Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У грудні 2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Калина-Чернігів" (далі –Товариство "Калина-Чернігів") звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою, у якій просило звернути стягнення на предмет іпотеки –нерухоме майно, що являє собою будівлі автозаправної станції та кафе-бару, літ. ".А", споруди (резервуари та площадка), літ. "Б", загальною площею 212,71 кв. м, а також земельну ділянку, кадастровий № 2121584201:01:003:0005, що знаходяться за адресою: с. Нижні Ворота Воловецького району Закарпатської області, вул. Центральна (Леніна), 1, шляхом реалізації зазначеного нерухомого майна, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Ресурси" (далі –Товариство "Житомир-Ресурси"), з прилюдних торгів в рахунок погашення боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Ойл Кард" (далі –Товариство "МС Ойл Кард") за поставлені нафтопродукти за договором поставки № 105/05-У від 01.02.2005 р. у розмірі 375 189,28 грн.

Позовні вимоги Товариство "Калина-Чернігів", посилаючись на норми Цивільного кодексу України (435-15) та Закону України "Про іпотеку" (898-15) , обґрунтовувало тим, що:

– Товариство "Житомир-Ресурси" на підставі іпотечного договору від 13.05.2008 р. виступає перед ним майновим поручителем в забезпечення виконання зобов'язань Товариства "МС Ойл Кард", які виникли на підставі договору поставки № 105/05-У від 01.02.2005 р.;

– Товариство "МС Ойл Кард" має перед ним заборгованість за договором поставки № 105/05-У від 01.02.2005 р. у розмірі 375 189,28 грн.;

– воно звернулось до Товариства "Житомир-Ресурси" з вимогою погасити заборгованість Товариства "МС Ойл Кард" за договором поставки № 105/05-У від 01.02.2005 р. у розмірі 375 189,28 грн., проте відповідна заборгованість погашена не була.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 07.12.2010 р. (суддя Прядко О.В.) у задоволенні позовних вимог Товариства "Калина-Чернігів" відмовлено. Рішення мотивовано тим, що зобов'язання Товариства "МС Ойл Кард" перед Товариством "Калина-Чернігів" є припиненими відповідно до частини другої ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку з чим є припиненим і забезпечення цього зобов'язання Товариством "Житомир-Ресурси".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.02.2011 р. (колегія суддів: Петухов М.Г., Бригінець Л.М., Демидюк О.О.) рішення господарського суду Житомирської області від 07.12.2010 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Товариства "Калина-Чернігів" задоволено. постанова прийнята з мотивів, наведених Товариством "Калина-Чернігів" у позовній заяві, з зазначенням про те, що зобов'язання Товариства "МС Ойл Кард" перед Товариством "Калина-Чернігів" не є припиненим, а відтак не є припиненим і забезпечення цього зобов'язання Товариством "Житомир-Ресурси".

Товариство "Житомир-Ресурси" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.02.2011 р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Житомирської області від 07.12.2010 р. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство "Житомир-Ресурси" обґрунтовує посиланням на обставини справи та ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 3, 17 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 598, 593 Цивільного кодексу України.

Товариство "Калина-Чернігів" скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Товариства "Житомир-Ресурси", у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.02.2011 р. –без змін. Викладені у відзиві вимоги Товариство "Калина-Чернігів" обґрунтовує тим, що при прийнятті постанови, яка оскаржується, апеляційним господарським судом було всебічно розглянуто обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Товариство "МС Ойл Кард" не скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу Товариства "Житомир-Ресурси" до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

За розпорядженням секретаря другої судової палати від 12.04.2011 р. розгляд справи у касаційному порядку здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчук Г.А. (головуючий), Мачульський Г.М. та Гоголь Т.Г.

У судовому засіданні 13.04.2011 р. оголошувалась перерва до 20.04.2011 р.

За розпорядженням секретаря другої судової палати від 19.04.2011 р. розгляд справи у касаційному порядку здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчук Г.А. (головуючий), Мачульський Г.М. та Уліцький А.М.

У зв'язку зі зміною складу колегії суддів Вищого господарського суду України розгляд справи у судовому засіданні 20.04.2011 р. розпочався заново.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті узвали та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства "Житомир-Ресурси" не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

– між Товариством "Калина-Чернігів" та Товариством "МС Ойл Кард" укладено договір поставки № 105/05-У від 01.02.2005 р.;

–між Товариством "Калина-Чернігів" та Товариством "Житомир-Ресурси" укладено іпотечний договір від 13.05.2008 р., на підставі якого Товариство "Житомир-Ресурси" виступає перед Товариством "Калина-Чернігів" майновим поручителем Товариства "МС Ойл Кард" за договором поставки № 105/05-У від 01.02.2005 р.

