Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

Прокурор Ленінського району міста Вінниці звернувся до господарського суду Вінницької області в інтересах територіальної громади міста Вінниці, Вінницької міської ради Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_6 про стягнення 5984,18 грн., з яких 4387,03 грн. заборгованість за надані послуги з теплопостачання, 1138,02 грн. річних, 231,47 грн. 3% річних, 227,66 грн. пеня за несвоєчасно проведені розрахунки.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 23.06.2011 року (суддя Колбасов Ф.Ф.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.08.2011 року (головуючий суддя Юрчук М.І., судді Василишин А.Р., Дужич С.П.), у позові в частині стягнення 1564,81 грн. основного боргу відмовлено.

Провадження у справі в частині стягнення 2822,22 грн. основного боргу припинено згідно пункту 1-1, частини 1, статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Доповідач: Волковицька Н.О.

Позов в частині стягнення 474,97 грн. інфляційних втрат, 125,10 грн. 3% річних залишено без розгляду відповідно до пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 23.06.2011 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.08.2011 року та прийняти постанову, якою змінити рішення в частині стягнення суми основного боргу –провадження припинити, в частині стягнення суми втрат від інфляції у сумі 474,97 грн. та 3% річних в сумі 125,10 грн. задовольнити у повному обсязі.

Оскаржувані судові рішення заявник вважає такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, в порушення статті 98 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не повідомив належним чином Комунальне підприємство про дату, час та місце розгляду справи, оскільки ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження надійшла на підприємство вже після розгляду справи.

Крім того, на думку заявника при винесенні оскаржуваних рішень суди не звернули увагу на наявний в матеріалах справи договір про постачання теплової енергії №478 від 01.01.2008 року, укладений між КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" та ФОП ОСОБА_6, який містить аналогічні з договором №478 від 01.01.2010 року зобов'язання по сплаті за спожиту теплову енергію, який відповідно до пункту 10.4 автоматично пролонгується, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмового звернення сторін про його розірвання, тому нарахування 3% річних за період з липня 2009 року по квітень 2011 року та інфляційних втрат - з вересня 2009 року по квітень 2011 року є правомірним.

Також заявник зазначає, що залишаючи без розгляду позов в частині стягнення 474,97 грн. сума втрат від інфляції, 125,10 грн. 3% річних суди неповністю з'ясували обставини, що мають значення для справи, оскільки у судових рішеннях вказано, що підставою позову є договір купівлі –продажу теплової енергії №478 від 01.01.2010 року, а розрахунок 3% річних проведено за період з липня 2009 року по квітень 2011 року, інфляційних втрат –з вересня 2009 року по квітень 2011 року, а відтак комунальним підприємством неправомірно включено періоди прострочення за межами дії договору, суди не звернули увагу на договір про постачання теплової енергії №478 від 01.01.2008 року, пояснення позивача та уточнений розрахунок позовних вимог з урахуванням суми втрат від інфляції, 3% річних, який був доданий до заяви про зменшення позовних вимог від 21.06.2011 року, та з якого вбачається, що нарахування інфляційних та 3% річних починається з моменту виникнення заборгованості з липня 2009 року.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю –доповідача присутніх у судовому засіданні представника позивача та прокурора, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 01.01.2010 року між Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (позивач, за договором постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (відповідач, за договором споживач) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 478, за умовами пункту 1.1 якого постачальник бере на себе зобов'язання продавати та постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в договірних обсягах та з параметрами теплоносія на вході мереж споживача, які відповідають температурному графіку теплової мережі, а споживач зобов’язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно пункту 3.2.6 договору споживач зобов’язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені договором.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності, відповідно до додатку № 2 цього договору. Розрахунки проводяться виключно в грошовій формі згідно з діючими тарифами, затвердженими в установленому порядку (п. 6.1 договору).

Відповідно до пункту 6.2 договору споживач щомісячно, протягом року, вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в додатку № 1 до договору, та окремо сплачує за спожиту теплову енергію на підставі показів приладів обліку, або за їх відсутності, розрахунково, відповідно до теплового навантаження. У разі зміни тарифів та порядку розрахунків нові тарифи і порядок розрахунків є обов’язковим для сторін з моменту введення їх в дію.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.3. договору).

