Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат", м. Львів,

на рішення господарського суду Львівської області від 21.09.2010

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2010

зі справи № 10/107

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Клас Інжиніринг" (далі –Товариство), м. Київ,

до відкритого акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" (далі –Комбінат),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - приватне підприємство "Роман", с. Дуліби Стрийського району Львівської області,

про стягнення 1 899 974,12 грн.,

за участю представників:

позивача – Семашка Д.М.,

відповідача – не з’явився,

третьої особи – не з’явився,

Товариство звернулося до господарського суду Львівської області з позовом (з урахуванням подальших змін та уточнень позовних вимог) про стягнення з Комбінату 1 180 680,95 грн. боргу, 105 060,52 грн. штрафу, 88 509,88 грн. пені, 45 271,08 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 12 952,64 грн., а також просило зобов’язати відповідача підписати двосторонній акт приймання-передачі обладнання в експлуатацію датою "15.10.2009", що мотивувало невиконанням відповідачем зобов’язань з належної оплати переданого в експлуатацію обладнання за договором від 18.05.2009 № ОПТ 505 (далі –Договір).

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.09.2010 (суддя Довга О.І.) позов задоволено частково: з Комбінату стягнуто 780 681,18 грн. боргу, 105 060,52 грн. штрафу, 88 509,88 грн. пені, 45 271,08 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 12 952,64 грн., а також 20 041,76 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу і 17 500 грн. витрат з оплати послуг адвоката; Комбінат зобов’язано підписати двосторонній акт приймання-передачі обладнання в експлуатацію датою "15.10.2009"; стосовно стягнення 399 999,77 грн. боргу провадження у справі припинено.

У прийнятті судового рішення зі справи суд першої інстанції з посиланням на приписи статей 526, 530, 549, 599, 612, 617, 625, 1057 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) та статей 193, 218, 230, 343 Господарського кодексу України (далі – ГК України (436-15) ) виходив з невиконання відповідачем договірних зобов’язань з оплати введеного в експлуатацію обладнання, тоді як часткове припинення провадження мотивовано погашенням Комбінатом відповідної частини боргу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 (колегія суддів у складі: Кузь В.Л. –головуючий суддя, судді Юркевич М.В., Желік М.Б.): зазначене рішення місцевого господарського суду зі справи скасовано в частині стягнення 20 041,76 грн. державного мита і 17 500 грн. з оплати послуг адвоката; в цій частині прийнято нове рішення про стягнення з Комбінату 18 909,45 грн. державного мита та про відмову в стягненні витрат з оплати послуг адвоката; в частині припинення провадження у справі суму "399 999,17 грн." замінено на "850 000 грн." В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанову апеляційного суду з посиланням на приписи статей 526, 530, 549, 599, 612, 617, 625, 1057 ЦК України та статей 193, 218, 230, 343 ГК України мотивовано необхідністю корегування в цілому правильного рішення місцевого суду внаслідок: сплати Комбінатом на день розгляду справи в суді першої інстанції 850 000 грн. (з огляду на зміст первісних позовних вимог); помилки, наявної в розрахунку суми державного мита; недоведеності Товариством витрат на оплату послуг адвоката.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Комбінат просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати в частині задоволення позовних вимог внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Клопотання відповідача і третьої особи про відкладення розгляду справи касаційною інстанцією відхилено з огляду на відсутність підстав для їх задоволення.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями: за умовами Договору Товариство зобов’язалося продати, а Комбінат - оплатити обладнання загальною вартістю 2 238 351,19 грн.; Договір передбачає поетапне (7 етапів) виконання Комбінатом зобов’язань з оплати обладнання [перший етап –сплата 447 670,24 грн. (еквівалент 41 980,34 євро) на протязі трьох банківських днів з дати підписання Договору; другий-сьомий етапи –сплата сум у національній валюті України, еквівалентних 27 868,56 євро (кожна), на протязі 30, 60, 90, 120, 150, 180 (відповідно) календарних днів з дати підписання сторонами двостороннього акта приймання-передачі обладнання в експлуатацію (пункт 3.1 Договору)]; виконання Товариством 15.10.2009 робіт з шеф-монтажу обладнання є єдиною підставою для складання сторонами акта приймання-передачі обладнання в експлуатацію згідно з пунктом 6.5 Договору; Комбінатом проведено часткову оплату за встановлене обладнання; належним чином оформлений сторонами акт приймання-передачі - відсутній.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Таку правову позицію викладено і в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) .

Водночас ні судом першої інстанції, ані апеляційним господарським судом:

- не досліджено, чи готувався акт приймання-передачі, чи був він підписаний позивачем та чи був він направлений (переданий) для підписання відповідачеві (коли саме); з яких причин зазначений акт не було підписано сторонами;

- не встановлено, чи змінювалися сторонами умови Договору щодо здійснення сторонами остаточного розрахунку, виходячи з дати підписання згаданого акта;

- не з’ясовано правових підстав для зобов’язання відповідача вчинити дії на виконання рішення суду - підписати акт - із зазначенням дати їх вчинення, яка не відповідає дійсності - "15.09.2009";

- не встановлено підстав ототожнення позивачем дати закінчення робіт з монтажу обладнання і дати підписання згаданого акта приймання-передачі (стаття 530 ЦК України);

- не дано оцінки правильності розрахунку позивачем сум до стягнення (боргу, штрафу, пені, інфляційних втрат, 3 % річних тощо) за відсутності передбаченого умовами Договору підписаного сторонами акта приймання-передачі;

- не встановлено, чи вимагав позивач від відповідача оплати встановленого обладнання (яким чином, коли та за яких обставин);

- не встановлено кінцевого строку виконання відповідачем грошових зобов’язань за Договором (за кожним етапом оплати згідно з приписами статті 530 ЦК України);

- не дано оцінки необхідності примусового підписання акта приймання-передачі та відповідності цієї вимоги Товариства способу захисту порушеного права (статті 15, 16 ЦК України) з огляду на задоволення позовних вимог про стягнення коштів.

Отже, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України (1798-12) є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117, 1119 –11112 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 21.09.2010 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 зі справи № 10/107 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.