18/109 Про визнання недійсним договору купівлі-продажу простого векселя - 12.07.2011 Прийняття

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10 лютого 2011 року (суддя Шевчук О.Б.) залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2011 року (судді Науменко І.М., Голяшкін О.В., Мороз В.Ф.) у справі № 18/109 в задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу простого векселя № 8-Б від 28 грудня 2009 року, укладеного між першим та другим відповідачами –відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Кіровоградської області від 10 лютого 2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що при винесенні постанови неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 грудня 2009 року між ПП "Терра 2011" та ВАТ "Кіровоградський кар’єр", від імені та за рахунок якого на підставі договору доручення №7-Б від 28 грудня 2009 року діє ТОВ "Фондова компанія "Депозит Гарант", був укладений договір купівлі-продажу простого векселя №8-Б. За умовами цього договору Продавець (відповідач-2) зобов’язався продати Покупцеві (відповідач-1) простий вексель серії АА 0851139 на суму 50 305 843,75 грн., дата складання 12 лютого 2009 року, по пред’явленні, документарної форми, векселедавець –приватне підприємство "Балтимор". За домовленістю сторін, вартість (ціна) простого векселя дорівнює 50 305 843,75 грн. Покупець, в свою чергу, зобов’язався сплатити Продавцю вартість (ціну) простого векселя до 11 січня 2010 року шляхом перерахування на рахунок Продавця безготівкових коштів. За умовами договору, передача простого векселя здійснюється в день підписання даного договору купівлі-продажу за актом приймання-передачі, що підписується Продавцем та Покупцем.

Від імені ВАТ "Кіровоградський кар'єр" договір №8-Б від 28 грудня 2009 року підписаний в.о. генерального директора Дудкою А.А. В свою чергу, за актом приймання-передачі від 28 грудня 2009 року, ПП "Терра 2011", в особі директора Габелко А.О., передало, а ВАТ "Кіровоградський кар'єр", в особі в.о. генерального директора Дудки А.А., прийняло належним чином оформлений простий вексель серії АА 0851139 від 12 лютого 2009 року на суму 50 305 843,75 грн.

Однак, Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" стверджує, що вищезгаданий договір порушує його права та охоронювані законом інтереси, що є підставою для визнання останнього недійсним. Обґрунтовуючи свої доводи, ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" посилається на порушення ВАТ "Кіровоградський кар'єр" зобов'язань за кредитними договорами, укладеними з позивачем (Позичальником за даними кредитними договорами) у період з 2007 по 2009 роки, а саме, на неотримання письмової згоди позивача на укладення оспорюваного договору купівлі-продажу простого векселю, перевищення особою, яка від імені Покупця підписала цей договір, наданих Статутом товариства повноважень. Окрім того, касатор наполягає на тому, що спірний договір купівлі-продажу простого векселю є нікчемним, адже не спрямований на створення та настання правових наслідків.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин згідно з ч.3 ст. 215 ЦК України може бути визнаний судом недійсним.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Відповідно до положень зазначеної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Пленум Верховного Суду України у постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) роз'яснив, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Оскільки ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" не є стороною договору №8-Б від 28 грудня 2009 року, то, звертаючись з даним позовом до господарського суду, повинен довести факт порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів укладенням спірного договору.

В силу вимог ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", ст. 163 Господарського кодексу України, ст. 194 Цивільного кодексу України, цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право.

Таким чином, придбавши за спірним договором простий вексель, відповідач-1 набув відповідне грошове право, у зв'язку з чим посилання позивача на те, що з придбанням векселя збільшується кредиторська заборгованість відповідача-1, на нормах чинного законодавства України не ґрунтується, як не ґрунтується на нормах чинного законодавства і те, що спірний договір порушує охоронювані законом інтереси позивача, оскільки укладений без його попередньої письмової згоди.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Порушенням зобов'язання, як встановлено ст. 610 цього Кодексу, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені ст. 611 зазначеного Кодексу. Таким чином, укладення ВАТ "Кіровоградський кар'єр" спірного договору купівлі-продажу простого векселя №8-Б від 28 грудня 2009 року без згоди позивача дійсно є порушенням зобов'язання ВАТ "Кіровоградський кар'єр" за кредитними договорами, проте, ані нормами вищезгаданої статті, ані положеннями укладених між ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ВАТ "Кіровоградський кар'єр" кредитних договорів не обумовлено не передбачено правових наслідків у вигляді недійсності такого договору або його частини, у випадку укладення відповідачем-1, зокрема, договору купівлі-продажу векселя без попереднього письмового погодження з банком.

Зазначене стосується і доводів позивача щодо участі позивача у загальних зборах ВАТ "Кіровоградський кар'єр". Невиконання позичальником зобов'язання щодо повідомлення кредитодавця в обумовлений кредитним договором термін про проведення загальних зборів акціонерів є порушенням зобов'язань за кредитними договорами, проте, не є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним. До того ж, те, що представник банку без права голосування не брав участі у загальних зборах відповідача-1, ніяким чином не впливає на прийняті загальними зборами рішення, та не впливає на чинність договору купівлі-продажу простого векселя №8-Б від 28 грудня 2009 року.

