Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників:позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Червоний мак" на постанову від 02.09.2013 р. Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 901/603/13 господарського суду АР Крим за позовом Приватного підприємства "Тєхнопроект" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Червоний мак" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

У січні 2013 року ПП "Тєхнопроект" звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до ТОВ "Червоний мак" про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0001 га, розташовану за адресою: вул. Леніна, 17, м. Алушта, шляхом винесення газопроводу середнього тиску за межі земельної ділянки, що належить на праві власності позивачу, посилаючись на приписи статей 373, 391 Цивільного кодексу України, статей 90, 152, 158 Земельного кодексу України, з огляду на здійсненням відповідачем будівництва надземного газопроводу середнього тиску на земельній ділянці позивача, що перешкоджає останньому у користуванні земельною ділянкою, яка належить йому на праві власності.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "Червоний мак" вказував на необґрунтованість позовних вимог, оскільки газопровід середнього тиску було збудовано відповідачем на підставі технічних умов на газифікацію кафе, виданих у 2004 році Алуштинським управлінням з експлуатації газового господарства, введено в експлуатацію у жовтні 2005 року. При цьому, відповідач наголошував, що на момент вибору траси газопроводу ПП Тєхнопроект" не було власником та не мало правовстановлюючих документів на земельну ділянку, у зв'язку з чим його погодження не було необхідним, а державний акт на землю позивачем отримано у листопаді 2005 року, тобто після введення газопроводу в експлуатацію, що, в свою чергу, свідчить про недоведеність факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки.

ТОВ "Червоний мак" також на підставі статей 257, 261, 267 Цивільного кодексу України просив суд застосувати строк позовної давності.

Рішенням господарського суду АР Крим від 16.07.2013 р. (суддя Гаврилюк М.П.) позовні вимоги задоволені, зобов'язано ТОВ "Червоний мак" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0001 га, розташовану за адресою: вул. Леніна, 17, м. Алушта, шляхом винесення газопроводу середнього тиску за межі земельної ділянки, що належить на праві власності ПП "Тєхнопроект".

Мотивуючи рішення суд першої інстанції, посилаючись на висновки судової земельно - технічної експертизи, якою встановлено, що газопровід середнього тиску, що належить ТОВ "Червоний мак" на дату натурного обстеження пролягає через частину земельної ділянки, яка належить на праві власності ПП "Тєхнопроект", а також зазначивши, що відповідач використовує спірну земельну ділянку без правовстановлюючих документів та згоди власника, дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

При цьому, судом першої інстанції посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності не прийняті до уваги з посиланням на те, що в силу приписів чинного законодавства, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).

За апеляційною скаргою ТОВ "Червоний мак" Севастопольський апеляційний господарський суд (судді: Фенько Т.П., Антонова І.В., Заплава Л.М.) переглянувши рішення господарського суду АР Крим від 16.07.2013 р. в апеляційному порядку, постановою від 02.09.2013 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ТОВ "Червоний мак" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вказує на залишення судами поза увагою наявність у відповідача права власності на об'єкт нерухомого майна, у зв'язку з чим за результатами звернення у 2004 році до Алуштинським управлінням з експлуатації газового господарства за отриманням дозвільних документів для газифікації належного товариству об'єкту нерухомості, товариству були видані технічні умови, які містять всі необхідні дані для проведення проектування та будівництва газопроводу, на підставі яких і було здійснено будівництво газопроводу та прийнято його в експлуатацію у жовтні 2005 року.

При цьому, заявник касаційної скарги зазначив, що на момент введення газопроводу в експлуатацію, позивач не мав правовстановлюючих документів на земельну ділянку, внаслідок чого його погодження не потребувалось, а оскільки будівництво здійснювалось на підставі технічних умов, виданих відповідним органом, відповідачем не здійснювалось самовільного зайняття земельної ділянки позивача та не порушувались його права.

Крім того, скаржник звертає увагу на неможливість виконання судового рішення у даній справі щодо винесення газопроводу середнього тиску за межі земельної ділянки з огляду на порушення, як вважає скаржник, прав інших осіб - споживачів та у зв'язку з тим, що проектування та ввід в експлуатацію газопроводу здійснювався ВАТ "Кримгаз", у відповідача відсутні правові підстави та технічні можливості для проведення робіт з винесення чи демонтажу газопроводу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача,перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справ та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, згідно Державного акта на право постійного користування землею від 13.02.2001 р. № 250 на підставі рішення виконкому Алуштинської міської ради народних депутатів від 16.11.2001 р. № 1084 Підприємству "Тєхнопроект" надано у постійне користування 0,0443 га землі для розміщення і функціонування магазина № 20 по вул. Леніна, 17 у м. Алушта.

26.06.2001 р. між Представництвом Фонду майна АР Крим та Підприємством "Тєхнопроект" укладено договір купівлі - продажу державного майна, за умовами якого Підприємство "Технопроект" придбало державне майно - павільйон № 20, розташований за адресою: м. Алушта, вул. Леніна, 17.

07.10.2005 р. між Алуштинською міською радою та Підприємством "Тєхнопроект" був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідчений приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу Яременко Т.В. за реєстровим №3624, згідно умов якого підприємство оплатило та прийняло у власність земельну ділянку, розташовану по вул. Леніна, 17 у м. Алушта, загальною площею 443 кв.м. (0,0443 га) під кадастровим номером 0110300000:01:003:0184 для експлуатації та обслуговування будівлі павільйону № 20.

18.11.2005 р. Підприємством "Тєхнопроект" був отриманий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії КМ № 119500.

08.02.2008 р. рішенням засновника Підприємтсва "Тєхнопроект" було вирішено, зокрема, встановити найменування підприємства - Приватне підприємтсво "Тєхнопроект" та затвердити статут Приватного підприємства "Тєхнопроект".

