Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

За участю представників сторін від позивача: Татарчук В.І., Лісовий О.О.

Представники відповідачів і третьої особи в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

Львівська обласна асоціація інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів "Союз інвалідів України" звернулася з позовом до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Львівського обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", за участю третьої особи - Виробничо-торгівельна фірма "Опір" Львівської обласної асоціації інвалідів" про визнання незаконним розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 635 від 04.07.05 "Про оформлення права власності на нежитлові будівлі та приміщення на вул. Голубовича, 34 у м. Львові"; визнання недійсним рішення і витягу № 8687711 від 19.10.95 про реєстрацію у Львівському обласному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки права приватної власності виробничо-торгівельної фірми "Опір" вцілому на нежитлову будівлю та нежитлові приміщення по вул. Голубовича, 34 у м. Львові; зобов'язати Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" відновити реєстраційний напис в реєстрі про право власності Львівської обласної асоціації інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів "Союз інвалідів України" на будівлю і майно по вул. Голубовича, 34 у м. Львові, а також визнати недійсним свідоцтво про право власності від 04.07.05 ЯЯЯ № 126250.

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.02.11 (суддя: Костів Т.С.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.11 (колегією суддів у складі: Желік М.Б. –головуючого, Юркевича М.В., Кузь В.Л.), позовні вимоги задоволено частково, визнано незаконним розпорядження № 635, в частині вимог про визнання недійсним рішення і витягу № 8687711 від 19.10.05 і визнання недійсним свідоцтва про право власності від 04.07.05 провадження у справі припинено. В частині решти вимог –у позові відмовлено.

Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, Виробничо-торгівельна фірма "Опір" Львівської обласної асоціації інвалідів" звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати в частині визнання незаконним розпорядження Залізничної районної адміністрації львівської міської ради від 04.07.05 № 635, в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, з мотивів порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Оскаржувана постанова перевіряється в межах доводів касаційної скарги, а саме в частині визнання незаконним розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 635 від 04.07.05 "Про оформлення права власності на нежитлові будівлі та приміщення на вул. Голубовича, 34 у м. Львові".

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що предметом даного судового розгляду є вимоги Львівської обласної асоціації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз інвалідів України" до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Львівського обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" про визнання незаконним розпорядження від 04.07.05 № 635 "Про оформлення права власності на нежитлові будівлі та приміщення на вул. Голубовича, 34", згідно з яким оформлено право приватної власності Виробничо-торгівельній фірмі "Опір" Львівської обласної асоціації інвалідів вцілому на передане йому позивачем спірне майно. Колегія суддів касаційної інстанції визнає, що згідно з статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси . Статтею 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Визнаючи недійсним оспорюване розпорядження, судами попередніх інстанцій наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі. Відтак господарськими судами не з'ясовано наявність чи відсутність тих підстав, з якими закон пов'язує визнання недійсним розпорядження.

Крім того, судами попередніх інстанцій не враховано положень статті 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , згідно з якою вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час судового розгляду справи. Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.10 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.10 і рішення Господарського суду Львівської області від 02.06.10, а матеріали справи скеровано до суду першої інстанції для нового розгляду. При скасуванні попередніх судових рішень, у постанові Вищого господарського суду України від 01.12.10 було зазначено про необхідність з'ясування судами норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Натомість, приймаючи оскаржувані рішення, суди обох інстанцій залишили поза увагою вказівки суду касаційної інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір було розглянуто попередніми судовими інстанціями без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення, ухвалені у справі в переглянутій частині підлягають скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий розгляд до Господарського суду Львівської області. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись статтями 1115, 1117 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Виробничо-торгівельної фірми "Опір" Львівської обласної асоціації інвалідів" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 03.02.11 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.11 скасувати в частині визнання недійсним розпорядження районної адміністрації від 04.07.05, в цій частині справу направити на новий розгляд до місцевого суду.

В іншій частині рішення господарського суду Львівської області від 03.02.11 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.11 у справі № 15/242(20/200) залишити без змін.