Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю повноважних представників:

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

У вересні 2010 року Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулась до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про зобов’язання укласти Додаток 2 "Порядок розрахунків" до додаткової угоди від 21 грудня 2009 року до договору № 2 (о/р 764) від 25 грудня 1990 року в редакції позивача, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач безпідставно не погодив запропоновані позивачем умови додатку № 2.

Рішенням господарського суду міста Києва від 4 листопада 2010 року (суддя Якименко М.М.) позов задоволено частково. Зобов’язано ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" укласти з АЕК "Київенерго" додаток № 2 "Порядок розрахунків" до додаткової угоди від 21 грудня 2009 року до договору № 2 (о/р 764) про постачання електричної енергії від 25 грудня 1990 року в редакції АЕК компанії "Київенерго", крім пункту 1.

Пункт 1 додатку викласти в наступній редакції: "Розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається з 1-го до останнього дня календарного місяця". В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що запропоновані позивачем у додатку 2 "Порядок розрахунків" зміни до Договору відповідають вимогам Закону та Правил. Проте, зі змісту абз. 1 п. 1 додатку 2 до договору слідує, що його умови суперечать вимогам законодавства, оскільки не кожен календарний місяць містить тридцять днів, що утруднить виконання Договору в частині визначення обсягу споживання електричної енергії. Виходячи з наведеного суд виклав умови абз. 1 цього пункту в наступній редакції: "Розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається календарний місяць".

26.01.2011 року представником відповідача у судовому засіданні було заявлено клопотання про зміну назви відповідача Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" на підставі наданого Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, витягу з Статуту Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", Довідки ЄДРПОУ АБ № 154428, у зв’язку з чим колегією суддів здійснено заміну в назві відповідача Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 січня 2010 року (суддя: Смірнова Л.Г. –головуючий, Тищенко О.В., Алданова С.О.) рішення господарського суду міста Києва від 4 листопада 2010 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" просить рішення господарського суду міста Києва від 4 листопада 2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 січня 2011 року скасувати, як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права та передати справу на новий розгляд.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами попередніх судових інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 грудня 1990 року між АЕК "Київенерго" та ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" було укладено договір № 2 про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого позивач зобов’язався постачати відповідачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок останнього з дозволеною потужністю в точках продажу електричної енергії згідно з умовами цього договору та додатків до нього, що є невід’ємними його частинами, а відповідач –оплачувати вартість спожитої електричної енергії на умовах договору.

21 грудня 2009 року між АЕК "Київенерго" та ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" було укладено додаткову угоду до договору від 25 грудня 1990 року № 2.

Пунктом 1 додаткової угоди викладено договір від 25 грудня 1990 року № 2 (о/р 764) про постачання електричної енергії в новій редакції, згідно з додатком 1 до цієї угоди.

Додатки до договору № 2 зазначені у п. 9.1 та укладені сторонами до моменту укладення цієї угоди є чинними на весь період дії договору та є його невід'ємними частинами (п. 2 додаткової угоди).

Згідно з п. 3 додаткової угоди сторони мають намір привести додатки до договору у відповідність до чинної редакції ПКЕЕ (z0417-96) протягом двох місяців з дня підписання цієї додаткової угоди. Для цього споживач (відповідач) має надати постачальнику (позивачу), не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня підписання додаткової угоди, документи згідно з п. 5.4 ПКЕЕ (z0417-96) .

Оскільки п. 3 додаткової угоди не був виконаний відповідачем у повному обсязі в терміни, передбачені умовами зазначеної угоди, позивач, з метою приведення у відповідність до чинної редакції ПКЕЕ (z0417-96) додатків до договору, 12 липня 2010 року направив відповідачу лист № 048-61-8388, в якому запропонував відповідачу укласти додаток 2 (Порядок розрахунків) до договору № 2 про постачання електричної енергії від 25 грудня 1990 року.

Згідно із запропонованими умовами передбачалося встановити порядок розрахунків за спожиту відповідачем електричну енергію.

Листом від 2 серпня 2010 року відповідач, заперечуючи щодо умов п.п. 2.1, 2.2, 4.2 Додатку № 2 склав протокол розбіжностей Додаток 2 "Порядок розрахунків" до додаткової угоди від 21 грудня 2009 року до укладеного договору від 25 грудня 1990 року та надіслав позивачу два його примірники разом з підписаним додатком.

Позивач вважаючи, що редакція Додатку 2 "Порядок розрахунків" до додаткової угоди від 21 грудня 2009 року до укладеного договору від 25 грудня 1990 року, запропонована відповідачем, суперечить чинним Правилам користування електричною енергією та не може бути погоджена позивачем, звернувся до суду з позовом про зобов’язання відповідача укласти Додаток 2 "Порядок розрахунків" до додаткової угоди від 21 грудня 2009 року до договору від 25 грудня 1990 року № 2 (о/р 764) в редакції позивача.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій, з часу укладення між сторонами у справі вказаного договору на постачання електричної енергії, обставини, за яких він був укладений, істотно змінилися, що було зумовлено змінами в нормативно-правовому регулюванні правовідносин в галузі електроенергетики на підставі Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) та Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 28 від 31 липня 1996 року (z0417-96) .

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності визначених умов у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Згідно ч.2 ст. 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

При вирішенні спору місцевий та апеляційний господарські суди всебічно дослідили надані сторонами докази і правильно встановили, що на час укладення вказаного договору сторони виходили з того, що у зв’язку зі змінами, які сталися в чинному законодавстві, виконання укладеного сторонами договору в частині розрахунків на попередніх умовах порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні спірного договору, а також умовами укладеного договору не передбачено, що ризик зміни обставин повинен нести позивач.

Тому, суд вважає, що апеляційний господарський суд правильно погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що запропоновані позивачем у Додатку 2 "Порядок розрахунків" зміни до договору відповідають вимогам Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) та Правил користування електричною енергією (z0417-96) .

При цьому, вирішуючи питання про зміну умов договору суд перевіряє відповідність чинному законодавству всіх запропонованих умов.

Приймаючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх судових інстанцій дійшли вірного висновку про те, що зміст абз. 1 п. 1 Додатку 2 до договору суперечить вимогам законодавства, оскільки не кожен календарний місяць містить тридцять днів, що утруднить виконання договору в частині визначення обсягу споживання електричної енергії і, тому, правильно вважали за необхідне викласти умови абз. 1 цього пункту в редакції: "Розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається календарний місяць".

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обгрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача укласти Додаток 2 "Порядок розрахунків" до додаткової угоди від 21 грудня 2009 року до договору від 25 грудня 1990 року № 2 (о/р 764) в редакції позивача.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Рішення господарського суду міста Києва від 4 листопада 2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 січня 2011 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.