Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

розглянувши

За участю представників сторін:

Від позивача- не з*явились

Від відповідача- ОСОБА_4

ОСОБА_5 (дов. від 02.08.10)

Від ПП "Борислава" –Безух А.М. (дов. від 05.01.09)

Від ВАТ "Переяслав-Хмельницький завод продтоварів" –Безух А.М. (дов. від 01.09.09)

Від Генеральної прокуратури України –Ходаківський М.П.

Прокурор Якимівського району Запорізької області звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 03.12.2009, укладеного між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області та ОСОБА_4, передання земельної ділянки у власність територіальної громади смт. Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, зобов’язання ОСОБА_4 провести знесення самовільно збудованих споруд –будинку для відпочинку А-2 та будинку для відпочинку Б-1, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

В ході розгляду справи до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ПП "Борислава, в якій воно просило залучити його до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, визнати недійсним та скасувати рішення 33 сесії 5 скликання Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області №19 від 29.10.2009, зобов’язати Кирилівську селищну раду укласти з ПП "Борислава" договір оренди земельної ділянки площею 2,6 яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 строком на 50 років, зобов’язати Кирилівську селищну раду надати дозвіл ПП "Борислава" на виготовлення проекту відведення додаткової земельної ділянки 3005,57кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням від 13.09.2010 господарського суду Запорізької області (суддя Гончаренко С.А.) позов прокурора Якимівського району Запорізької області задоволено повністю; позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору –ПП "Борислава" задоволено частково: скасовано рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області №19 від 29.10.09, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою колегії суддів Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.10 у складі: Алеєвої І.В., Величко Н.Л., Москальової І.В. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ФОП ОСОБА_4 у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати в повному обсязі, рішення господарського суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог прокурора Якимівського району Запорізької області, постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог прокурора Якимівського району Запорізької області та ПП "Борислава" в частині визнання недійсним рішення від 29.10.09 №19 відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням норм чинного законодавства.

ПП "Борислава" у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін.

ВАТ "Переяслав-Хмельницький завод продтоварів" у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами при розгляді справи було встановлено, що на підставі державного акту на право постійного користування землею №15 від 02.12.1994 землекористувачем земельної ділянки площею 2,6 га, розташованій у АДРЕСА_1 (база відпочинку "Переяслав") значилось ВАТ "Переяслав-Хмельницький завод продовольчих товарів".

З лютого 2006 року користувачем цілісного майнового комплексу (власником 3/5 та орендарем 2/5) бази відпочинку "Переяслав" є ПП "Борислава", яке придбало 3/5 частини бази відпочинку у ВАТ "Переяслав-Хмельницький завод продтоварів" за договором купівлі-продажу від 02.02.06 №115 та за договором оренди на 50 років від 22.02.06 №676, укладеного з ОСОБА_1., яка придбала 2/5 частини вказаної бази відпочинку у ВАТ "Переяслав-Хмельницький завод продтоварів" за договором купівлі-продажу від 02.02.06 №118.

Згідно ст. 120 ЗК України, в разі відчуження житлового будинку та споруди до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить розміщені на земельній ділянці, наданій у користуванні, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Право користування (в т.ч. на правах оренди) земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухомість, переходить до набувача об’єктів нерухомості, винятково за умови, якщо в момент їх відчуження у попереднього власника, згідно вимог земельного законодавства України, таке право було і воно належним чином посвідчене. Між тим, виникнення права власності на об’єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, що випливає з положень статті 377 ЦК України і статті 120 ЗК України.

Отже, правочини, що тягнуть перехід права власності на об’єкт нерухомості, одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

Згідно ч.1 ст.123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Судами також встановлено, що рішенням Кирилівської селищної ради № 16 від 06.03.2007 надано згоду ПП "Борислава" на виконання інвентаризаційних робіт та виконання проекту відведення додаткової земельної ділянки по фактичній площі, що зайнята базою відпочинку загальною площею 2,9006 га. ВАТ "Переяслав-Хмельницький завод продовольчих товарів" надано згоду на вилучення зазначеної земельної ділянки та передачі її в оренду ПП "Борислава".

