19/144-09 Про визнання права власності на земельну ділянку - 21.12.2011 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрземторг" (далі за текстом –ТОВ "Укрземторг") звернулось до господарського суду Київської області з позовом (з урахуванням уточнення позовних вимог) до Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі за текстом –Вишнева міська рада) про визнання права власності на земельну ділянку.

Рішенням господарського суду Київської області від 31.07.2009 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2011 року позовні вимоги ТОВ "Укрземторг" задоволено повністю: зобов’язано Вишневу міську раду продати ТОВ "Укрземторг" земельну ділянку, яка знаходиться в адміністративних межах Вишневої міської ради, загальною площею 657 м. кв. по вул. Жовтнева, буд. 47-а у м. Вишневе, кадастровий № 3222410600:01:009:0032, на якій розташований належний ТОВ "Укрземторг" об’єкт нерухомого майна, шляхом викупу згідно експертної грошової оцінки.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що відмова позивачу у наданні дозволу на викуп земельної ділянки у зв’язку з рішенням Вишневої міської ради від 19.10.2006 року, яким було введено мораторій на викуп та надання у користування земельних ділянок по вул. Жовтневій з метою впорядкування розміщення об’єктів торгівлі на цій вулиці, суперечить рішенню Вишневої міської ради від 25.10.2007 року про надання позивачу земельної ділянки на вул. Жовтневій саме під будівництво офісу, пункту громадського харчування та магазину.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими актами, прокуратура Київської області в інтересах держави в особі Вишневої міської ради звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розпорядженням від 20.12.2011 року № 03.08-05/929 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя –Сибіга О.М., судді –Волковицька Н.О., Полянський А.Г.

Позивачем було подано відзив на касаційну скаргу, в якому останній проти доводів касаційної скарги заперечує та просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані судові акти –без змін.

В судовому засіданні прокурор просив касаційну скаргу задовольнити, рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів –скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволені позовних вимог відмовити, а представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечували та просили судові акти попередніх інстанції залишити без змін.

Відповідача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів –скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Господарськими судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 19.10.2006 року рішенням Вишневої міської ради УІІ сесії V скликання "Про введення мораторію на викуп та надання в користування земельних ділянок розташованих по вул. Жовтневій у м. Вишневе" було введено мораторій на викуп та надання в користування земельних ділянок по вул. Жовтневій у м. Вишневе з метою впорядкування розміщення об’єктів торгівлі, поліпшення зовнішнього архітектурного вигляду та комплексного благоустрою вул. Жовтневої, здійснення контролю за використанням земель та дотриманням містобудівного законодавства.

Так, на виконання рішення Вишневої міської ради ХХІ сесії V скликання "Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 657 м. кв. по вул. Жовтневій з СПД Мельниченко С.М. та надання даної земельної ділянки в оренду ТОВ "Укрземторг" під будівництво офісу, пункту громадського харчування та магазину по вул. Жовтневій, 47а" від 25.10.2007 року між Вишневою міською радою, як орендодавцем, та ТОВ "Укрземторг", як орендарем, 26.12.2007 року було укладено договір оренди, згідно якого Рада передала в оренду, а ТОВ "Укрземторг" прийняло в строкове платне володіння та користування земельну ділянку, яка перебуває у державній власності та знаходиться в адміністративних межах Вишневої міської ради, в межах населеного пункту м. Вишневе по вул. Жовтнева, 47-А, площею 657 м. кв. Договір нотаріально посвідчений, зареєстрований в реєстрі за № 670, зареєстрований у державного реєстратора за № 040832900050, про що міститься напис на договорі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було збудовано торговий павільйон (літ. А) заг. площею 66, 2 кв. м., на який на підставі рішення виконавчого комітету Вишневої міської ради від 23.09.2008 року отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 10.11.2008 року, право власності зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 11.11.2008 року за № 480/980 (19).

Листом від 01.04.2009 року відповідач на звернення позивача із заявою про надання дозволу на викуп земельної ділянки повідомив, що таке питання було розглянуто на ХХХУ сесії V скликання Вишневої міської ради 31.03.2009 року, але не набрало необхідної кількості голосів, оскільки рішенням УІІ сесії V скликання Вишневої міської ради від 19.10.2006 року введено мораторій на викуп та надання в постійне користування земельних ділянок, розташованих по вул. Жовтневій в м. Вишневе.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є визнання права власності на земельну ділянку, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України (254к/96-ВР) , Земельного кодексу України (2768-14) та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Основного закону та ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право приватної власності є непорушним та ніхто не може бути позбавлений права власності.

Частина 1 ст. 328 Цивільного кодексу України встановлює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Укрземторг" звернулось до місцевого господарського суду з позовними вимогами до Вишневої міської ради про визнання права власності на земельну ділянку.

Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти в формі рішень.

Згідно з п. 51 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 17 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади та землями державної власності, у тому числі надання їх у користування чи викуп, належить до повноважень органів місцевого самоврядування і органів виконавчої влади та здійснюється відповідно до вимог Земельного Кодексу (2768-14) .

Статтею 127 Земельного кодексу України передбачено продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них органами державної влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом (2768-14) .

Так, згідно приписів ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини другої названої статті земельні ділянки державної чи комунальної власності, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 вказаного кодексу).

Відповідно до п. 2.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 року (v0006600-11) за наслідками розгляду справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо оскарження (визнання незаконними) прийнятих ними актів з питань, пов'язаних з наданням земельних ділянок у власність чи в користування суб'єктам господарської діяльності (про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи в користування, у продажу земельної ділянки, у наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо) господарський суд залежно від характеру спору може зобов'язати названі органи виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства, зокрема розглянути в установленому для даного органу порядку питання, яке стосується предмета спору.

Водночас суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що зазначені обставини не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного з’ясування дійсних обставин справи, суди на вищенаведене уваги не звернули, а тому судові акти попередніх інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України (1798-12) підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати обставини справи, дійсні права та обов’язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга прокуратури Київської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2011 року підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій –скасуванню з направленням справи на новий розгляд.