Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

У судовому засіданні 01.03.2011 року було оголошено перерву до 04.03.2011 року.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати від 03.03.2011 року №03.08-05/162 у зв’язку з відпусткою судді Дроботової Т.Б. сформовано колегію у складі Волковицька Н.О. –головуючий, судді Костенко Т.Ф., Рогач Л.І. про що сторін повідомлено у судовому засіданні 04.03.2011 року, розгляд касаційної скарги здійснено спочатку.

Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс" про повернення матеріальних цінностей: мазуту М-100 в кількості 535,500 тон на суму 856000,00 грн., сталі товстолистової в кількості 56,522 тони на суму 362871,24 грн., балок та швелерів в кількості 21 тони на суму 150570,00 грн. та стягнення 2664830,65 грн., з яких 1370241,24 грн. штрафу за незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного та мобілізаційного резервів, 274048,25 грн. штрафу нарахованого відповідно до пунктів 10, 12, 16 статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" та 1020541,16 грн. пені.

Доповідач: Волковицька Н.О.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.07.2010 року (суддя Деревінська Л.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2010 року (головуючий суддя Білецька Л.М., судді Герасименко І.М., Прудніков В.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.07.2010 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2010 року і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

На думку заявника оскаржувані судові акти прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме: статтю 129 Конституції України, статті 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, статті 11, 207, 526, 936, 937, 942, 949 Цивільного кодексу України, статті 423 Цивільного кодексу УРСР, статті 193 Господарського кодексу України, статті 2, пункти 3, 4 статті 11, статті 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв", пункти 2, 3 "Положення про особливості формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями мобілізаційного резерву", затв. Постановою КМУ №100-03 від 29.01.1998 року, Указу Президента України №1039/95 від 14.11.1995 року (1039/95) "Про заходи поліпшення роботи з мобілізаційної підготовки народного господарства України".

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю –доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін та прокурора, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій позивач звернувся про повернення Відкритим акціонерним товариством "Олександрівська фірма "Віра-Сервіс" (далі - відповідач) матеріальних цінностей держрезерву, а саме: мазуту М-100 - 535,5 т., матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, а саме: сталь товстолистова - 56,522 т, балки та швелери - 21 т., відповідно до вимог Закону "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) та вимог статей 936, 949 Цивільного кодексу України, якими, на думку позивача, передбачений обов'язок відповідача (зберігача) зберігати майно, передане йому другою стороною (поклажедавцем), і повернути це майно в схоронності.

Доказами прийняття на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву мазуту М-100 в кількості 535,500 т. та сталі товстолистової - 56,522 т., балок та швелерів - 21 т.позивач підтверджує поданими приймально - здавальними актами (охоронне зобов'язання №№1 та 2) форми Р-16 від 10 та 18 червня 1993 року, звітами станом на 01.01.2006 року по формі 16мр.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходили з того, що підприємство відповідача не є підприємством системи державного резерву. Письмовий договір на відповідальне зберігання матеріальних цінностей між держкомрезервом та відповідачем відсутній.

Акт про закладку до відкритого акціонерного товариства "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс" матеріальних цінностей державного резерву, а саме: мазуту М-100 - 535,5 т, позивачем не надано. Також позивачем не надано акт закладки матеріальних цінностей за формою № 1 чи будь-яких інших доказів закладки матеріальних цінностей мобілізаційного резерву: сталі товстолистової - 56,522 т, балки та швелери - 21 т.

Державний комітет України з державного матеріального резерву (далі - позивач) є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до Закону України "Про державний матеріальний резерв" № 51/97-ВР від 24.01.1997 року (51/97-ВР) та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про Державний комітет України з державного матеріального резерву" № 810 від 08.06.2006 року (810-2006-п) , основним завданням Держкомрезерву України є управління державним резервом.

Відносини сторін, що виникають зі зберігання матеріальних цінностей державного резерву регулюються Законом України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) , введеним в дію 24.01.1997 року, який є спеціальним і визначає загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження запасів державного матеріального резерву, та іншими актами.

Статтею 11 цього Закону передбачено, що перелік підприємств, установ та організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними завданнями та іншими спеціальними планами.

Відповідно до пункту 10 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 року № 1129 (1129-97-п) , матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх приймання, розміщення на місці зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку. Документом, що підтверджує закладення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на відповідальне зберігання є акт закладки матеріальних цінностей за формою № 1. Номенклатура накопичення є державним замовленням, тобто тим завданням, яке держава встановлювала підприємству, проте вказаний норматив не може свідчити про фактичну кількість закладених до мобілізаційного резерву цінностей. Необхідність укладення договору зберігання матеріальних цінностей держрезерву визначено пунктом 4 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву (1129-97-п) , згідно з яким розміщення запасів матеріальних цінностей державного резерву здійснюється Державним комітетом України з державного матеріального резерву на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву, а також на інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності на договірних умовах.

Враховуючи вимоги Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) та надані сторонами докази, суди встановили, що Відкрите акціонерне товариство "Олександрійська фірма 'Віра-Сервіс" не включене до переліку підприємств, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву і йому не доведені номенклатура і обсяг накопичення матеріальних цінностей.

У зв'язку з викладеним, звіт станом на 01.01.2006 року, акт перевірки наявності та стану роботи з матеріальними цінностями від 26.10.2005 року та акт планової перевірки наявності якісного стану, обліку та звітності, умов зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 13.05.2008 року контрольно-ревізійного відділу Південного регіону Контрольно-ревізійного департаменту Держкомрезерву України, як докази передачі Відкритому акціонерному товариству "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс" матеріальних цінностей державного резерву, а саме: мазуту М-100 - 535,5 т., сталь товстолистова - 56,522 т, балки та швелери - 21 т, не можуть бути належним доказом закладки матеріальних цінностей, виникнення зобов’язань по зберіганню цінностей державного мате резерву та укладання договорів у розумінні тих законодавчих та нормативних актів, на які, як на підставу своїх вимог посилається позивач.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.07.2010 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2010 року у справі № 2/38 господарського суду Кіровоградської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву залишити без задоволення.