Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Київського апеляційного господарського суду

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

В судове засідання прибули представники сторін:

Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

У червні 2010 року Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося в суд з позовом про присудження до стягнення з комунального підприємства "ЖЕО-107" Голосіївської районної в місті Києві ради 256216,99 грн. боргу з оплати наданих у відповідності до укладеного між сторонами 02.01.2008 договору №08130/2-01 послуг з водопостачання та водовідведення за період з грудня 2009 по квітень 2010 років, а також нарахованих на борг інфляційних втрат у сумі 7218,60 грн., 3%річних у сумі 1284,82 грн. та пені у сумі 8779,58 грн. При цьому позивач зазначає, що за спірний період було спожито послуг на суму 857990,98 грн., сплачено –601773,99 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.09.2010 (суддя П.Паламар), яке залишене без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 (колегія суддів: Я.Іваненко, О.Євдокімов, І.Скрипка), позовні вимоги задоволені в частині присудження до стягнення 102 631,31 грн. основного боргу, 2 891,48 грн. інфляційних нарахувань, 514,65 грн. 3% річних з простроченої суми. У решті позову відмовлено.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані наступним.

Складовою позовних вимог про стягнення боргу з оплати послуг водопостачання, є вимога про оплату послуг з гарячого водопостачання. При цьому позивач зазначає, що таких послуг надано на суму 153585,68 грн.; оплата відповідачем проведена на суму 50793,53 грн.; борг складає за такі послуги 94480,46 грн.

Згідно з п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (z0936-08) , які набули чинності з жовтні 2008 року, розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб’єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Теплові пункти (котельні) не знаходяться на балансі позивача та не перебувають у його віданні, а тому вимоги позивача про оплату послуг гарячого водопостачання не підлягають до задоволення.

Зважаючи на те, що відповідач оплатив 50793,53 грн., які позивач визнає платою за гаряче водопостачання, суди дійшли висновку, що зазначені кошти слід вважати оплатою за холодне водопостачання.

Судами попередніх інстанцій відмовлено у стягнення пені, оскільки умовами договору не визначений борг, з якого слід нараховувати пеню.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" посилається на неправильне застосування судами при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права в частині відмови у задоволені позовних вимог. Скаржник наполягає на тому, що принцип свободи договору при погодженні сторонами зобов'язань з надання послуг гарячого водопостачання, є обставиною, яка зобов'язує сторони виконувати умови договору.

Крім того, питна вода як складова гарячого водопостачання, є продукцією позивача; затрати АЕК "Київенерго" на підігрів питної холодної води, виражені у Гігакалоріях, оплачуються споживачами особі, яка понесла такі затрати.

Нарахування інфляційних втрат та річних проведене позивачем у відповідності до положень ст. 625 ЦК України, пені - у відповідності до положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) .

Скаржник просить рішення та постанову у справі скасувати в частині відмови у задоволені вимог про стягнення 167 462,55 грн., задовольнивши позовні вимоги.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, виходячи з такого.

Відповідно до положень ст. 257 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.

Тобто, гаряча та перегріта вода є продукцією енергопостачальника та/або виробника. Споживачем холодної води як складової гарячого водопостачання є виробник та/або постачальник енергії.

А тому колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією господарських судів попередніх інстанцій про те, що позивач не є особою, яка надає послуги з гарячого водопостачання як самостійного різновиду енергії (продукції). Кошти, сплачені відповідачем позивачу, є коштами сплаченими за водопостачання та водовідведення.

Посилання скаржника на неправильно проведений судом розрахунок інфляційних втрат та річних на суму боргу, не обґрунтовуються відповідними запереченнями.

Доданий до позовної заяви розрахунок пені за прострочку виконання грошового зобов'язання, не містить необхідних елементів для перевірки правильності нарахування пені: періоди прострочки та суми боргу, а тому підстав для зміни або скасування судових рішень у цій частині, як і за іншими вимогами не вбачається.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 у справі №42/230 залишити без зміни.