також судами обох інстанцій встановлено, що 15.10.2007 року між відповідачем-1 та відповідачем-2 підписано авторський договір про передачу(відчуження) майнових прав, згідно якого відповідач-2 передав відповідачу-1 виключні майнові права на твір архітектури "Дизайн проект інтер’єру, демонстраційно-виставкового обладнання та меблів мережі салонів мобільного зв'язку" (надалі –авторський договір).

Пунктом 3.1. авторського договору встановлено, що за придбання майнових прав на твір (п.1.1 цього договору) набувач (відповідач-1) сплачує власнику (відповідач-2) майнових прав винагороду в формі одноразового (паушального) платежу в розмірі 5 000, 00 грн.

В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі виключних майнових прав на твір архітектури "Дизайн проект інтер’єру, демонстраційно-виставкового обладнання та меблів мережі салонів мобільного зв'язку" від 15.10.2007 року, складений між відповідачем-1 та відповідачем-2, згідно якого відповідач-2 передав відповідачу-1 виключні майнові права на твір архітектури "Дизайн - проект інтер’єру, демонстраційно-виставкового обладнання та меблів мережі салонів мобільного зв’язку".

Однак, з посиланням на експертний висновок № 829 від 14.02.2011 року, суди встановили, що твір "Реконструкція приміщень філії "Утел" ВАТ "Укртелеком", розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві" не є тим самим твором, що й твір архітектури "Дизайн - проект інтер’єру, демонстраційно-виставкового обладнання та меблів салону мобільного зв’язку".

Експерт, здійснюючи порівняльний аналіз твору "Реконструкція приміщень філії "Утел" ВАТ "Укртелеком", розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві" (надалі –Твір 1) та твору архітектури "Дизайн - проект інтер’єру, демонстраційно-виставкового обладнання та меблів салону мобільного зв’язку" (надалі –Твір 2) дійшов висновку, що останній є переробкою твору "Реконструкція приміщень філії "Утел" ВАТ "Укртелеком", розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві".

Також експерт, здійснюючи порівняння Технічного завдання, що є додатком № 1 до договору № 3-5/829-3 від 21.06.2007 та твору архітектури "Дизайн проект інтер’єру, демонстраційно-виставкового обладнання та меблів салону мобільного зв’язку" майнові права на який є предметом авторського договору від 15.10.2007 дійшов висновку, що твір архітектури "Дизайн - проект інтер’єру, демонстраційно-виставкового обладнання та меблів салону мобільного зв’язку" створено з використанням вихідних даних технічного завдання, яке є додатком № 1 до договору № 3-5/829-3 від 21.06.2007.

З огляду на вищезазначене суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що твір "Реконструкція приміщень філії "Утел" ВАТ "Укртелеком", розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві" виготовлений за замовленням позивача згідно договору № 3-5/829-3 від 21.06.2007 року був створений раніше, ніж твір "Дизайн проект інтер’єру, демонстраційно-виставкового обладнання та меблів салону мобільного зв’язку", майнові права на який отримав відповідач-1 згідно оспорюваного авторського договору.

Крім того, судами встановлено, що як Твір 1, так і Твір 2 створено ОСОБА_3 як творцем (автором) творів архітектури. При цьому судом встановлено, що на момент створення Твору 1 ОСОБА_3 була залучена на підставі трудової угоди відповідачем-1 для виконання першого етапу робіт за договором № 3-5/829-3, укладеному між позивачем та відповідачем-1, а висновком судової експертизи, проведеної у справі підтверджується те, що Твір-2 було створено з використанням ідей, висловлених у Творі 1, зокрема, Твір 2 створено з використанням вихідних даних технічного завдання, яке є додатком № 1 до договору № 3-5/829-3 від 21.06.2007.

Сторони у договорі №3-5/829-3 не визначили, кому саме належатимуть майнові права на твір "Дизайн-проект "Реконструкція приміщень філії "Утел" ват "Укртелеком", розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві", тому підлягає застосуванню статті 430 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта. У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати замовникові. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 429 Цивільного кодексу України передбачено, що особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт. У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати юридичній або фізичній особі, де або у якої працює працівник.

Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором.

Особливості здійснення майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, можуть бути встановлені законом.

Стаття 432 Цивільного кодексу України передбачає захист права інтелектуальної власності, відповідно до якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Враховуючи, що майнові права інтелектуальної власності на твір "Реконструкція приміщень філії "Утел" ВАТ "Укртелеком", розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві" належать позивачу та відповідачу-1 спільно, суди правомірно дійшли висновку, що і право на надання дозволу на переробку твору, як складова частина майнових прав інтелектуальної власності належить позивачу та відповідачу-1 спільно, тому правильним є висновок про наявність правових підстав для визнання авторського договору про передачу (відчуження) майнових прав від 15.10.2007 недійсним як такого, що суперечить законодавству України та порушує права позивача.

Касаційна інстанція згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі є необґрунтованими, оскільки вони фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції, тому підстави для скасування оскаржених рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 – 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-технічний центр "БУДРЕКОНСТРУКЦІЯ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 25.08.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2011 року у справі № 39/78-9/191 залишити без змін.