Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І. М., суддів Білошкап О. В., Палій В. М., за участю прокурора відділу Генеральної прокуратури України Ю. Гаврилової та представника відповідача ОСОБА_1 (дов. від 01.12.10), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області на рішення господарського суду Львівської області від 16 березня 2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14 червня 2011 року у справі № 5015/631/11 за позовом прокурора Сокальського району Львівської області в інтересах держави в особі Сокальської міської ради та Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області до приватного підприємства "Енергія", товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком-Сервіс", приватного підприємства "Бізнес-СВ", третя особа - дочірнє підприємство "Каскад" відкритого акціонерного товариства "Сокальський завод хімічного волокна" в особі арбітражного керуючого Хуткого А.Я., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу,

У лютому 2011 року прокурор Сокальського району Львівської області звернувся в інтересах держави в особі Сокальської міської ради та Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства "Енергія", товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком-Сервіс", приватного підприємства "Бізнес-СВ" про визнання недійсними договорів від 9 грудня 2004 року, від 16 жовтня 2006 року і від 25 грудня 2009 року купівлі-продажу трьох шламонакопичувачів залізоцинковмісних відходів, які знаходяться на вул. Яворницького, 105 у м. Сокалі з підстав порушення законодавства про відходи.

У ході судового процесу прокурор змінив вимоги і просив визнати недійсними пункти 11.1. і 11.2. договору від 16 жовтня 2006 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія" і товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерком-Сервіс" та пункти 11.1. і 11.2. договору від 25 грудня 2009 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерком-Сервіс" і приватним підприємством "Бізнес-СВ" з тих же підстав.

Відповідачі позов не визнали.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 8 лютого 2011 року до участі у справі в якості третьої особи залучено дочірнє підприємство "Каскад" відкритого акціонерного товариства "Сокальський завод хімічного волокна" в особі арбітражного керуючого Хуткого А.Я.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16 березня 2011 року (суддя З. Гоменюк), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14 червня 2011 року, в позові відмовлено з мотивів безпідставності.

Заступник прокурора Львівської області просить судові рішення скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 203, 215, 1005 Цивільного кодексу України, статей 47, 43 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Прокурор відділу Генеральної прокуратури України доводи касаційної скарги підтримав.

Приватне підприємство "Бізнес-СВ" та товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерком-Сервіс" проти доводів касаційної скарги заперечили і в її задоволенні просять відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 9 грудня 2004 року між дочірнім підприємством "Каскад" відкритого акціонерного товариства "Сокальський завод хімічного волокна" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу трьох шламонакопичувачів залізоцинковмісних відходів хімзаводу. В подальшому товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія" "Енергія" на підставі договору від 16 жовтня 2006 року продало шламонакопичувачі товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерком-Сервіс". Відповідно до пункту 11.2 цього договору покупець зобов’язався у розумні строки утилізувати відходи.

25 грудня 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерком-Сервіс" продало шлаконакопичувачі приватному підприємству "Бізнес-СВ" і пунктами 11.1. і 11.2 договору сторони погодили обов’язок нового покупця утилізувати відходи.

Покупці відходи не утилізували.

Прокурор вважає, що договори від 16 жовтня 2006 року та від 25 грудня 2009 року купівлі-продажу шламонакопичувачів залізоцинковмісних відходів є недійсними в частині пунктів 11.1. і 11.2 щодо зобов’язань утилізувати відходи виробництва хімзаводу з підстав відсутності у покупців відповідної ліцензії.

Відмовляючи в позові, господарські суди виходили з того, що діяльність відповідачів у сфері поводження з відходами не потребує спеціального дозволу.

За змістом статей 1 і 13 Закону України "Про відходи", у редакції, яка діяла на час укладання спірних договорів, суб’єктами у сфері поводження з відходами є, зокрема, підприємства, діяльність яких пов’язана з діями, спрямованими на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Відповідно до пункту "н" частини першої статті 17 цього Закону суб’єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов’язані мати ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.

Пунктом 39 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" встановлено, що ліцензуванню підлягають операції у сфері поводження з небезпечними відходами.

Небезпечні відходи - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров’я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними (стаття 1 Закону України "Про відходи".

Пунктом 1.2. Ліцензійних умов провадження діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, затверджених наказом від 12 лютого 2001 року № 27/44 (z0187-01) Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства екології та природних ресурсів України, небезпечні відходи - відходи, які зазначені в абзаці другому пункту 2 Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 року № 1120 (1120-2000-п) .

Зазначаючи в позовній заяві, що відходи становлять собою шлам 24 групи Ш класу, прокурор не надав господарським судам доказів, які б свідчили про небезпечність цих відходів, що потребує спеціальних методів і засобів поводження з ними.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Усупереч вказаним статтям, прокурор не надав господарським судам доказів, які підтверджують наявність обставин, з настанням яких законодавець пов’язує недійсність правочину .

За таких обставин господарські суди правомірно відмовили в позові.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

Рішення господарського суду Львівської області від 16 березня 2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14 червня 2011 року у справі №5015/631/11 залишити без змін, а касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області без задоволення.