Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

представники сторін в судове засідання не з'явились;

У березні 2011 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі за текстом –ПАТ "УкрСиббанк") звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Барського споживчого товариства "Морський замок" (далі за текстом –Барське СТ "Морський замок") про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 11365910000 від 26.06.2008 року у сумі 120 000 грн. 00 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 86 888 грн. 84 коп., пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у сумі 14 789 грн. 85 коп. та неустойки у сумі 5 000 грн. 00 коп., а всього –226 678 грн. 69 коп. В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов Кредитного договору № 11365910000 від 26.06.2008 року в частині сплати платежів, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість.

У травні 2011 року позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором у сумі 120 000 грн. 00 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 86 888 грн. 84 коп., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у сумі 4 880 грн. 00 коп., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам у сумі 455 грн. 71 коп. та неустойку у сумі 5 000 грн., а всього –217 грн. 55 коп.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 30.05.2011 року у справі № 13/62/2011/5003 (суддя –Тісецький С.С.) позов задоволено частково; присуджено до стягнення з Барського СТ "Морський замок" на користь ПАТ "УкрСиббанк" основний борг у сумі 120 000 грн. 00 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 86 888 грн. 84 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 268 грн. 89 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 215 грн. 40 коп.; у зв'язку з пропуском строку позовної давності відмовлено в позові в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у сумі 4 880 грн. 00 коп., пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам у сумі 455 грн. 00 коп., неустойки у сумі 5 000 грн. 00 коп.; в частині вимог про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у сумі 9 454 грн. 14 коп. провадження у справі припинено на підставі п. 4) ст. 80 ГПК України. Рішення місцевого господарського суду мотивовано, зокрема, обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог про стягнення суми основного боргу та заборгованості по процентам за користування кредитом; припиняючи провадження у справі в частині вимог про стягнення 9 454 грн. 14 коп., в порядку п. 4) ст. 80 ГПК України, господарський суд першої інстанції прийняв зменшення позовних вимог як відмову від позову в цій частині.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 року у справі № 13/62/2011/5003 (головуючий суддя –Олексюк Г.Є., Гудак А.В., Синіцина Л.М.) рішення Господарського суду Вінницької області від 30.05.2011 року залишено без змін, а апеляційну скаргу Барського СТ "Морський замок" –без задоволення. Постанову апеляційного господарського суду мотивовано, зокрема, відсутністю підстав для зміни або скасування рішення місцевого господарського суду як такого, що прийняте з повним, всебічним і об'єктивним дослідженням матеріалів справи та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами рішенням та постановою, Барське СТ "Морський замок" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить змінити рішення Господарського суду Вінницької області від 30.05.2011 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 року, зменшивши розмір заборгованості по процентам за користування кредитом до 25 080 грн. 00 коп., в іншій частині оскаржувані рішення та постанову скаржник просить залишити без змін. В обґрунтування касаційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального права, що були допущені у зв'язку з незастосуванням до спірних правовідносин ст. 223 ГК України та ст. ст. 258, 549 ЦК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.10.2011 року, згідно ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу Барського СТ "Морський замок" прийнято до провадження.

За Розпорядженням Секретаря судової палати Заріцької А.О. від 17.11.2011 року, розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя – Заріцька А.О., судді: Поліщук В.Ю., Хандурін М.І. (за вказаних у Розпорядженні підстав).

Сторони уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників сторін.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосуванням господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Під час розгляду справи господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини.

26.06.2008 року АТ "УкрСиббанк" та Барське СТ "Морський замок" уклали Кредитний договір № 11365910000 (далі за текстом –Кредитний договір), відповідно до умов якого АТ "УкрСиббанк" (за Кредитним договором –Банк) надало Барському СТ "Морський замок" (за Кредитним договором –позичальник) кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії що дорівнює 120 000 грн. 00 коп.

Згідно з п.п.1.3.1, 1.3.2 Кредитного договору, за користування кредитними коштами з 26.06.2008 року по 25.06.2009 року, встановлюється процентна ставка в розмірі 20,9% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов договору, а за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 41,8%. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за Кредитним договором.

Умовами п. 1.2.2 Кредитного договору сторони також погодили, що позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі, в терміни встановлені графіком (Додаток № 1 до Кредитного договору) погашення кредиту але не пізніше 25.06.2009 року.

Позичальник, за умов п. 1.3.5 Кредитного договору, зобов'язався сплачувати проценти у строк з 1-10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти за користування кредитом. При цьому, остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що відповідачем отримувались грошові кошти за Кредитним договором. Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, яка (згідно з розрахунком позивача) склала 120 000 грн. 00 коп., а також заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 86 888 грн. 84 коп. При цьому, позивач на адресу відповідача неодноразово направляв претензії щодо погашення суми боргу (арк. справи 26-29), які останнім були залишені без реагування.

Крім цього, господарські суди попередніх інстанцій встановили також відсутність доказів сплати заборгованості за Кредитним договором у строк до 25.06.2009 року, в зв'язку з чим, позивачем було нараховано пеню та неустойку, які поряд із заборгованістю по кредиту (відповідно до умов Кредитного договору) було заявлено до стягнення.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, положення яких кореспондуються з нормами ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Господарські суди першої та апеляційної інстанцій правомірно визначили, що нарахування 41,8 % на прострочену заборгованість, не є різновидом неустойки, тобто санкцією, що застосовується за порушення позичальником зобов'язання щодо несвоєчасного повернення кредиту (як це вважає відповідач), а є процентами за користування кредитними коштами у передбаченому Кредитним договором розмірі.

Наведеним спростовується посилання касаційної скарги щодо необхідності застосування до цих нарахувань норм ст. 223 ГК України та ст. ст. 258, 549 ЦК України.

За таких підстав, колегія суддів касаційної інстанцій вважає правомірним висновок господарських судів попередніх інстанцій про задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості за Кредитним договором у розмірі 120 000 грн. 00 коп. та заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 86 888 грн. 84 коп.

Поряд з цим, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, під час розгляду вимог про стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості у сумі 4 880 грн. 00 коп. та пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам у сумі 5 000 грн. 00 коп., правомірно враховано положення ст. ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України щодо визначення, порядку перебігу та обчислення строку позовної давності та застосування наслідків його спливу.

Так, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що початок перебігу позовної давності розпочався з 26.06.2009 року (наступного дня після терміну повернення кредиту) і, відповідно до приписів ст. 223 ГК України та ст. 258 ЦК України, застосовується терміном в один рік, тобто до 26.06.2010 року, в той час як позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовною заявою 31.03.2011 року. З цих підстав, вимоги про стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у сумі 4 880 грн. 00 коп. та пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам у сумі 455 грн. 00 коп. задоволенню не підлягають (до вказаного висновку про що вірно дійшли господарські суди попередніх інстанцій).

Водночас, господарські суди першої та апеляційної інстанцій правомірно дійшли вірного висновку про припинення, в порядку п. 4) ст. 80 ГПК України провадження у справі в частині вимог про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у сумі 9454 грн. 14 коп., враховуючи прийняту господарським судом першої інстанції відмову від позову (шляхом зменшення) в цій частині позовних вимог.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи апеляційним та місцевим господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, відтак відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків господарських судів, які містяться в оскаржуваних судових актах, оскільки доводи скарги ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень чинного законодавства.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України, –

1. Касаційну скаргу Барського споживчого товариства "Морський замок" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2011 року та рішення Господарського суду Вінницької області від 30 травня 2011 року у справі № 13/62/2011/5003 залишити без змін.