– Товариство "МС Ойл Кард" має заборгованість перед Товариством "Калина-Чернігів" за поставлений на підставі договору поставки № 105/05-У від 01.02.2005 р. у період з лютого 2005 р. по липень 2008 р. товар (нафтопродукти) у розмірі 375 189,28 грн.;

– 10.12.2009 р. Товариство "Калина-Чернігів" надіслало на адресу Товариства "Житомир-Ресурси" вимогу від 26.11.2009 р. про сплату заборгованості Товариства "МС Ойл Кард" за договором поставки № 105/05-У від 01.02.2005 р. у розмірі 375 189,28 грн., яка 14.12.2009 р. була одержана Товариством "Житомир-Ресурси";

– вимога Товариства "Калина-Чернігів" від 26.11.2009 р. про сплату заборгованості Товариства "МС Ойл Кард" за договором поставки № 105/05-У від 01.02.2005 р. у розмірі 375 189,28 грн. Товариство "Житомир-Ресурси" залишило без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку":

– іпотекодавець –особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель;

– майновий поручитель –особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника;

– іпотекодержатель –кредитор за основним зобов'язанням

Згідно з частиною першою ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною першою ст. 543 Цивільного кодексу України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

При цьому частиною першою ст. 11 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Частиною першою ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

З вказаних норм законодавства України випливає, що:

– майновий поручитель у розумінні Закону України "Про іпотеку" (898-15) та боржник відповідають перед кредитором (іпотекодержателем) як солідарні боржники, при цьому майновий поручитель несе відповідальність за невиконання боржником основного зобов'язання перед кредитором (іпотекодержателем) виключно в межах вартості предмета іпотеки;

– кредитор (іпотекодержатель) має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, у тому числі –від майнового поручителя, так і від будь-кого з них окремо, при цьому щодо майнового поручителя кредитор (іпотекодержатель) вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вказувалось раніше, Товариство "Житомир-Ресурси" на підставі іпотечного договору від 13.05.2008 р. виступає перед Товариством "Калина-Чернігів" майновим поручителем в забезпечення виконання зобов'язань Товариства "МС Ойл Кард", які виникли на підставі договору поставки № 105/05-У від 01.02.2005 р.

Таким чином, Товариство "Житомир-Ресурси" та Товариство "МС Ойл Кард" відповідають перед Товариством "Калина-Чернігів" як солідарні боржники за невиконання Товариством "МС Ойл Кард" зобов'язання за договором поставки № 105/05-У від 01.02.2005 р., при цьому Товариство "Житомир-Ресурси" несе відповідальність перед Товариством "Калина-Чернігів" виключно у межах предмету іпотеки за іпотечним договором від 13.05.2008 р., а Товариство "Калина-Чернігів" має право вимагати виконання обов'язку за договором поставки № 105/05-У від 01.02.2005 р. частково або в повному обсязі як від Товариства "Житомир-Ресурси" та Товариства "МС Ойл Кард" разом, так і від будь-якого з них окремо, при цьому щодо Товариства "Житомир-Ресурси" Товариство "Калина-Чернігів" вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 13.05.2008 р.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що Товариство "Калина-Чернігів" мало право звернутись до Товариства "Житомир-Ресурси" з вимогою виконати повністю або частково обов'язок Товариства "МС Ойл Кард" за договором поставки № 105/05-У від 01.02.2005 р.

Як зазначалось вище, частиною першою ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною третьою ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Зважаючи на наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правильним висновок господарського суду апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства "Калина-Чернігів".

Посилання господарського суду першої інстанції як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог Товариства "Калина-Чернігів" на ухвалу господарського суду м. Києва від 15.01.2010 р. у справі № 28/118-б про банкрутство Товариства "МС Ойл Кард", якою Товариству "Калина-Чернігів" відмовлено у прийнятті заяви з вимогами до Товариства "МС Ойл Кард" на суму у розмірі 375 189,28 грн. у зв'язку з пропуском строку звернення з вимогами, встановленому частиною другою ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є необґрунтованим з таких підстав.

Відповідно до частини п'ятої ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з частиною другою ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, –не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Тобто, як правильно зазначив апеляційний господарський суд, ухвала господарського суду м. Києва від 15.01.2010 р. у справі № 28/118-б про банкрутство Товариства "МС Ойл Кард" про неприйняття заяви Товариства "Калина-Чернігів" з вимогами до Товариства "МС Ойл Кард" на суму у розмірі 375 189,28 грн. за договором поставки № 105/05-У від 01.02.2005 р., за відсутності ухвали про затвердження реєстру вимог кредиторів Товариства "МС Ойл Кард", не є підставою припинення зобов'язання Товариства "МС Ойл Кард" перед Товариством "Калина-Чернігів", та, відповідно, для припинення зобов'язань Товариства "Житомир-Ресурси" перед Товариством "Калина-Чернігів" за іпотечним договором від 13.05.2008 р.

З матеріалів справи вбачається, що як на момент звернення Товариства "Калина-Чернігів" з позовом до Товариства "Житомир-Ресурси", так і на момент прийнятті рішення господарського суду Житомирської області від 07.12.2010 р. ухвали про затвердження реєстру вимог кредиторів Товариства "МС Ойл Кард" у справі № 28/118-б про банкрутство Товариства "МС Ойл Кард" винесено не було.

Більше того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що припинення зобов'язань Товариства "Житомир-Ресурси" перед Товариством "Калина-Чернігів" за іпотечним договором від 13.05.2008 р. у зв'язку з погашенням вимог Товариства "Калина-Чернігів" до Товариства "МС Ойл Кард" на суму у розмірі 375 189,28 грн. за договором поставки № 105/05-У від 01.02.2005 р. на підставі частини другої ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суперечило б суті поруки (згідно з якою поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, у тому числі і у випадку, коли відносно боржника порушено справу про банкрутство) та таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 частини першої ст. 3 Цивільного кодексу України).

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 07.02.2011 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства "Житомир-Ресурси" не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Ресурси" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.02.2011 р. у справі № 10/1946 господарського суду Житомирської області –без змін.