Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

розглянувши

За участю представників сторін:

Від позивача- ОСОБА_1 (дов. від 25.02.11)

ОСОБА_2 (дов. від 15.06.11)

Від відповідача- не з*явились

Від 3-ої особи –ОСОБА_3 (дов. від 10.10.11)

Відповідно до Розпорядження Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 18.10.11 справа розглядається колегією суддів у складі: Ходаківська І.П., Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2010 року (суддя Блажівська О.Є.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2011 у складі: Нєсвєтової Н.М., Кондес Л.О., Михальської Ю.Б. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ДП "АНТОНОВ" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм чинного законодавства та не взяттям ними до уваги того, що відповідачем не було оформлено правовідносини стосовно використання земельних ділянок, а також того, що позивач сплачував земельний податок, хоча власником не житлових приміщень, які розташовані на земельних ділянках є відповідач.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 04 червня 2008 року між Фондом державного майна України та ТОВ "Київська загальноосвітня приватна школа І-ПІ ступенів "Британська міжнародна школа" були укладені Договори № КПБ-69 та №КПБ-68 купівлі-продажу нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Земельні ділянки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, на яких розташовані вказані нежитлові приміщення були відведені Київському механічному заводу під будівництво дитячих дошкільних закладів відповідно до Рішення №814 від 29.05.62, Рішення №656/18 від 08.05.77 Виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих та Рішення №896/5 від 19.06.78 Виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів та до 23.04.2010 року перебували на балансі Державного підприємства "АНТОНОВ".

Згідно п. 5.2. Договору № КПБ-68 купівлі-продажу нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 відповідач після набуття права власності на нежитлове приміщення зобов'язаний укласти договори щодо оформлення правовідносин стосовно використання земельної ділянки згідно з чинним законодавством.

Аналогічне зобов'язання відповідача передбачене п. 5.2. Договору №КПБ -69 купівлі-продажу нежитлового приміщення по АДРЕСА_2.

Відповідно до Актів прийому-передачі державного майна № 386 та № 387 від 07.07.08 вказані нежитлові приміщення були передані у власність відповідача.

Як стверджує позивач, з травня 2009 року по 23.04.2010р. земельний податок за земельні ділянки сплачувався позивачем, хоча власником нежитлових приміщень, що розташовані на земельних ділянках був і є відповідач. Відповідно до розрахунку заборгованості позивачем було сплачено земельного податку за період з травня 2009 року по квітень 2010року на загальну суму 248 783,13 грн. Стягнення з відповідача зазначеної суми є предметом даного позову.

09.03.2010 позивачем було направлено відповідачу Лист № 53/1751 з проханням відшкодувати позивачу сплачений ним земельний податок та укласти договір оренди земельних ділянок.

Відповідач Листом № 71 від 16.04.2010 відмовився від відшкодування позивачу земельного податку та укладення договору оренди земельних ділянок.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про систему оподаткування" порядок зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих бюджетів та державних цільових фондів встановлюється законом.

Згідно до ст.ст. 9, 48, 69, 78 Бюджетного кодексу України та Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) земельний податок самостійно обраховується платником податку та сплачується платником податку безпосередньо на рахунок бюджету міста Києва, що відкритий в територіальному органі Державного казначейства України.

Господарськими судами не встановлено будь-яких відносин по сплаті або відшкодуванні земельного податку між позивачем і відповідачем.

Посилання касатора на наявність договорів №449 від 25.10.2002 та №07/98-187 від 01.04.1998 щодо оренди нежитлових приміщень, в яких був передбачений обов*язок відповідача відшкодувати позивачу сплачений земельний податок, не приймається до уваги, оскільки, по-перше ці договори не були предметом розгляду суді першої та апеляційної інстанції, по-друге ці договори діяли в період оренди відповідачем нежитлових приміщень, тоді як в даному випадку мова йде про період часу, коли відповідач вже був власником спірних приміщень.

З урахуванням наведеного, суди обґрунтовано дійшли висновку про відмову у задоволенні позову щодо відшкодування відповідачем коштів, сплачених позивачем у вигляді земельного податку до бюджету.

З урахуванням наведеного, постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

Касаційну скаргу Державного підприємства "АНТОНОВ" залишити без задоволення.

Постанову від 23.03.2011 Київського апеляційного господарського суду у справі №58/88 господарського суду м. Києва залишити в силі.