910/3553/13 Про зобов`язання вчинити певні дії та скасувати арешт грошових коштів на банківських рахунках - 01.08.2013 Прийняття

головуючого: Першикова Є.В., суддів: Ходаківської І.П., Яценко О.В., розглянула касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Горлівськтепломережа" (далі - Товариство) на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.13 у справі № 910/3553/13 господарського судуміста Києва за позовом Товариства до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - Банк) про зобов'язання вчинити певні дії.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Удачина Е.А. (за дов. від 16.04.13 № 06/4814); - відповідачів: Жихарева О.В. (за дов. від 08.10.12 № 09-32/1339).

Ухвалою від 15.07.13 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Першикова Є.В., суддів - Ходаківської І.П., Яценко О.В. касаційна скарга Товариства від 19.06.13 № 06/8290 була прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 01.08.13.

Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 01.08.13 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 03.04.13 господарського суду міста Києва (суддя Шаптала Є.Ю.) в задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено повністю.

Постановою від 05.06.13 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого - Ільєнок Т.В., суддів - Корсакової Г.В., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а рішення від 03.04.13 господарського суду міста Києва - без змін.

Вказані судові рішення мотивовані, зокрема, положеннями ст.ст. 55, 56 Закону України "Про Національний банк України", ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.

Крім того, судові рішення обґрунтовані тим, що Товариством було не правильно вибрано спосіб захисту порушеного права, визначних ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 03.04.13 господарського суду міста Києва і постанову від 05.06.13 Київського апеляційного господарського суду скасувати повністю, та задовольнити позовні вимоги Товариства, зобов'язавши Банк виконати ухвалу господарського суду Донецької області від 03.04.12 по справі № 1/155, а саме: зняти арешт, накладений постановою Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Донецького обласного управління юстиції про арешт коштів бо ржника від 27.09.05 на грошові кошти Товариства, які зосереджено на всіх відкритих рахунках належних Товариству в Банку.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 15, 16, 319 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.

Також Товариством в касаційній скарзі вказано, що після подання до Київського апеляційного господарського суду України апеляційної скарги публічне акціонерне товариство "Горлівськтепломережа" було перейменовано у приватне акціонерне товариство "Горлівськтепломережа", у зв'язку з необхідністю приведення діяльності Товариства у відповідність з положеннями Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) . На підтвердження таких обставин до матеріалів касаційної скарги додано копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 09.04.2013, а також копію Статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів Товариства від 29.03.13, та зареєстрованого 09.04.13 за № 12561050021000672.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у разі припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

За змістом ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

З урахуванням наведених правових норм та підтверджуючих документів, доданих до касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку про необхідність здійснити процесуальну заміну позивача - публічного акціонерного товариства "Горлівськтепломережа" - на приватне акціонерне товариство "Горлівськтепломережа".

У своєму відзиві на касаційну скаргу Банк щодо доводів та вимог Товариства заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача по справі, пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи згідно постанов Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Донецького обласного управління юстиції про примусове виконання зведеного виконавчого провадження про стягнення заборгованості на користь юридичних осіб, було накладено арешт на кошти боржника - Товариства, на загальну суму 12 856 123,44 грн. у: філії ВАТ КБ "Надра" в м.Горлівка, філії "Центрально-Міське відділення ПІБ" в м.Горлівка, Горлівській філії АКБ "Укрсоцбанк", в Горлівській філії "Приватбанку", УДК у Донецькій області, Донецькій філії АТ "Кредитбанк" Україна", філії Горлівського відділення № 2864 ВАТ "ДОБУ".

Попередні судові інстанції встановили, що ухвалою від 03.04.12 господарського суду Донецької області у справі № 1/155 було знято арешт, накладений постановами Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Донецького обласного управління юстиції про арешт коштів боржника (Товариства) від 27.09.05, та від 12.10.05 на грошові кошти Товариства, які знаходяться на всіх відкритих рахунках, належних Товариству в: філії ВАТ КБ "Надра" у м.Горлівка, філії "Центрально-Міське відділення ПІБ" в м.Горлівка, Горлівській філії АКБ "Укрсоцбанк", Горлівській філії "Приватбанку", УДК у Донецькій області, Донецькій філії АТ "Кредитбанк" Україна", філії Горлівського відділення № 2864 ВАТ "ДОБУ", винесеними при примусовому виконанні наказу № 1/155, виданого 26.11.01 арбітражним судом Донецької області про стягнення на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" заборгованості на загальну суму 4 099 003,29 грн., у складі зведеного виконавчого провадження про стягнення заборгованості на користь юридичних осіб на загальну суму 12 856 123,44 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що Товариство звернулось до Банку з листом від 23.01.13 № 06/754 з проханням зняти арешт з грошових коштів Товариства у відповідності до ухвали від 03.04.12 господарського суду Донецької області у справі № 1/155, але Банк листом від 07.02.13 № 44б/т повідомив Товариство, що згідно п. 10.11 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Національного банку України від 21.01.04 № 22 (z0377-04) , визначено, що зняття арешту з коштів банком здійснюється за постановою державного виконавця, прийнятою відповідно до законодавства, або за постановою слідчого, коли під час провадження досудового слідства в застосуванні цього заходу відпаде потреба, а також за рішенням суду, яке надійшло до банку безпосередньо від суду.

Також судовими інстанціями встановлено, що Товариство самостійно направило Банку для виконання ухвалу від 03.04.12 господарського суду Донецької області у справі № 1/155 з листом від 23.01.13 № 06/754, що суперечить вимогам вказаної Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Враховуючи вказані вимоги, з огляду на те, що рішення суду повинно було надійти до банку безпосередньо від суду, Банк повернув Товариству без виконання ухвалу від 03.04.12 господарського суду Донецької області про зняття арешту разом з супровідним листом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховує, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, як це визначено ст. 124 Конституції України

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Попередні судові інстанції врахували вимоги ст.ст. 55, 56, 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" про те, що арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Звільнення майна та коштів з - під арешту здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує вимоги ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), згідно яких кожна особа має право на захист свого цивільного права, у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. В той же час кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що Товариством не правильно вибрано спосіб захисту порушеного права, які визначено ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Товариством в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.