Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін

ОСОБА_4 звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Женева" про зобов'язання внести зміни до установчих документів у зв'язку з виходом позивача з числа учасників товариства та провести державну реєстрацію змін, а також стягнення 1 577 000 грн. вартості частки майна у статутному фонді товариства.

Рішенням від 21.10.10 господарського суду м. Києва (суддя Хрипун О.О.), яке залишено без змін постановою від 08.12.10 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Смірнової Л.Г. –головуючого, Алданова С.О., Тищенко О.В.), позовні вимоги задоволено з підстав їх доведеності.

Ухвалою від 08.02.11 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування вказаних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення обставин подачі позивачем заяви про вихід зі складу учасників товариства та правомірності проведення експертизи без відомостей бухгалтерської звітності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, позивач був засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Женева" та мав частку у статутному капіталі в розмірі 33,33%, що підтверджується статутом відповідача, затвердженим загальними зборами учасників (протокол №1 від 20.03.03), зареєстрованим 05.05.03 Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією.

Рішенням загальних зборів учасників відповідача від 20.01.08 позивача було виключено зі складу учасників товариства. Це рішення визнано недійсним рішенням господарського суду м. Києва від 23.07.09, яке набрало законної сили 16.08.09.

Позивач 19.08.09 звернувся до загальних зборів учасників (засновників) відповідача з заявою про вихід зі складу учасників за власним бажанням з дати нотаріального засвідчення цієї заяви. Заявник просив не пізніше трьох місяців з дати одержання цієї заяви провести експертну оцінку дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових та поточних біологічних активів, обчислити вартість належної йому частки майна в товаристві на дату його виходу та виділити належну йому частку майна товариства в натурі шляхом передачі належних товариству на праві власності нежилих приміщень. 19.11.09 позивач звернувся до відповідача з претензією від 17.11.09 про стягнення ринкової вартості його частки в розмірі 1577000 грн.

Листом від 30.11.09 відповідач повідомив, що виплата частини майна позивача буде проводитися після затвердження звіту за 2009 рік в строк до 19.08.10. При цьому буде повернена вартість майна, яка є на балансі підприємства і не перебуває під забороною відчуження, та частина прибутку підприємства, отриманого за три квартали 2009 року відповідно до частки. Стосовно наданого звіту про оцінку майна відповідач зазначив, що розрахунки з учасниками товариства провадяться у відповідності до балансової вартості майна, підтвердженої даними бухгалтерського обліку, тому наведені експертні висновки є такими, що не можуть бути використані при визначенні розміру належної позивачу виплати.

Оскільки відповідачем не було вчинено відповідні дії в липні 2010 року, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі, заявивши вимоги про зобов'язання внести зміни до установчих документів у зв'язку з його виходом з числа учасників товариства та провести державну реєстрацію змін, а також стягнення 1577000 грн. вартості частки майна у статутному фонді товариства.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідач не виконав вимог вказаної норми та не здійснив передбачені нею дії, спрямовані на виплату позивачу його частки в статутному капіталі, не довів невідповідність наданої позивачем оцінки його частки річному звіту балансу.

Доводи позивача засновані на доказах факту подання заяви про вихід зі складу учасників товариства та оцінки частки незалежним експертом, яка відповідачем не спростована шляхом подання відповідно до вимог ст. 33 ГПК України відповідних доказів під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Тобто викладені в касаційній скарзі доводи не засновані на фактичних обставинах, встановлених судами попередніх інстанцій на підставі наданих сторонами доказів, та не спростовують їх.

У силу ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При зверненні з касаційною скаргою відповідач не доводить надання ним під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій певних доказів, що спростовують доводи позивача, але не отримали належної правової оцінки судів. Зважаючи ж на встановлені судами обставини, судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.10 у справі №32/406 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.