Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Чернова Є.В. Цвігун В.Л. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 у справі № 5020-970/2012 господарського суду міста Севастополя за позовом Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" до за участю фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 18.09.2013 р. (суддя Харченко І.А.) скарга публічного акціонерного товариства "Імексбанк" на дії державного виконавця щодо винесення постанов від 12.07.2013 про закінчення виконавчих проваджень №№ 37586843, 37586813, 37586670 з примусового виконання наказів по справі № 5020-970/2012, виданих 03.12.2012 та зобов`язання продовження проведення виконавчих дій за виконавчими провадженнями по справі № 5020-970/2012 залишена без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що виконавче провадження підлягає закінченню у зв`язку із визнанням судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 р. (судді: Рибіна С.А., Гоголь Ю.М., Дмитрієв В.Є.) ухвалу господарського суду міста Севастополя від 18.09.2013 р. залишено без зміни.

Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та ухвалу господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, скасувати постанови відділу державної виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання продовжити проведення виконавчих дій за виконавчим провадженням.

Скаржник доводить, що судом порушено ст.ст. 11, 12, 37, 49, 83 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження закінчено безпідставно, оскільки умовами п. 8 мирової угоди між сторонами передбачено, що наслідком набуття чинності мирової угоди та належного виконання п. 3 даної угоди є закінчення виконавчого провадження відповідно до ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", однак судом ці умови угоди не враховані, внаслідок чого допущено порушення норм процесуального права, дії державного виконавця не відповідають нормам ст.ст. 11, 49, 83 Закону України "Про виконавче провадження".

Сторони повідомлені про час і місце розгляду скарги відповідно до вимог ст. 111-4 ГПК України, участі в засіданні суду касаційної інстанції не взяли.

Вищий господарський суд України вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановами державного виконавця 15.04.2013 на підставі заяв були відкриті виконавчі провадження з примусового виконання наказів, виданих господарським судом місті Севастополя від 03.12.2012 по справі № 5020-970/2012.

Відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Статтею 49 Закону України "Про виконавче провадження" встановлений перелік обставин за яких виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання.

Судом також встановлено, що на стадії виконання судового рішення ухвалою господарського суду міста Севастополя від 20.05.2013 по справі № 5020-970/2012 між сторонами затверджено мирову угоду.

На підставі зазначеної ухвали суду, 12.07.2013 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі винесені постанови про закінчення виконавчих проваджень № 37586843, № 37586813 та 37586670 з примусового виконання наказів по справі № 5020-970/2012 відносно боржників Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5.

Суди дійшли правомірних висновків, що чинне законодавство пов`язує закінчення виконавчого провадження з винесенням судом ухвали про затвердження мирової угоди, а не з її виконанням, тому обгрунтовано відмовили в задоволенні вимог скарги на дії державної виконавчої служби.

Твердження скарги, що виконавчі дії повинні продожуватися з огляду на умови мирової угоди, до виконання судового рішення та стягнення присуджених сум в повному обсязі, не приймається судовою колегією з тих підстав, що норми статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" носять обов`язковий характер та не пов`язують закінчення виконавчого провадження зі строком або об`ємом виконання умов мирової угоди, а лише з її затвердженням судом; твердження про подання скаржником заяв про неналежне виконання боржниками умов мирової угоди, що є підставою для продовження виконавчих дій також не приймається судовою колегією до уваги, оскільки орган державної виконавчої служби не наділений повноваженнями з контролю за порядком виконання мирової угоди в межах закінчення виконавчого продовження; щодо твердження заявника стосовно не подання ним заяви до державної виконавчої служби, на яку посилається державний виконавець у постановах, судова колегія зазначає, що норми чинного законодавства одною з обставин закінчення виконавчого провадження встановлюють визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання, яка не знаходиться у прямій залежності від наявності заяви стягувача.

Укладення мирової угоди свідчить, що сторони згідно ст. 78 ГПК України відмовилися від судового захисту; наявний правовий конфлікт має бути узгоджений через самостійне врегулювання спірних питань на погоджених сторонами умовах.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що місцевим господарським судом правильно встановлені та досліджені всі обставини справи, права та обов'язки сторін, судові рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні, в задоволенні скарги слід відмовити.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 р. та ухвалою господарського суду міста Севастополя від 18.09.2013 р. у справі № 5020-970/2012 господарського суду міста Севастополя залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.