Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників за первісним позовом:

позивача: ОСОБА_2 (представник за дов. від 07.02.2011р. № 4348),

відповідача: не з’явився

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2011р. у справі №40/15-11, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.2011р., відмовлено у задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Кредобанк" до фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та частково задоволено зустрічний позов фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 про стягнення з публічного акціонерного товариства "Кредобанк" 111562,51 грн. боргу, 2161,39 грн. пені, 418,35 грн.3% річних, 1299, 47 грн. інфляційних втрат та судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, публічне акціонерне товариство "Кредобанк" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити, враховуючи наступне.

Як свідчать матеріали справи, 30.08.2006р. між сторонами у справі укладено договір оренди нерухомого майна (далі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець зобов’язується передати Орендарю у строкове платне користування вбудоване нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею - 114,3 кв.м.

Відповідно до п. 2.1, 2.3 Договору майно передається під розміщення банківської установи строком на 5 років.

Пунктом 11.3 договору передбачено, що він може бути розірваний за взаємною згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) та у порядку встановленому ст. 188 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно ч. 2 ст. 652 ЦК України закріплено: якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов’язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Разом з тим, незважаючи на те, що ПАТ "Кредобанк" обґрунтовує свій позов саме ст. 652 ЦК України, господарським судом першої та апеляційної інстанції обставин на підтвердження одночасної наявності чотирьох умов для розірвання спірного договору, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, не досліджено.

Натомість суд попередніх інстанцій обмежився лише висновком, що така істотна зміна обставин, як світова економічна криза, не є підставою для розірвання договору оренди, залишивши поза увагою інші підстави, як-то наказ ПАТ "Кредобанк" про припинення діяльності відділення №4 у м. Кривий Ріг Дніпропетровської філії та звільнення працівників відділення по скороченню штату (т.1 а.с.141) про що останній повідомив відповідача листом від 08.04.2010р. про розірвання в зв’язку з цим спірного договору оренди.

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ними, а також не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а господарським судом апеляційної інстанції порушено вимоги ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, колегія вважає оскаржувані судові акти щодо відмови у задоволенні первісного позову такими, що підлягають скасуванню з передачею справи до господарського суду 1-ї інстанції на новий розгляд.

Оскільки задоволення зустрічного позову є наслідком відмови в задоволенні первісного позову, то з урахуванням вищенаведеного, а також пов’язаності цих позовів, судові рішення 1-ї та 2-ї інстанції в частині задоволення зустрічного позову також підлягають скасуванню.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.2011р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2011р. у справі № 40/15-11 скасувати.

Справу направити до господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд.