Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Козир Т.П. суддів Гольцової Л.А. (доповідач), Губенко Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на рішення та на постанову Господарського суду Одеської області від 24.07.2013 Одеського апеляційного господарського суду від 26.09.2013 у справі № 916/133/13-г господарського суду Одеської області за позовом Одеського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до 1. Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Природоохоронне підприємство "Рідний край" про розірвання договору від 28.04.2009 № 48 "Про умови ведення мисливського господарства" за участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача-1: повідомлений, але не з'явився;

відповідача-2: повідомлений, але не з'явився;

прокурора: Баклан Н.Ю., старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посв. № 008813 від 11.10.2012;

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.07.2013 у справі № 916/133/13-г (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Власова С.Г., судді - Никифорчук М.І., Рога Н.В.) у позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.09.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ярош А.І., судді - Журавльов О.О., Лисенко В.А.) рішення Господарського суду Одеської області від 24.07.2013 у справі № 916/133/13-г залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 02.10.1984 №493 створено ботанічний заказник місцевого значення "Ліснічивка" на території Балтського району Одеської області загальною площею 3176 га.

Розпорядженням Одеської обласної ради від 22.03.1999 №40/99-ОР надано у користування ТОВ "Природоохоронне підприємство "Рідний край" терміном на 15 років мисливські угіддя площею 4178 га, до складу яких входять 3176 га "Ліснічивського масиву", які, на даний час, є територією ботанічного заказнику місцевого значення "Ліснічивка" з відповідним режимом території.

На підставі зазначеного розпорядження Одеської обласної ради, між Одеським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ТОВ "Природоохоронне підприємство "Рідний край" 28.09.2009 укладено договір № 48 "Про умови ведення мисливського господарства", за умовами якого ТОВ "Природоохоронне підприємство "Рідний край" було надано терміном на 15 років до 22.03.2014 у користування лісові мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 4178 га. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.11.2009 №1472-р (1472-2009-р) зупинено до 01.07.2010 прийняття рішень щодо погодження надання у користування мисливських угідь. Зобов'язано Міністерство охорони навколишнього природного середовища, Міністерство аграрної політики, Міністерство оборони, Державний комітет лісового господарства подати у 10-тиденний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо внесення змін до Закону України "Про мисливське господарство та полювання" (1478-14) стосовно удосконалення процедури надання у користування мисливських угідь.

В подальшому, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" від 21.01.2010 №1826-VI (1826-17) , ч.1 ст.26 Закону після слова "забороняється" було доповнено словами "мисливство та".

Наказом начальника Державного управління охорони навколишнього середовища в Одеській області від 14.02.2011 №08 затверджено "Положення про ботанічний заказник місцевого значення "Лісничівка", яким передбачено, що на території заказника забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, яка суперечить цілям і завданням заказника, зокрема мисливство та натаскування мисливських собак.

Згідно п.2.2 розділу 2 Положення основними завданнями є збереження та раціональне використання природних ресурсів, збереження ареалів існування видів флори та фауни, занесених до Червоної книги України та Червоної книги Одеської області, та ін.

Заказник розташований у Балтському районі Одеської області в межах Ліснічивської сільської ради та знаходиться у постійному користуванні державного підприємства "Балтське господарство" Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства, яке здійснює управління територією, догляд за насадженнями, забезпечує охорону і регулювання використання природних ресурсів (п. 1.3 Положення).

Відповідно до п.4.1 Положення, на території заказника забороняється будь-яка господарська діяльність, яка суперечить цілям і завданням заказника, цьому Положенню, а також така, що не погоджена з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області, зокрема, мисливство.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, послався на наявність підстав, передбачених ст. 652 ЦК України для розірвання в судовому порядку договору від 28.09.2009 № 48 "Про умови ведення мисливського господарства", оскільки, на переконання останнього, внесення вказаних вище змін до законодавства істотно змінює обставини та повністю унеможливлює виконання договору.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень Законів України "Про мисливське господарство та полювання" (1478-14) , "Про тваринний світ" (2894-14) , Лісового кодексу України (3852-12) , Цивільного кодексу України (435-15) та, оцінивши всі матеріали справи в їх сукупності, дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

Статтею 651 ЦК України обумовлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 1 ст. 652 ЦК України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Судами, при дослідженні змісту спірного договору з'ясовано відсутність в його тексті будь-яких умов щодо розірвання за згодою сторін в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Згідно з ч. 2 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

- в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України обумовлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як місцевим господарським судом, так і судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що лише істотна зміна обставин, за яких укладався договір, не є підставою для застосування вищезазначеної норми ЦК України (435-15) , оскільки остання пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, проте як прокурором, так і позивачем не доведена одночасна наявність таких чотирьох умов.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Таким чином, судова колегія касаційної інстанції вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли до вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на не доведеність обґрунтованості позовних вимог належними та допустимими доказами, в розумінні приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111-7 ГПК України).

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Доводи прокурора, викладені в касаційній скарзі не спростовують зроблених судами попередніх інстанцій висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 24.07.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.09.2013 у справі № 916/133/13-г - без змін.