Крім того, судами встановлено, що виконання зобов'язань за усіма кредитними договорами, укладеними позивачем з відповідачем 1 забезпечено заставами, фінансовими поруками, іпотекою.

Таким чином, суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку, що позивачем, в порушення вимог ст.ст. 32- 34 Господарського процесуального кодексу України, не доведено та не надано належних доказів на підтвердження того, яким саме чином укладення між ПП "Терра 2011" та ВАТ "Кіровоградський кар'єр" договору №8-Б від 28 грудня 2009 року порушує права та охоронювані законом інтереси ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк".

Щодо посилання позивача на укладення договору від імені першого відповідача в.о. генерального директора Дудкою А.А. з перевищенням відповідних повноважень, то це питання було предметом розгляду судів попередніх інстанцій, так суди встановили, що відповідно до п.15.1 Статуту ВАТ "Кіровоградський кар’єр", дирекція Товариства є виконавчим органом Товариства. Дирекція утворюється Загальними зборами акціонерів строком на 3 (три) роки у кількості трьох осіб, і є підзвітною Зборам, наглядовій раді та організовує виконання їх рішень. До складу Дирекції входять: генеральний директор, перший заступник генерального директора та заступник генерального директора. Персональний склад Дирекції, окрім генерального директора призначається та звільняється Наглядовою радою Товариства за поданням Генерального директора. Генеральний директор призначається Зборами Товариства (п.15.2 Статуту).

Повноваження Генерального директора ВАТ "Кіровоградський кар'єр" викладені у п.15.6 статуту такого товариства. Генеральний директор має право без довіреності представляти інтереси товариства та вчиняти від його імені юридичні дії в межах компетенції, визначених статутом. Відповідно до підпункту 3 п.15.6 генеральний директор має право підписувати довіреності, договори та інші документи від імені Товариства, рішення про укладення (видачу) яких прийнято уповноваженим органом Товариства в межах його компетенції відповідно до положень цього Статуту. Підпунктом 9 п. 15.6 Статуту ВАТ "Кіровоградський кар’єр" визначено, що генеральний директор має право укладати договори на суму, що не перевищує 100000,00 грн. В свою чергу, до повноважень Наглядової ради товариства Статутом віднесено право прийняття рішення про укладення договорів (угод) на суму, що перевищує 300000,00 грн. (п. 14.5.2 Статуту).

Разом з цим, з наданого відповідачем-1 протоколу засідання Наглядової Ради акціонерного товариства від 25 грудня 2009 року (т.2, а.с.141), вбачається прийняття Наглядовою радою рішення про придбання у ПП "Терра 2011" простого векселя серії АА 0851139 на суму 50 305 843,75 грн., дата складання 12 лютого 2009 року, по пред'явленні, документарної форми, векселедавець - ПП "Балтимор" та укладення договору купівлі-продажу цього векселя, з наданням при повноважень на підписання даного договору в.о. генерального директора ВАТ "Кіровоградський кар'єр" Дудці А.А.

Відповідно до протоколу засідання Наглядової ради ВАТ "Кіровоградський кар’єр" від 30 вересня 2009 року, у зв'язку з достроковим розірванням (припиненням) контракту з генеральним директором ВАТ "Кіровоградський кар’єр" ОСОБА_1, згідно вимог Статуту товариства, Наглядовою радою вирішено до скликання (проведення) загальних зборів акціонерів, призначити з 01 грудня 2009 року виконуючим обов'язки генерального директора ВАТ "Кіровоградський кар’єр" Дудку Анатолія Андрійовича –першого заступника генерального директора товариства. Таким чином, оспорюваний договір №8-Б від 28.12.2009р. з боку відповідача-1 був підписаний виконуючим обов'язки генерального директора ВАТ "Кіровоградський кар’єр", першим заступником генерального директора товариства Дудкою А.А., уповноваженим на такі дії Наглядовою радою товариства.

Матеріалами справи не підтверджуються також доводи позивача про фіктивність договору купівлі-продажу, зважаючи на вчинення сторонами дій на його виконання шляхом передання векселів від продавця до покупця, тоді як за змістом ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що укладення позивачем оспорюваного договору без згоди позикодавця, як і його неповідомлення про проведення загальних зборів товариства, не є підставою для висновку про невідповідність цього договору вимогам закону та його недійсність, оскільки стосується виконання зобов’язань за укладеними між ними кредитними договорами. Наслідки невиконання чи неналежного виконання договірних зобов’язань передбачені, зокрема, ст. 611 ЦК України, яка недійсність зобов’язання не встановлює.

Безпідставними є доводами позивача про наявність підстав для визнання недійсним договору з мотивів його невідповідності вимогам ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства", адже встановлений ст.71 цього Закону порядок вчинення правочину щодо якого є заінтересованість, є способом захисту інтересів товариства, його акціонерів. Натомість, позивач за визначеними підставами поданого позову не є акціонером відповідача-1, з огляду на що ним не підтверджено, що він, у розумінні ст. 215 ЦК України, є заінтересованою особою, яка може оспорювати договір з зазначених вище підстав.

Отже, під час вирішення спору, судом апеляційної інстанції правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.