Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

У січні 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з заявою про визнання банкрутом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.01.2011 порушено провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.09.2011 у справі № 5002-19/17-2011 (суддя: Мокрушин В.І.) провадження у справі було припинено з огляду на безпідставність вимог кредитора, за заявою якого було порушено справу про банкрутство боржника ( а.с. 52-53).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.11.2011 у справі № 5002-19/17-2011 (судді: Котлярова О.Л., Антонова І.В., Маслова З.Д.) ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.09.2011 залишено без змін.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим, просить скасувати ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій, справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю –доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заборгованість боржника перед ДПІ ґрунтується на заборгованості боржника в сумі 170,00 грн. грн. штрафних санкцій, що підтверджується актом про виявлене порушення від 27.04.2010 та рішенням №44 від 01.06.2010 про застосуванні фінансових санкцій за ненадання розрахунку сум страхових внесків та обов’язкове державне пенсійне страхування в строк, встановлений законодавством (а.с. 6, 7).

Тобто, грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника складаються виключно із штрафних санкцій.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом (1798-12) з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Згідно положень абзацу 1 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможність –є неспроможністю суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов’язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів), не інакше, як через відновлення платоспроможності. Згідно положень абзацу 7 цієї статті грошове зобов’язання –є зобов’язанням боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. При цьому, недоїмка (пеня та штраф) до складу грошових зобов’язань боржника не зараховується.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

Основними учасниками процедури банкротства виступають кредитори та боржник, відношення між якими є горизонтальними.

Задачею чинного законодавства України про банкротство є відновлення платоспроможності господарюючого суб'єкта, а не його банкротство і ліквідація.

Відповідно до вимог ГПК України (1798-12) та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) порушення господарськими судами провадження по справі про банкрутство, можливе при наявності певного предмету спору, в іншому випадку, при відсутності предмету спору, провадження по справі підлягає припиненню.

Стаття 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить вичерпного переліку підстав припинення провадження по справі про банкрутство.

Судом першої інстанції було встановлено, що кредитором не надано доказів безспірності кредиторських вимог, оскільки вимоги Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим до боржника складаються із суми штрафних санкцій, які не є грошовим зобов’язанням, згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, заборгованість по сплаті штрафних санкцій, не може являтись основним грошовим зобов’язанням боржника, в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) та слугувати підставою для порушення і здійснення провадження по справі про банкрутство боржника.

Належним чином дослідивши обставини справи, давши оцінку зібраним по справі доказам, суд як першої так апеляційної інстанції прийшли до обґрунтованого висновку, про необхідність припинення провадження по справі №5002-19/17-2011 на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Така правова позиція роз'яснена пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" №15 від 18.12.2009 (v0015700-09) року.

Враховуючи зазначене, колегія суддів не вбачає порушень норм матеріального та процесуального права та вважає, що відсутні правові підставі для скасування оскаржуваних судових рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які викладені в оскаржуваних ухвалі та постанові.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.11.2011 та ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.09.2011 у справі № 5002-19/17-2011 залишити без змін.