Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Київського апеляційного господарського суду

В судове засідання прибули представники сторін:

Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

Підприємство з іноземними інвестиціями "Віп-Рент" звернулося до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" 182305,00 грн. страхового відшкодування, 21898,24 грн. пені, 9433,45 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 35442,77 грн. втрат від інфляції.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

30.11.2007 між сторонами укладений договір №02-03-12/1416 добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів.

24.06.2008 у м. Києві по бульвару Лесі Українки відбувся страховий випадок з автомобілем марки "Тойота Рав4" (державний номерний знак НОМЕР_1), що належить позивачеві та застрахований відповідачем згідно з додатками до договору страхування, що підтверджується актом про пожежу.

Згідно з технічним висновком № 255, складеним дослідно-випробувальною лабораторією Головного управління МНС України у м. Києві 04.07.2008, найбільш ймовірною причиною пожежі, яка сталася 24.06.2008 за адресою: м. Київ, бул. Л. Українки, 24, була технічна несправність автомобіля.

Відповідач страхове відшкодування на користь позивача не сплатив.

Додатком № 3 до договору страхування визначена вартість страхової суми по ризику КАСКО застрахованого автомобіля марки "Тойота Рав4" (державний номерний знак НОМЕР_1) у розмірі 192405,00 грн.

Розмір страхового відшкодування визначений з урахуванням вартості страхової суми по ризику КАСКО застрахованого автомобіля марки "Тойота Рав4" у розмірі 192405,00 грн. за мінусом франшизи (2000,00 доларів США, що за курсом НБУ на день настання страхового випадку становить 10100,00 грн.), який складає 182305,00 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.10.2010 (суддя О.Мандриченко), яке залишене без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2010 (колегія суддів: О.Баранець, Л.Чорна, Л.Рєпіна), позов задоволений повністю у зв'язку з його обґрунтованістю.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ВАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення та постанову скасувати в частині стягнення з відповідача 9433,45 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 35442,77 грн. втрат від інфляції, та прийняти у цій частині нове рішення, яким відмовити у позові.

При цьому скаржник зазначає, що сторони у справі укладаючи договір страхування погодили всі положення договору та врегулювали питання обсягу відповідальності ВАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" перед позивачем, а тому застосування будь-яких інших негативних правових наслідків передбачених законодавством є безпідставним.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом.

До інших засобів захисту цивільних прав слід віднести річні та інфляційні, передбачені ст. 625 ЦК, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних із простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто проценти річних та витрати від інфляції є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею, яка має бути передбачена договором.

У зв'язку з викладеним посилання скаржника на те, що 3% річних та інфляційні не стягуються якщо договором передбачено стягнення лише пені є помилковими; господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо правової природи пені й річних та інфляційних як самостійних способів захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

З огляду на викладене, підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ВАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2010 у справі №18/320 залишити без зміни.