Вищий господарський суд у складі колегії суддів:

Позивач - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Полтавської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив звільнити в примусовому порядку торгові, складські та офісні приміщення, загальною площею 2.831,6 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме: офісні приміщення –173,0 кв. м; складські приміщення –635,6 кв. м; торгівельна площа –1.018,0 кв. м; приміщення для провадження фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності –1.005,0 кв. м, що належать на праві власності ОСОБА_7, які займає ФОП ОСОБА_6, та передати вільні приміщення за актом прийому-передачі ліквідатору ФОП ОСОБА_7

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.07.2011 р. у справі №18/1224/11 позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.10.2011 р. рішення Господарського суду Полтавської області від 21.07.2011 р. у справі № 18/1224/11 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову скасувати.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального і процесуального права. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що відповідно до Закону України "Про іпотеку" (898-15) з відкриттям процедури банкрутства іпотека не припиняється, не припиняються права та обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя, а тому відповідно до п. 4.1.4 договору іпотеки, укладеного між позивачем та відповідачем-2, останній не мав права передавати предмет іпотеки в оренду без отримання письмової попередньої згоди на це від іпотекодержателя.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. В судове засідання 19.12.2011р. представники відповідачів не з’явились. Беручи до уваги суть спору та матеріали справи, а також встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили наступне.

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (Орендар) 01.01.2010 р. укладено договір оренди №01/01/10, за умовами якого Орендодавець передав Орендарю у тимчасове володіння та користування торгові, складські та офісні приміщення, загальною площею 2.831,6 кв. м, які розташовані за адресою: м. Кременчук, вул. Київська, 3-а. До складу орендованих площ відносяться: офісні приміщення - 173,0 кв. м; складські приміщення - 635,6 кв. м; торгівельна площа - 1018,0 кв. м; приміщення для провадження фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності -1005,0 кв. м.

Вказані приміщення передані ФОП ОСОБА_7 ФОП ОСОБА_6 на підставі акта про передачу майна № 01/01/10 від 01.01.2010 р.

На момент укладення зазначеного договору оренди приміщення знаходились в іпотеці Відкритого акціонерного товариства "Райффазен Банк Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффазен банк Аваль", відповідно до договору іпотеки № 014/07-2/240/3 від 05.02.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом і зареєстрованого в реєстрі за № 543 з додатковою угодою до нього.

Вказані приміщення належать ФОП ОСОБА_7 на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Кременчуцькою міською радою Полтавської області 18.07.2006 р. При передачі майна в іпотеку було також прийнято незавершене будівництво торгово-офісної будівлі площею 1.206,6 кв. м.

Відповідно до п. 1.2 договору іпотеки відповідач-2 (іпотекодавець) передав в іпотеку позивачу (іпотекодержателю) будівлі та споруди виробничо-торгівельного і складського комплексу, загальною площею 3397,4 кв. м, які знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, 3-а (три літ. "А"), що в цілому складаються з: торгівельного комплексу - 812,2 кв. м; складу запчастин № 1 - 155,0 кв. м; складу запчастин № 2 - 645,6 кв. м; прохідної - 11,8 кв. м; гаражу - 195,2 кв. м; туалетів - 7,0 кв. м; контори - 364,0 кв. м; бруківки; огорожи; водопровідної мережи; незавершеного будівництва торгово-офісної будівлі -1206,6 кв. м.

Згідно з п. 1.1 договору іпотеки змістом і розміром основного зобов’язання, виконання якого забезпечено даним договором, є повернення кредиту в сумі 1.875.000,00 грн., сплата процентів, комісійної винагороди, неустойки та збитків.

Заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 18.383.324,00 грн. (п. 1.5 договору іпотеки).

Додатковою угодою № 1 від 22.04.2008 р. до договору іпотеки № 014/07-2/240/3 від 05.02.2008 р. сторони збільшили розмір основного зобов’язання до 2.258.700,00 грн., розмір заставної вартості предмету іпотеки – до 27.065.212,00 грн.

Відповідно до п. 4.1.4 договору іпотеки відповідач-2 зобов'язався не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в оренду, найм, не передавати в наступну заставу тощо) без отримання письмової попередньої згоди на це від іпотекодержателя.

У зв’язку з порушенням відповідачем-2 умов п. 4.1.4 договору іпотеки позивач, посилаючись на положення ст. ст. 9, 12, 17 Закону України "Про іпотеку", звернувся до господарського суду з даним позовом, в якому просить задовольнити свої вимоги, а саме –звільнити в примусовому порядку торгові, складські та офісні приміщення, загальною площею 2831,6 кв. м, розташовані за адресою: м. Кременчук, вул. Київська, 3-а, що належать на праві приватної власності ФОП ОСОБА_7, які займає ФОП ОСОБА_6, та передати вільні приміщення за актом прийому-передачі ліквідатору ФОП ОСОБА_7

Як встановлено судами, майно, що є предметом договору іпотеки, було передано відповідачем-2 в оренду відповідачу-1.

Постановою господарського суду Полтавської області від 25.03.2010 р. у справі №7/7 фізичну особу-підприємця ОСОБА_7 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Вказаною постановою ліквідатором відповідача-2 призначено арбітражного керуючого ОСОБА_10.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.06.2011 р. у справі № 7/7 задоволено клопотання комітету кредиторів ФОП ОСОБА_7 про припинення повноважень ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_10 та призначено ліквідатором ФОП ОСОБА_7 арбітражного керуючого Дуленка Андрія Григоровича.

Спеціальним Законом, який регулює правовідносини сторін у справі про банкрутство, є Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) . Тобто, з моменту порушення справи про банкрутство боржника, в даному випадку відповідача-2, та до припинення провадження у справі про банкрутство інші закони підлягають застосуванню з урахуванням особливостей процедур банкрутства, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Згідно зі ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим Законом (2343-12) , припиняються повноваження органів управління банкрута з управління і розпорядження майном банкрута, всі повноваження щодо управління майном банкрута переходять до ліквідатора.

Повноваження ліквідатора передбачені ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої ліквідатор виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, формує ліквідаційну масу відповідно до ст. 26 Закону, реалізує майно банкрута для задоволення вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом (2343-12) .

Враховуючи зазначені норми закону, розпорядження майном банкрута, що знаходиться в ліквідаційній масі, можливе лише в межах процедури банкрутства та в порядку, передбаченому спеціальним Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач є заставним кредитором в процедурі банкрутства відповідача-2, входить до складу комітету кредиторів, отже, задоволення своїх вимог він має одержати в порядку, передбаченому пп. "а" п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, тобто в першу чергу.

Суд першої інстанції не врахував тих обставин, що другий відповідач визнаний банкрутом та відносно нього триває процедура ліквідації, а також те, що з дати прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється його підприємницька діяльність, виконання будь-яких зобов'язань банкрута здійснюється тільки в межах, передбачених розділом третім зазначеного закону (ст. 23 Закону про банкрутство).

Крім того, позивачем не наведено жодних підстав, які свідчили б, що користування відповідачем-1 спірним майном порушує права позивача як кредитора відповідача-2, вимоги якого є гарантованими та забезпеченими.

З огляду на наведене, не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов’язання відповідача-1 звільнити приміщення, передати ліквідатору відповідача-2 за актом приймання-передачі нежитлової будівлі.

За таких обставин апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що рішення місцевого суду від 21.07.2011 р. прийняте з порушенням норм матеріального права, у зв’язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Полтавської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.10.2011 р. у справі № 18/224/11 –без змін.