Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Гамма" про стягнення збитків у розмірі 2024728,73 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.03.2011 року (суддя Юлдашев О.О.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.04.2011 року (судді: Чернота Л.Ф. –головуючий, Діброва Г.І., Шевкова Т.А.) у справі №26/5009/182/11 позов задоволено повністю. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Гамма" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області збитки, нанесені державі у розмірі 2024728,73 грн. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Гамма" на користь Державного бюджету України 20247,28 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Відкрите акціонерне товариство "Гамма" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, справу направити на новий розгляд, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 22, 614 Цивільного кодексу України.

Позивач надав відзив та просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, 31.07.2007. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західна енергозберігаюча компанія" був укладений договір оренди державного нерухомого майна №2287, що знаходиться на балансі Відкритого акціонерного товариства "Гамма", предметом якого були: об'єкти нерухомості автомобільні стоянки у складі: навіс літ.Б. навіс літ.В. навіс літ.Г. навіс літ.Д. сторожа літ.Е. битовка літ.Ж. склад літ.З. битовка літ.К. будівля кафе літ.Л. навіс літ.М. уборна літ.Н. ворота №№1.2.4. паркани № 3.5.7. автостоянка № 6. Об'єкт оренди розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 62. Цільове призначення об'єкту оренди —використання як автомобільна стоянка.

Договір оренди був укладений строком до 30.06.2010р.( п. 10.1. договору ).

Пунктом 3.2, 3.3 договору, розмір орендної плати за перший місяць (липень 2007 року) становить без ПДВ 80 000 грн. збільшений на індекс інфляції липня. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць розраховується орендарем самостійно шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Судами встановлено, що в рішеннях господарського суду Волинської області від 08.09.2009р. по справі №2/98-42, від 14.09.2009р. по справі №02/132-42, від 11.01.2010р. по справі №2/152-42, якими відмовлено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя у задоволенні вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди державного нерухомого майна від 31.07.2007р. суди дійшли висновку про неможливість користування об’єктом оренди ТОВ "Західна енергозберігаюча компанія", оскільки майно, що є об'єктом оренди по договору, вибуло з володіння держави поза волею власника внаслідок незаконних дій з боку ВАТ "Гамма". Так, зокрема, в рішенні господарського суду Волинської області від 08.09.2009р. по справі №2/98-42 встановлено, що майно, яке було предметом договору оренди №2287 від 31.07.2007р. не увійшло до статутного фонду ВАТ "Гамма"під час приватизації та було передано ВАТ "Гамма" на відповідальне зберігання на підставі договору №55 від 24.04.2007р., укладеного з Регіональним відділенням ФДМУ по Запорізькій області. Договір №55 від 24.04.2007р. було укладено на строк з 24.04.2007р. до моменту укладення договору оренди з переможцем конкурсу на право оренди спірного майна.

Дані судові рішення, крім рішення господарського суду Волинської області від 08.09.2009р. по справі №2/98-42, яке частково скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди №2287 від 31.07.2007р., залишені без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду.

Крім того, факт незаконних дій ВАТ "Гамма" щодо відчуження майна, яке є предметом договору оренди №2287 від 31.07.2007р. та яке є державною власністю встановлений в рішенні господарського суду Запорізької області від 17.04.2008р. по справі №22/394д/07-11/100д/08, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.11.2008р. та постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2009р.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суди зазначили, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, не отримало доход, на який розраховувала при укладенні договору оренди державного майна №2287 від 31.07.2007р. через неможливість ТОВ "Західна енергозберігаюча компанія" користуватися майном, яке вибуло із державної власності із-за незаконних дій ВАТ "Гамма", а отже позивачу у даній справі спричинені збитки в розмірі 2 024728,73грн. за період з липня 2007р. по листопад 2009р.

У пункті 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 року №02-5/422 (v_422800-96) "Про судове рішення" зазначено, що, у відповідності з статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: 3.1. чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; 3.2. чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; 3.3. яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 3 Роз'яснення).

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 у справі №42/266 - 6/492).

Обмежившись констатацією доведеності позовних вимог, судами не враховано, що відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦК при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) повинні враховуватися заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Ця норма зобов'язує кредитора своєчасно отримувати докази щодо здійснення конкретних заходів для забезпечення отримання доходів (укладення відповідних договорів, підготовки виробничого обладнання, приміщень, складів тощо).

Поза увагою господарських судів також залишились заперечення відповідача, чим порушено принципи рівності сторін та змагальності судового процесу, передбачені статтями 43, 42 Господарського процесуального кодексу України та статтею 129 Конституції України. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять свою правоту, за допомогою доказів переконують суд, а суд, в свою чергу, зобов'язаний, відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи і їх сукупності, керуючись законом.

У зв’язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду першої інстанції.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, вирішити спір із дотриманням норм процесуального законодавства на підставі норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних відносин сторін.

Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Гамма" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.04.2011 року у справі № 26/5009/182/11 господарського суду Запорізької області та рішення господарського суду Запорізької області у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.