Розрахунки по договору виконуються в наступному порядку: споживач, не пізніше 25 числа розрахункового місяця вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в додатку № 1 до договору та сплачує 70% вартості від обсягу теплової енергії, який передбачений на наступний розрахунковий період. Остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію споживач проводить до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 6.4. договору).

Згідно пункту 6.5 договору по закінченню розрахункового періоду, не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці та плати за приєднане теплове навантаження, акт здачі-приймання виконаних робіт в двох примірниках для підписання, після чого 1 примірник акту повернути постачальнику у 5-денний термін. Не отримання споживачем рахунку не звільняє останнього від обов'язку оплати по цьому договору.

Судами встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання за договором на постачання та споживання теплової енергії виконував належним чином та за період з 01.01.2010 року по квітень 2011 року включно надав відповідачу послуги по постачанню теплової енергії на загальну суму 7611,54 грн., що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт з січня 2010 року по квітень 2011 року.

Відповідач в порушення наведених вище умов договору № 478 від 01.01.2010 року, провів часткові розрахунки за теплову енергію в сумі 4789,32 грн., що підтверджується квитанціями № 101093.67.1 від 03.09.2010 року на суму 755,92 грн., № 101407.924.1 від 29.09.2010 року на суму 208,51 грн., № 16 від 27.04.2010 року на суму 671,12 грн., № 101407.749.5 від 22.09.2010 року на суму 530,84 грн., № 101093.121.1 від 06.12.2010 року на суму 598,01 грн., № 101093.911.1 від 29.03.2011 року у сумі 439,39 грн., № 101093.836.1 від 26.05.2011 року в сумі 798,97 грн.

Таким чином, суди дійшли висновку, що станом на 01.05.2011 року, тобто до подачі позову, заборгованість позивача перед відповідачем згідно договору № 478 від 01.01.2010 року склала 2822,22 грн. (7611,54 грн. - 4789,32 грн. = 2822,22 грн.)

Разом з тим, на момент вирішення спору по суті відповідач повністю погасив свою заборгованість перед позивачем в розмірі 2822,22 грн., в підтвердження чого суду сторонами надано копії банківських виписок від 17.06.2011 року на загальну суму 2297,29 грн. та квитанції №101093.297.1 від 10.06.2011 року на суму 657,58 грн., № П123387 від 17.06.2011 року на суму 1316,69 грн. та № 9 від 17.06.2011 року на суму 980,60 грн.

Місцевим господарським судом було досліджено первинні бухгалтерські документи та з'ясовано, що грошові кошти в розмірі 132,71 грн. (які були сплачені відповідачем згідно квитанції № П123387 від 17.06.2011 року на суму 1316,69 грн.) зараховані в рахунок оплати за теплопостачання в травні 2011 року, в зв’язку з чим провадження у справі в цій частині було припинено.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і стаття 173 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів (436-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, прокурором та представником позивача подано заяву про припинення провадження у справі в частині основного боргу в сумі 4387,03 грн. у зв’язку з оплатою відповідачем вказаної суми.

Судами вірно встановлено, що станом на 01.05.2011 року заборгованість позивача перед відповідачем згідно договору № 478 від 01.01.2010 року складала 2822,22 грн., а відтак у задоволенні позовних вимог щодо стягнення решти основного боргу суди вірно відмовили, оскільки вона була сплачена до подачі позову.

Також судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі згідно пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення 2822,22 грн. основного боргу, оскільки вказана сума була перерахована відповідачем після звернення з позовом до суду.

Також правомірно суди залишили без розгляду позовні вимоги про стягнення з відповідача 474,97 грн. інфляційних втрат, 125,10 грн. 3% річних, оскільки встановили, що наданий до заяви про зменшення позовних вимог розрахунок не обґрунтований та суперечить заявленому позову, а неодноразові вимоги суду щодо його обґрунтування не виконані.

Відповідно до пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого при вирішенні спору по суті.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Вінницької області від 23.06.2011 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.08.2011 року у справі №3/33/2011/5003 господарського суду Вінницької області залишити без змін.

Касаційну скаргу Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" залишити без задоволення.