Пунктом 4.2. рішення Кирилівської селищної ради №16 від 06.03.07 було передбачено, що при непредставленні проекту відведення в зазначений в рішенні 6-ти місячний термін, воно втрачає чинність. Рішеннями Кирилівської селищної ради №5 від 04.09.08 та №7 від 12.03.09 продовжувався термін дії рішень сесій Кирилівської селищної ради на строк до трьох місяців.

Надання строків дії дозволу не відповідало ст.151 ЗК України, якими встановлено, що строк дії дозволу на виготовлення проекту відведення складає не менше 1 року та продовження його дії складає також не менше року.

В матеріалах справи відсутнє погодження на звернення ПП "Борислава" до Кирилівської селищної ради з вимогою про продовження строку дії дозволу, а у відповіді на нього було повідомлено, що ПП ОСОБА_4 надано згоду на відведення земельної ділянки в оренду площею 0,4774 га, згідно рішення тридцять третьої сесії п’ятого скликання Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області №19 від 29.10.09 "Про затвердження проектів землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для обслуговування будинків для відпочинку ПП ОСОБА_4.".

Відповідно до ст. 377 ЦК України, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Господарськими судами було встановлено факт порушення права ПП "Борислава" означеним рішенням, прийнятим на підставі наявності у гр.ОСОБА_4 права власності на самочинно зведені будинки для відпочинку (літ. А-2 та літ. Б-1) за рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 20.05.2009, оскільки в матеріалах справи міститься ухвала Апеляційного суду Запорізької області у справі № 22-4809/09, якою вказане рішення на час розгляду даної справи скасовано.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, рішенням Якимівського районного суду Запорізької області було визнано право власності на самочинно зведені будинки для відпочинку за громадянином ОСОБА_4 (фізичною особою), тоді як в оскаржуваному рішенні Кирилівської селищної ради мова йдеться про затвердження проектів та відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_4

Згідно ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч. 2-3 ст. 134 ЗК України. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним ч.ч. 2-3 ст. 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Статтею 134 ЗК України встановлено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі, крім випадків відмови власника розташованого на земельній ділянці нерухомого майна від її викупу або укладення договору оренди.

З урахуванням викладеного, судами було зроблено висновок, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 не має прав на земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_1, оскільки рішення Якимівського районного суду від 20.05.2009, яким було визнано право власності на нерухоме майно, скасовано.

Підставами для визнання акту недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав такий акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації. У зв’язку з викладеним, висновок господарських судів про визнання недійсним та скасування рішення Кирилівської селищної ради №19 від 29.10.09 "Про затвердження проектів землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для обслуговування будинків для відпочинку ПП ОСОБА_4." є обгрунтованим.

Як встановлено судами, 03.12.09 між Кирилівською селищною радою та ПП ОСОБА_4 був укладений договір оренди земельною ділянки, площею 04774 га строком на 49 років, який зареєстрований в ДЗК 09.12.09 за № 040926400263.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст. 203 Цивільного кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України, правочин не може суперечити цьому кодексу (435-15) , іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З огляду на вищевикладене, суди правильно дійшли до висновку про визнання недійсним спірного договору.

Ст. 376 ЦК України встановлено, що житлові будинки, споруди, будівлі, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що будинки відпочинку (літ. А-2 та літ. Б-1) зведені приватним підприємцем ОСОБА_4, є самочинним будівництвом у розумінні ст. 376 ЦК України.

Вказана ж стаття встановлює, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам, або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим, або особа, яка здійснила перебудову, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила будівництво.

Що стосується твердження касатора про неможливість розгляду даного спору господарським судом, колегія суддів відзначає наступне.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Кирилівська селищна рада виступає як суб'єкт цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин. Реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, яка перебувала у її власності, Рада відповідно до статті 5 ЗК України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Тобто, при здійсненні повноважень власника землі селищна рада є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею. У даному випадку відсутня підпорядкованість одних учасників земельних правовідносин (ПП "Борислава") іншому (Кирилівська селищна рада), яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій.

Враховуючи викладене, даний спір обґрунтовано розглядався господарськими судами.

Колегія суддів звертає увагу касатора на те, що статтею 111 -7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову від 07.12.2010 Донецького апеляційного господарського суду у справі №11/226д/10 господарського суду Запорізької області залишити в силі.