Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у листопаді 2010 року, ТОВ "Концерн "Ксімекс" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж" 1 236 063,20 грн. заборгованості за товар, поставлений на умовах договору № КС-ОД/09-205 від 08.12.2009 року, 77 794,43 грн. пені, 46 992 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та 14 174,16 грн. 3 % річних.

Заявою від 03.12.2010 року позивач уточнив заявлені вимоги та просив стягнути з відповідача на його користь 1 236 063,20 грн. боргу, 93 016,63 грн. пені, 53 172,32 грн. інфляційних втрат, 17 120,41 грн. річних.

Під час розгляду справи ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж" подало зустрічний позов про стягнення з ТОВ "Концерн "Ксімекс" 55 977,66 грн. пені за прострочення поставки товару.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.12.2010 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 року рішення місцевого господарського суду скасовано. Первісний позов задоволено частково та стягнуто з відповідача 1 236 063,20 грн. заборгованості, 9 907,05 грн. інфляційних втрат, 6 197,25 грн. 3% річних та 32 019,17 грн. пені, а в решті позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено в повному обсязі.

Відстрочено виконання цієї постанови апеляційного господарського суду в частині стягнення з ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж" на користь ТОВ "Концерн "Ксімекс" 1 236 063,20 грн. основного боргу строком до 01.09.2011 року.

постанова апеляційного господарського суду оскаржена в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 14.04.2011 року порушено касаційне провадження у справі за скаргою позивача, у якій він посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову апеляційного суду в частині відмови у первісному позові, задоволенні зустрічного позову та відстрочки виконання постанови скасувати, як незаконну.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, зокрема і після перерви оголошеної в судовому засіданні до 27.04.2011 року, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, взаємовідносини сторін врегульовані договором № КС-ОД/09-205 від 08.12.2009 року та специфікацією до нього, за умовами яких ТОВ "Концерн "Ксімекс" (постачальник) зобов'язався у встановленні строки поставити ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж" (покупець) товар (електротехнічне обладнання), провести монтажні роботи електротехнічного обладнання і технічне супроводження проекту до здачі об’єкта в експлуатацію, а останній прийняти цей товар та сплатити його вартість.

Пунктами 3.2, 3.3 зазначеного договору та специфікацією до нього встановлено, що загальна вартість обладнання 1 336 063,20 грн. (у т.ч. ПДВ) яка включає в себе вартість упаковки, маркування, завантаження на транспорт, транспортні витрати, монтажні роботи електротехнічного обладнання, технічний супровід проекту до здачі об’єкта в експлуатацію.

За змістом п. 4.2 цього договору, покупець здійснює оплату товару протягом 30 календарних днів після поставки обладнання.

Специфікацією поставки до договору, зазначено, що поставка товару здійснюватися таким чином: 29.01.2010 року на суму 184 538 грн., 19.02.2010 року на суму 416 640 грн., на суму 377 376 грн. та на суму 75 156 грн., 26.02.2010 року на суму 59 676 грн. та передбачено право постачальника достроково поставити це обладнання.

На виконання умов договору, згідно видаткових накладних позивач поставив, а відповідач прийняв без будь-яких зауважень товар на загальну суму 1 336 063,20 грн. та за який останній частково розрахувався і його заборгованість на час розгляду спору судом складає 1 236 063,20 грн., що не оспорюється, а тому апеляційний господарський суд правомірно постановив про стягнення цієї суми, і підстав для скасування чи зміни постанови апеляційного господарського суду в цій частині, судова колегія не вбачає.

Правомірно задоволено апеляційним господарським судом і зустрічний позов, оскільки встановлені ним обсяги відповідальності позивача за порушення строків поставки товару відповідають умовам спірного договору.

Проте, постанова апеляційного господарського суду в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3 % річних та пені не може залишатись без змін з огляду на таке.

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що договір № КС-ОД/09-205 від 08.12.2009 року є змішаним, який водночас містить елементи договору поставки та договору підряду.

За умовами цього договору постачальник взяв на себе зобов'язання не лише поставити товар, а і виконати монтажні роботи та забезпечити технічний нагляд за введенням обладнання в експлуатацію і ці роботи включено у загальну вартість обладнання без розмежування вартості окремих видів робіт.

Зазначене надає відповідачу право на притримання сплати заборгованості позивачу до повного виконання обумовлених договором робіт, тобто до прийняття його в експлуатацію за актом, який затверджено 03.12.2010 року.

Зазначене звільняє відповідача від відповідальності за порушення грошових зобов'язань, передбаченої договором та ст. 625 ЦК України, а тому підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та відсотків, нарахованих за період до прийняття обладнання в експлуатацію за актом, затвердженим 03.12.2010 року не було.

Скасовуючи постанову апеляційного суду у цій частині судова колегія, враховуючи, що обставини справи не потребують додаткового дослідження, вважає можливим не передавати справу на новий судовий розгляд, а постановити нове рішення, яким у позові в цій частині відмовити.

Що ж до надання відстрочки виконання рішення суду у частині стягнення боргу, то приймаючи відповідне рішення суд не вийшов за межі наданих йому ст. 83 ГПК України повноважень, а тому скарга щодо неправомірності надання відстрочки виконання судового рішення задоволенню не підлягає.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 85, 1119-11111, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 року у частині задоволення первісного позову щодо стягнення з ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж" 9 907,05 грн. інфляційних втрат, 6 197,25 грн. 3% річних, 32 019,17 грн. пені скасувати і у позові в цій частині відмовити.

У решті постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 року залишити без змін.