Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Козир Т.П.,

суддів: Мамонтової О.М.,

Малетича М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2010р. у справі № 8/15 господарського суду міста Києва за позовом Дочірнього підприємства Всеукраїнської громадської організації "Союз організації інвалідів України "Фаворит плюс" до Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" про внесення змін до договору та стягнення суми,

за участю представників:

Позивача: Янковська Ю.В., дов. б/н від 17.06.2010р.,

Відповідача: Копусь А.А., дов. № 2005 від 27.10.2010р.,

Мітічкін А.С., дов. № 2004 від 27.10.2010р.

Дочірнє підприємство Всеукраїнської громадської організації "Союз організації інвалідів України "Фаворит плюс" (далі –ДП ВГО "Союз організації інвалідів України "Фаворит плюс", Позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі його Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (далі –ВП "Автокомплект" ДП НАЕК "Енергоатом", Відповідач) про внесення змін до договору №1116106466 від 07.12.2006р. та стягнення 195065,78 грн. пені, 143559,35 грн. інфляційних втрат, 27332,37 грн. трьох відсотків річних та 4839000,00 грн. матеріальних збитків.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.07.2010р. в позові ДП ВГО "Союз організації інвалідів України "Фаворит плюс" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2010р., рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2010р. у даній справі скасовано повністю та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково: внесено зміни до договору № 1116106466 від 07.12.2006р., укладеного між ДП ВГО "Союз організації інвалідів України "Фаворит плюс" і ДП "НАЕК "Енергоатом" та викладено його окремі пункти, а саме –3.2, 3.5.1., 3.5.2, 3.5.5, 3.8 і 10.1 в редакції Позивача, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 195065,78 грн. пені, 143559,35 грн. інфляційних втрат, 27332,37 грн. 3% річних та судові витрати, а також залишено без розгляду вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 4839000,00 грн. матеріальних збитків.

У поданій касаційній скарзі та доповненнях до неї, Відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і, зокрема, ст.ст. 530, 652 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ), ст.ст. 33, 35, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ), просить скасувати постанову апеляційного господарського суду у даній справі, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Позивач, у своєму письмовому відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог Відповідача, викладених у касаційній скарзі, просить залишити таку без задоволення, а оскаржувану постанову суду –без змін.

Крім того, у своєму письмовому клопотанні представник Позивача просив суд касаційної інстанції винести окрему ухвалу, на його думку, у зв’язку з порушенням законності посадовими особами Відповідача, на адресу Генеральної прокуратури України та Кабінету Міністрів України.

Вказане клопотання представника Позивача під час розгляду вказаної касаційної скарги було розглянуто, однак достатніх підстав, для винесення окремої ухвали у даній справі, колегією суддів виявлено не було, у зв’язку з чим, таке клопотання було відхилено.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 07.12.2006р. між сторонами було укладено договір № 1116106466 (далі –Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Позивач (Постачальник) зобов’язався в порядку та на умовах, визначених у Договорі розробити та узгодити у встановленому порядку проектно-кошторисну документацію, виготовити та поставити обладнання (далі –продукція) та виконати роботи по шеф-монтажу, пуско-наладці та вводу в експлуатацію обладнання автоматизованої системи контролю радіаційного обстановки (АСКРО) для підвищення безпеки ВП "Южно-Українська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", а Відповідач (Покупець) зобов’язався у порядку та на умовах, визначених у Договорі, прийняти та оплатити продукцію та роботи.

Згідно п. 10.1 Договору, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 30.12.2009р.

При цьому, в п. 10.3 Договору передбачили, що зміни до нього можуть бути внесені за домовленістю сторін з оформленням додаткової угоди до договору, яка вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими особами обох сторін. Допускається внесення змін в договір шляхом обміну листами, які є невід’ємною частиною даного договору.

В наступному, між сторонами було укладено дві додаткові угоди від 17.10.2007р. та 10.09.2008р. до вказаного Договору, якими змінювались умови останнього в частині порядку оплати та строку його дії.

Зокрема, Додатковою угодою № 2 від 10.09.2008р. сторони погодили, що укладений Договір діє до остаточного виконання зобов’язань сторін.

Предметом спору у даній справі є вимоги про внесення змін до Договору № 1116106466 від 07.12.2006р., а саме –його пунктів 3.2, 3.5.1, 3.5.2, 3.5.5, 3.8 і 10.1 в редакції, запропонованій Позивачем, стосовно порядку, строків оплати та інших умов, з посиланням на те, що Відповідач, за наявності законних підстав для внесення змін до Договору, безпідставно відмовляється від пропозицій Позивача щодо внесення таких змін, як і ухиляється від їх підписання, а також про стягнення 195065,78 грн. пені, 143559,35 грн. інфляційних втрат, 27332,37 грн. трьох відсотків річних та 4839000,00 грн. матеріальних збитків, через неналежне виконання Відповідачем умов Договору щодо строків оплати продукції та виконаних робіт.

Суд першої інстанції, посилаючись на те, що на час розгляду даного спору в суді строк дії Договору закінчився, у зв’язку з чим, дійшов висновку про відсутність підстав для внесення судом змін та доповнень до цього Договору. Крім того, на підставі наявних у справі матеріалів, а також висновків про відсутність прострочення оплати виконаних робіт та складу цивільного правопорушення, місцевий господарський суд не знайшов правових підстав для задоволення вимог Позивача і в частині стягнення сум пені, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та суми збитків, у зв’язку з чим, прийняв рішення про відмову в позові.

Разом з тим, на підставі встановлених обставин справи, з урахуванням вимог ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625, 652, 653 ЦК України, ст.ст. 174, 188 ГК України, ст. 35 ГПК України, умов Договору та додаткових угод до нього, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про часткове задоволення позову, виходив з того, що на момент розгляду даної справи в суді, наявні законні підстави для внесення змін до умов Договору в редакції, запропонованій Позивачем, з метою приведення цього Договору у відповідність із обставинами, що суттєво змінилися. Крім того, за висновками суду апеляційної інстанції, матеріалами справи доведено порушення Відповідачем порядку розрахунків та строків оплати за продукцію і виконані роботи, тобто –грошового зобов’язання, за вимогою Позивача, згідно актів прийому-передачі виконаних робіт, яке є підставою для нарахування сум пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, згідно наведеного Позивачем розрахунку.

Щодо позовних вимог про стягнення суми матеріальних збитків, то апеляційний господарський суд, з урахуванням вимог ст.ст. 22, 225 ЦК України, та ухвал суду про витребування доказів стосовно матеріальних збитків, які Позивачем виконані не були, дійшов висновку про залишення цієї частини позовних вимог без розгляду, на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, із дотриманням процесуальних норм.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому підстав для зміни чи скасування постанови суду апеляційної інстанції, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 – 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, –

Касаційну скаргу Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2010р. у справі № 8/15 –без змін.