Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Прокурор Ленінського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ФОП ОСОБА_5 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог том 2 а.с. 10-11) про:

- зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,08291 га по АДРЕСА_1, на якій розташовані самочинно побудоване кафе з літнім майданчиком, приведення зазначеної земельної ділянки у придатний для користування стан;

- відшкодування шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки у розмірі 52 374,22 грн. та нецільовим використанням земель лісового фонду у розмірі 16 624,40 грн.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 125, 126, 212 Земельного кодексу України, статтю 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та статті 181 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що прокуратурою Ленінського району м. Харкова було проведено перевірку з питань додержання вимог земельного законодавства України під час якої встановлено, що ФОП ОСОБА_5 на території Харківської міської ради по АДРЕСА_1 самовільно використовується земельна ділянка площею 0,08291 га для розміщення та експлуатації самочинно побудованого кафе з літнім майданчиком без оформлення правовстановлюючих документів на неї, чим заподіяно шкоду, розмір якої розраховано відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. № 963 (963-2007-п) .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.12.2010 р., зокрема, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Державну екологічну інспекцію в Харківській області та Харківське обласне управління лісового господарства.

У відзиві на позовну заяву ФОП ОСОБА_5 просив відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що земельну ділянку, на якій побудоване кафе з літнім майданчиком в 1994 році начальником управління Харківської обласної держадміністрації управління архітектури було віднесено до Солоницівської селищної Ради народних депутатів на підставі і на виконання рішення якої 14.06.1994 року між КП "Сплеск" та виконкомом селищної Ради було укладено договір тимчасового користування земельною ділянкою площею 0,8 га, в тому числі ліси 0,8 га і інші угіддя 0,8 га відповідно до плану землекористування.

На підставі звернення КП "Сплеск" селищною радою та інспекцією архібудконтролю було надано дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва кафе з літнім майданчиком, надано дозвіл на встановлення торгового павільйону на окружній трасі, а у 1999 році ОСОБА_5 за договором купівлі –продажу придбано недобудовану будівлю кафе площею 158,9 кв.м.

01.08.2005 р. на підставі листа та висновку районного архітектора, виконком Ленінської районної ради у м. Харкові рішенням № 64 присвоєно адресу кафе –АДРЕСА_1, а також відповідними органами надано дозвіл на збереження самовільно збудованого кафе з літнім майданчиком.24.05.2006 р. за наданим відповідачем до Харківської міської ради виконавчого комітету, головного управління містобудування, архітектури та земельних відносин проектом відведення земельної ділянки, який був розроблений ТОВ "Харківземінформ", було погоджено проект відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_5 по АДРЕСА_1та надано висновок.

Відповідач зазначив, що ним від відповідних органів також було отримано дозволи на відкриття кафе та розміщення об'єктів громадського харчування та побутового обслуговування, що на думку відповідача, унеможливлює висновок щодо самовільного зайняття земельної ділянки та наявності підстав для нарахування шкоди.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.03.2011 р. (суддя Добреля Н.С.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі, зобов'язано ФОП ОСОБА_5 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0988 га по АДРЕСА_1, на якій розташовані самочинно побудоване кафе з літнім майданчиком та стягнуто ФОП ОСОБА_5 на користь Державного бюджету України шкоду заподіяну самовільним зайняттям земельної ділянки у розмірі 52374,22 грн. та нецільовим використанням земель лісового фонду у розмірі 16624,40 грн.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

За апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_5 Харківський апеляційний господарський суд (судді: Шепітько І.І., Івакіна В.О., Пелипенко Н.М.) переглянувши рішення господарського суду Харківської області від 03.03.2011 р. в апеляційному порядку, постановою від 24.05.2011 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ФОП ОСОБА_5 подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 212 Земельного кодексу України, 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (963-15) , оскільки у відповідача наявні дозволи на будівництво кафе, збереження збудованого приміщення кафе, а також розроблена документація для відведення земельної ділянки, а тому зайняття відповідачем земельної ділянки не підпадає під визначення поняття "самовільне".

Скаржник також вважає, що судами порушені норми статей 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на прийняття рішення за відсутності всіх передбачених законодавством документів, якими може бути підтверджено факт самовільного зайняття земельної ділянки та наявності підстав для стягнення шкоди, а також не враховані доводи відповідача, оцінка таким доводам не судами надана.

Державна екологічна інспекція в Харківській області у запереченнях на касаційну скаргу просила відмовити у її задоволенні, а судові рішення у даній справі залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді –доповідача та пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимога Прокурора Ленінського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради про зобов'язання ФОП ОСОБА_5 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,08291 га по АДРЕСА_1, на якій розташовані самочинно побудоване кафе з літнім майданчиком, приведення зазначеної земельної ділянки у придатний для користування стан та стягнення шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки у розмірі 52 374,22 грн. та нецільовим використанням земель лісового фонду у розмірі 16 624,40 грн., з посиланням на приписи статей 125, 126, 212 Земельного кодексу України, статтю 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" з огляду на використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди землі (стаття 124 вказаного Кодексу).

За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону. Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (963-15) визначені правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, та передбачено, що цей Закон (963-15) спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля (преамбула Закону).

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону, у якій міститься визначення термінів, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Статтею 211 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення як, зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.

відповідно до статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи (стаття 9 цього Закону).

Процедуру проведення перевірок, оформлення матеріалів за їх результатами встановлює Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 12.12.2003 р. № 312 (z1223-03) , відповідно до пункту 5.1. якого, при проведенні всіх видів перевірок державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Порядком передбачено, що в акті повинна наводиться план-схема місця розташування земельної ділянки (схематичний абрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з прив'язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів). На плані-схемі вказується загальна площа земельної ділянки та площа, на якій виявлено порушення (забруднення, самовільне зайняття тощо) (пункт 5.6).

У разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення, і з метою усунення наслідків виявленого порушення державний інспектор видає особі, яка скоїла правопорушення, припис про їх усунення, а у разі невиконання особою, яка допустила порушення земельного законодавства, припису протягом указаного в ньому строку, державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення (за невиконання припису) згідно норм Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10) .

Підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення; - припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); - акт обстеження земельної ділянки.

Тобто, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (стаття 33 вказаного Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції вказане було залишено поза увагою, питання стосовно відповідності наявного в матеріалах справи акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 02.03.2011 р. вимогам законодавства не встановлювалось, як й залишилось поза увагою дата складання такого акта, оскільки як вбачається з матеріалів справи позов прокурором подано 20.12.2010 р., а акт датований 02.03.2011 р.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України (станом на час звернення до суду) унормовано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку.

З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки.

Проте, задовольняючи позовні вимоги вказане було залишено судами поза увагою, оцінка доводам відповідача, зокрема, щодо укладення ним договору купівлі –продажу майна, не надавалась, відповідні обставини справи щодо правового статусу позивача відносно майна, розташованого на спірній земельній ділянці судами не встановлювались, доводи відповідача стосовно вжиття ним дій щодо оформлення права користування спірною земельною ділянкою судами не досліджені, відповідні обставини не встановлені.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 р. у справі № 40/338-10 та рішення господарського суду Харківської області від 03.03.2011р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Касаційну скаргу задовольнити частково.