Згідно статуту Приватне підприємство "Тєхнопроект", затвердженого рішенням засновника від 24.12.2009 р. та зареєстрованого державним реєстратором Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим 14.01.2010 р. за № 18821050011001582, ПП "Тєхнопроект" є правонаступником усіх прав та обов'язків Підприємства "Тєхнопроект".

Судами також було встановлено, що ТОВ "Червоний мак" є власником об'єкту нерухомості - будівлі кафе "Червоний мак", розташованого по вул. Леніна, 15 у м. Алушта.

Земельна ділянка, що належить ПП "Технопроект" з одного боку межує із землями Алуштинської міської ради, з другого - з земельною ділянкою ТОВ "Червоний мак".

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що на підставі технічних умов на газопостачання кафе "Червоний мак" по вул. Леніна в м. Алушта Алуштинським управлінням по експлуатації газового господарства був розроблений проект газопостачання та ВАТ "Кримгазстрой" побудовані газопроводи, які введені в експлуатацію у жовтні 2005 року.

Листом від 19.11.2010 р. № 69 ПП "Технопроект" звернувся до ТОВ "Червоний мак" з вимогою винести газопровід за межі земельної ділянки, що належить Приватному підприємству "Тєхнопроект", проте вказана вимога була залишена відповідачем без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимога ПП "Тєхнопроект" про зобов'язання ТОВ "Червоний мак" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0001 га, розташовану за адресою: вул. Леніна, 17, м. Алушта, шляхом винесення газопроводу середнього тиску за межі земельної ділянки, що належить на праві власності позивачу, посилаючись на приписи статей 373, 391 Цивільного кодексу України, статей 90, 152, 158 Земельного кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що згідно висновку № 702/703 судової земельно - технічної експертизи у даній справі від 21.05.2013 р., спірний газопровід пролягає по частині земельної ділянки, яка на даний час належить ПП "Тєхнопроект" та був прокладений в межах земельної ділянки, що належала Підприємству "Тєхнопроект" (правонаступником якого є позивач) на праві постійного користування земельною ділянкою відповідно до державного акта від 13.11.2001 р. № 250.

Проте, колегія суддів вважає передчасними висновки судів першої та апеляційної інстанції з наступних підстав.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України та статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Статтею 21 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що сторони - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Сторонами в господарському процесі є учасники спірного матеріального правовідношення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник). Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Вказаною нормою передбачено, що однією з особливостей такого позову (негаторного позову) є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі. Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом, як-то шляхом звільнення приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника тощо.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, частиною 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Відповідно до статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції вказані норми законодавства залишені поза увагою, приймаючи судові рішення з посиланням тільки на висновок судового експерта щодо перебування газопроводу середнього тиску відповідача на земельній ділянці позивача, судами першої та апеляційної інстанції на підставі оцінки всіх доказів у справі в їх сукупності, питання стосовно того, які саме права і охоронювані законом інтереси позивача порушені, які саме дії відповідача порушували б права або інтереси позивача та зумовили право позивача на звернення до господарського суду, а також протиправність таких дій відповідача.

Разом з цим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2004 р. ВАТ з газозабезпечення та газифікації "Кримгаз" Алуштинське управління з експлуатації газового господарства були видані технічні умови № 82 на газозабезпечення кафе "Червоний мак" по вул. Леніна в м. Алушта із встановленням вимог, які необхідно передбачити при проектуванні, а також з вимогою про погодження проекту з Алуштинським управлінням з експлуатації газового господарства, укладенням договору з вказаним Управлінням на ведення нагляду та здійснення передачі збудованого газопроводу на баланс ВАТ "Кримгаз" (а.с. 29).

Здійснюючи судовий розгляд справи судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції було встановлено, що на підставі технічних умов на газопостачання кафе "Червоний мак" по вул. Леніна в м. Алушта Алуштинським управлінням з експлуатації газового господарства був розроблений проект газопостачання та ВАТ "Кримгазстрой" побудовані газопроводи, які введені в експлуатацію у жовтні 2005 року.

Проте, питання стосовно підстав здійснення будівництва газопроводу середнього тиску саме на земельній ділянці, яка на час звернення з позовом до суду належить позивачу, виходячи з вимог відповідного органу з експлуатації газового господарства судами не з'ясовувалось, як й не з'ясовувалось питання щодо неправомірності дій саме відповідача та дотримання останнім вимог, які викладені у технічних умовах з газозабезпечення кафе "Червоний мак", зокрема, щодо передачі газопроводу на баланс ВАТ "Кримгаз".

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що в матеріалах справи наявна технічна документація із землеустрою на складання правовстановлюючих документів на право власності на земельну ділянку (у власність) ПП "Технопроект" для експлуатації та обслуговування павільйону № 20 за адресою: м. Алушта, вул. Леніна, 17, розроблена ТОВ "Терра-Бис", з якої вбачається наявність на земельній ділянці діючих обмежень, а саме охоронних зон, зокрема, охоронної зони газопроводу площею 0,0073 га (а.с. 41-82).

За приписами статті 112 Земельного кодексу України охоронні зони визначаються (за відсутності законодавчої дефініції) як території із обмеженим режимом використання, що встановлюються навколо особливо цінних та/або вразливих об'єктів з метою їх фізичної охорони та, у деяких випадках, зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти.

Проте, вказане також було залишено судами першої та апеляційної інстанції поза увагою, відповідні обставини справи щодо наявності обмежень щодо використання земельної ділянки, яка належить позивачу, судами не встановлювались.

Оскільки в силу статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду АР Крим.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 р. у справі № 901/603/13 та рішення господарського суду АР Крим від 16.07.2013 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду АР Крим.

Касаційну скаргу задовольнити частково.