Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.04.2011р. у справі № 6/5009/1997/11, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2011р., відмовлено у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілфорд" (Відповідач) про розірвання договору на постачання електричної енергії.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги ВАТ "Запоріжжяобленерго" суди попередніх інстанцій вказали на їх необґрунтованість.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2011р. у даній справі, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ВАТ "Запоріжжяобленерго".

Представники сторін в судове засідання не з’явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином.

В касаційній скарзі заявник вказує на те, що розірвання договору на постачання Відповідачеві електроенергії є необхідним та зумовлено об"єктивними причинами, оскільки, Позивачем поставляється для Відповідача електроенергія по електричних мережах третьої особи (ВАТ "Запорізький арматурний завод"), яка відмовляється укласти з Позивачем договір про спільне використання технологічних електричних мереж, Позивач не може нести перед Відповідачем відповідальність за безперебійне постачання електроенергії.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 01.02.2007р. між ВАТ "Запоріжжяобленерго" (Постачальник) та ТОВ "Вілфорд" (Споживач) укладено договір на постачання електроенергії № 4007, за умовами якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю.

Пунктом 9.4 договору визначено термін його дії до 31.12.2007р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Умови, а також термін дії договору можуть бути переглянуті в будь-який момент за узгодженням сторін.

Згідно з додатком № 2 до договору точка продажу електричної енергії Відповідачеві встановлена на межі балансової належності електричних мереж між ВАТ "Запоріжжяобленерго" та ВАТ "Запорізький арматурний завод", який є власником технологічних електричних мереж.

Враховуючи, що ВАТ "Запорізький арматурний завод" відмовилося укласти з Позивачем договір про спільне використання технологічних електричних мереж, ВАТ "Запоріжжяобленерго" 24.02.2011р. звернулося до ТОВ "Вілфорд" з листом № 019-44/1423, а в квітні 2011 року - з позовом про розірвання договору на постачання електричної енергії.

Відмовляючи в позові ВАТ "Запоріжжяобленерго" про розірвання договору на постачання електроенергії ТОВ "Вілфорд", суди попередніх інстанцій вказали, що саме Позивач має укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж з ВАТ "Запорізький арматурний завод", Позивач не надав доказів направлення ВАТ "Запорізький арматурний завод" проекту договору на спільне використання технологічних електричних мереж.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з позицією місцевого та апеляційного господарських судів при вирішенні даного спору з наступних підстав.

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Позивачем не надано доказів порушення Відповідачем умов договору та спричинення шкоди Позивачеві у зв'язку з таким порушенням.

Відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

- в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна умов договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати.

Позивач не обґрунтував, а суди попередніх інстанцій не знайшли доказів одночасної наявності умов, зазначених в статті 652 Цивільного кодексу України.

Частина 2 статті 275 Господарського кодексу України передбачає, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається, а частина 6 статті 24 Закону України "Про електроенергетику" містить приписи, що енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на такій території, в укладенні договору на постачання електричної енергії, крім випадків, якщо відсутня технічна можливість.

Частина 1 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" встановлює, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Таким чином, наявність договору на постачання електроенергії є обов'язковим, як для постачальника електроенергії, так і для споживача.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог ВАТ "Запоріжжяобленерго" щодо розірвання договору на електропостачання, укладеного між Позивачем і Відповідачем.

Тому, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2011р. у справі 6/5009/19997/11 залишається без змін, а касаційна скарга ВАТ "Запоріжжяобленерго" –без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2011 у справі № 6/5009/1997/11 залишити без змін.