Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2009 року порушено провадження у справі № Б24/435-09 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "МП-ГРУП" (далі-Боржник, Товариство) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінвест-ком" (далі-Кредитор) в порядку норм ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі – Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2011 року (суддя - Калиниченко Л.М.) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Товариства, ухвалено ліквідувати останнього, припинено повноваження ліквідатора арбітражного керуючого Бразулук С.С. та провадження у справі.

Не погоджуючись з цією ухвалою, публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово –інвестиційний банк" в особі філії "Відділення публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в м. Дніпропетровськ" (далі –Банк) звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2011 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2011 року (головуючий суддя –Джихур О.В., судді: Виноградник О.М., Лисенко О.М.) апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2011 року скасовано, а справу передано господарському суду Дніпропетровської області для розгляду на стадію ліквідації.

Не погоджуючись з цією постановою, товариство з обмеженою відповідальністю "Євроінвест-ком" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2011 року скасувати, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2011 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст.ст. 22, 25, 32, 40, 52 Закону про банкрутство, ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників ініціюючого кредитора та ліквідатора Боржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції було встановлено, що ліквідатором Боржника були виконані всі дії у ліквідаційній процедурі, звіт та ліквідаційний баланс складений, а майна з метою задоволення вимог кредиторів у справі не виявлено. За цих підстав суд дійшов висновку про затвердження звіту та ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції встановив, що Банк про судове засідання 01.02.2011 року не повідомлявся, а також не були проаналізовані обставини та ліквідаційний баланс на предмет використання статутного капіталу Товариства та обставини щодо здійснення провадження в іншій справі за участю Боржника про звернення стягнення на предмет іпотеки на користь Банку. За цих підстав справа була направлена на розгляд до суду першої інстанції на стадію ліквідації.

Заперечуючи ці висновки суду апеляційної інстанції, заявник касаційної скарги зазначає, що Банк повідомлявся про проведення судового засідання 01.02.2011 року, оскільки розгляд справи був відкладений за його клопотанням, а процедура порушення та здійснення провадження у справі в порядку ст. 52 Закону про банкрутство дотримана.

Однак, суд касаційної інстанції не може погодитись із викладеними запереченнями та при розгляді касаційної скарги виходить з такого.

При винесенні ухвали від 23.11.2010 року (т. 3 а.с. 46) про призначення підсумкового судового засідання у справі на 01.02.2011 року об 11 год. 40 хв. також було ухвалено повідомити про дату проведення цього засідання трьох кредиторів, у тому числі Банк, ліквідатора Боржника та Управління з питань банкрутства у Дніпропетровській області (всього 5 осіб). Між тим, як свідчить відмітка на звороті цієї ухвали про її направлення 26.11.2010 року, ця ухвала була направлена в двох екземплярах, тобто лише двом адресатам (без зазначення кому саме) і тільки два адресати були повідомлені про час та місце проведення судового засіданні 01.02.2011 року в суді першої інстанції.

Викладене свідчить, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята та справу розглянуто судом за відсутності сторін, не повідомлених належним чином про час та місце засідання суду, що є порушенням норм 42, 43, 44, 47 ГПК України (1798-12) та відповідно до норм п. 2 ч. 2 ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно ж до норм ч. 1 ст. 32 Закону про банкрутство господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Отже виклик у судове засідання з розгляду звіту ліквідатора та повідомлення про таке засідання всіх кредиторів у справі є обов'язковим, а висновок суду апеляційної інстанції в цій частині є правомірним та обґрунтованим.

Крім цього, суд касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що місцевим господарським судом не дана правова оцінка висновкам ліквідатора в звіті, що Банком було звернено стягнення на предмет іпотеки (яким забезпечувались зобов'язання Боржника перед Банком та вартість якого значно перевищує зобов'язання Товариства перед Банком) за рішенням господарського суду Запорізької області від 04.01.2010 року у справі № 6/352/09, про що виданий наказ та відкрито виконавче провадження по його виконанню (т. 3 а.с. 24-33, 79).

Стосовно ж судових рішень у цивільній справі № 2-162/2010 про звернення стягнення на об'єкт іпотеки за позовом Банку до фізичних осіб, які є засновниками Товариства та виступили майновими поручителями по виконанню зобов'язань Боржника перед Банком за договором про відкриття кредитної лінії слід зазначити, що у Верховному Суді України триває касаційне провадження (т. 3 а.с. 17, 19-23). При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, крім іншого, не були досліджені обставини та не була дана правова оцінка тому, чи призначений розгляд справи № 2-162/2010 у Верховному Суді України, чи є прийняте таким судом рішення по цій справі. Норми ст.ст. 556, 559 та 609 Цивільного кодексу України, при цьому, на думку суду касаційної інстанції, були застосовані апеляційним судом правомірно.

Також, суд касаційної інстанції підтримує висновок суду апеляційної інстанції про необхідність дослідження судом першої інстанції обставин щодо використання статутного капіталу Боржника, визначеного в його статуті у вигляді внеску (яким чином формувався: шляхом внесення засновниками готівкових коштів або у вигляді майна на відповідну суму - т. 2 а.с 96), та щодо його відсутності, про що було зазначено ліквідатором в ліквідаційному балансі.

Крім викладеного, суд касаційної інстанції звертає увагу заявника касаційної скарги на те, що правомірність порушення провадження у даній справі згідно норм ст. 52 Закону про банкрутство предметом перегляду в суді апеляційної інстанції не були, лише звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника. Тому ці питання можуть бути поставлені Банком під час розгляду справи судом першої інстанції.

У зв'язку із викладеним, є правомірним та таким, що відповідає нормам законодавства та обставинам справи, висновок суду апеляційної інстанції про передчасність затвердження місцевим господарським судом звіту ліквідатора Товариства, ліквідаційного балансу останнього та припинення провадження у справі та, відповідно, неправомірність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, як такої, що прийнята, у тому числі з грубим порушенням норм процесуального права.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінвест-ком" не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому оскаржувана постанова цього суду підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 25, 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 556, 559, 609 Цивільного кодексу України та ст.ст. 42, 43, 44, 47, 104, 1115, 1117, 1119 – 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінвест-ком" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2011 р. у справі № Б24/435-09 залишити без змін.

постанова виготовлена та підписана 10.06.2011 року.