Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного 

Суду України у складі:

головуючого         Кривенка В.В.,

суддів:             Гусака М.Б., Маринченка В.Л.,

                    Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Тітова Ю.Г., –

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Приватного підприємства "Укрресурси-Черкаси" (далі – Підприємство) справу за позовом Підприємства до Державної податкової інспекції у м. Черкасах про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

У травні 2005 року Підприємство звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах від 12 квітня 2005 року № 0002402301/0, яким йому визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 849 000 грн, у тому числі 424 500 грн основного платежу та 424 500 грн штрафних (фінансових) санкцій.

Господарський суд Черкаської області рішенням від 8 серпня 2005 року позов задовольнив.

Київський міжобласний апеляційний господарський суд постановою від 9 грудня 2005 року рішення суду першої інстанції скасував, у позові відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 червня 2006 року касаційну скаргу позивача залишив без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції – без змін.

У скарзі про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України за винятковими обставинами Підприємство, посилаючись на наявність підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, просить Верховний Суд України скасувати судові рішення судів касаційної та апеляційної інстанцій і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як установлено судами, 21 листопада 2003 року в м. Астані між Закритим акціонерним товариством "Інтергаз Центральна Азія" (далі – нерезидент) і Підприємством було укладено договір про державні закупівлі, згідно з яким позивач поставляв до Республіки Казахстан спецавтотехніку на умовах DDU (поставка без сплати мита), а датою її поставки мала бути дата підписання акта приймання-передачі між покупцем та продавцем.

18 грудня 2003 року нерезидент направив Підприємству лист про необхідність провести здачу та приймання товару на території України до 31 грудня 2003 року, оскільки кошти на його придбання, за витрачання яких слід звітуватися, виділені згідно з бюджетом на 2003 рік. 19 грудня 2003 року генеральний директор Підприємства видав наказ про проведення здачі товару на території України до зазначеної у листі дати. 30 грудня 2003 року сторонами договору був підписаний акт приймання-передачі товару, однак спецавтотехніка цього дня вивезена не була. Її було передано позивачу на зберігання і вивезено за межі митної території України 9 січня 2004 року.

Позивач уважав, що перехід права власності на товар відбувся на підставі акта приймання-передачі від 30 грудня 2003 року, і тому ним правомірно відображено убуток балансової вартості запасів у декларації за 2003 рік. Відповідач стверджував, що фактично цей перехід мав місце відповідно до акта приймання-передачі від 19 січня 2004 року, тому позивач у декларації за 2003 рік занизив валовий дохід, а в декларації за перший квартал 2004 року – валові витрати.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України доходить таких висновків.

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі – запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку–покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку–продавцем, до убутку запасів не включається.

У статті 1 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначено: експорт (експорт товарів) – як продаж товарів українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб’єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів; момент здійснення експорту (імпорту) – як момент перетину митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Частиною 9 статті 6 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що права та обов’язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначаються правом країни, обраної сторонами при укладенні договору (контракту) або в результаті подальшого погодження.

У договорі сторони визначили, що виниклі на підставі нього правовідносини регулюються за нормами законодавства Республіки Казахстан.

Згідно з частиною 2 статті 1108 Цивільного кодексу Республіки Казахстан від 1 липня 1999 року виникнення та припинення речових прав на майно, що є предметом угоди, визначаються за правом країни, якому підпорядкована ця угода, якщо інше не передбачено угодою сторін.

Відповідно до статті 238 цього Кодексу право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законодавчими актами чи договором.

У пункті 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87 (z0391-99) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 року за № 397/3690 (z0397-99) , передбачено: за умови, що оцінка витрат може бути достовірно визначена, витрати відображаються у Звіті про фінансові результати в момент вибуття активу або збільшення зобов’язання, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення чи розподілу власниками).

Враховуючи те, що попередньо оплачений товар було передано нерезиденту 30 грудня 2003 року, Підприємство не могло очікувати отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних із використанням цього товару. А отже, списання останнього з балансу (зняття з обліку) у IV кварталі 2003 року та віднесення його вартості до убутку балансової вартості запасів проведено правомірно.

Відповідач не довів, а суди не встановили, що угода щодо зміни сторонами правочину умов і моменту переходу права власності на товар у ході виконання договірних зобов’язань є нікчемною. Вона відповідає закону, не оспорена сторонами правочину, не визнана судом недійсною. Установлені судами фактичні обставини не давали підстав для висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

Судження суду першої інстанції про те, що акт приймання-передачі підтверджував перехід права власності на спецавтотехніку до нерезидента у 2003 році, а отже, за встановлених обставин не давав відповідачу підстав для нарахування позивачу податку на прибуток і штрафних санкцій, відповідає нормам матеріального права та є обґрунтованим.

Твердження суду апеляційної інстанції, з яким погодився касаційний суд, про те, що зберігання товару Підприємством до його фактичного відвантаження може свідчити лише про досягнення сторонами домовленості щодо його відповідального зберігання до моменту поставки, а не про перехід права власності, є безпідставним, оскільки залишилося не спростованим дійсне волевиявлення сторін щодо моменту переходу права власності, викладене в акті приймання-передачі від 30 грудня 2003 року.

З огляду на викладене скарга Підприємства підлягає задоволенню, рішення касаційного та апеляційного судів – скасуванню, а рішення суду першої інстанції – залишенню в силі.

Керуючись статтями 241– 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу Приватного підприємства "Укрресурси-Черкаси" задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs414546) від 21 червня 2006 року, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 9 грудня 2005 року скасувати, рішення Господарського суду Черкаської області від 8 серпня 2005 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.