Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники :

Рішенням Господарського суду Львівської області (суддя Сало І.А.) від 05.10.2010 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Марко Р., судді –Бойко С., Бонк Т.) від 06.12.2010 року, у справі № 11/162 (2010) позов задоволено повністю; стягнуто з Приватного Підприємства "Сколівські бескиди" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міст Експрес" 100,00 грн. основного боргу, 1,00 грн. державного мита та 2,36 грн. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу; стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міст Експрес" 51 900,00 грн. основного боргу, 6 188,71 грн. пені, 580,89 грн. грн. державного мита та 233,64 грн. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Позивач та відповідача-1 не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача-2, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за договором перевезення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.03.2007 року між ТОВ "Омега" та ТОВ "Міст Експрес" було укладено договір перевезення №К0056/003 від 01.03.2007 року відповідно до якого позивач зобов’язався в порядку та на умовах визначених договором, доставляти надані йому Замовником (відправником) відправлення до пункту призначення, а Замовник зобов’язався сплачувати за це встановлену плату.

Відповідно п.4.1 договору за перевезення вантажів, Замовник зобов’язувався сплачувати Перевізнику провізну плату, згідно тарифів, вставлених в прайс-листі Перевізника, який є діючим на день передачі відправлення до перевезення.

Згідно п.4.4 договору при безготівковій формі розрахунку, оплата проводиться шляхом переказу коштів на поточний рахунок перевізника протягом 7-ми банківських днів з дати передачі відправлення до перевезення, згідно виставленого рахунку.

На виконання умов договору позивачем надано послуги з перевезення, що підтверджено Актами виконаних робіт:

- № МЕ-0021199 від 18.06.2008 року на суму 6400,90 грн.;

- № МЕ-0023326 від 30.06.2008 року на суму 8541,50 грн.;

- № МЕ-0026478 від 16.07.2008 року на суму 11518,75 грн.;

- № МЕ-0034930 від 30.08.2008 року на суму 1924,00 грн.;

- № МЕ-0039959 від 30.09.2008 року на суму 8695,77 грн.;

- № МЕ-0041794 від 17.10.2008 року на суму 7445,70 грн.;

- № МЕ-0044643 від 31.10.2008 року на суму 3633,45 грн.;

- № МЕ-0044918 від 31.10.2008 року на суму 26,00 грн.;

- № МЕ-0046430 від 17.11.2008 року на суму 4525,25 грн.;

- № МЕ-0049937 від 30.11.2008 року на суму 12741,28 грн.;

Загальна вартість наданих послуг складала 65 452,60 грн.

Замовником було здійснено часткову оплату і на момент подання позову борг становив 51 900,00 грн.

Судом також встановлено, що 01.12.2009 року між ТОВ "Міст Експрес" (кредитором) та ПП "Сколівські бескиди" (поручителем) було укладено договір поруки, відповідно до п.1.1 якого, поручительством забезпечуються вимоги кредитора, що випливають з Договору перевезення № К0056/003, укладеним 01.03.2007 року між Кредитором та ТОВ "Омега" (боржником), зокрема в частині своєчасних розрахунків боржником за надані послуги перевезення за таким договором перевезення.

15.04.2010 року, боржнику (ТОВ "Омега") було надіслано претензію №588/2010 від 15 квітня 2010 року з вимогою оплатити суму заборгованості. Однак, претензія була залишена без відповіді та реагування.

Позивач з урахуванням суми боргу та враховуючи факт порушення замовником строків здійснення оплати за отримані послуги, на підставі п.5.3.1 договору перевезення, нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення в оплаті, у сумі 6 188,71 грн.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Транспортні документи, які підтверджують укладення договорів перевезення вантажів прийнято називати перевізними документами.

Відповідно до ч.2 ст. 307 Господарського кодексу України укладення договору перевезення підтверджується складанням перевізного документа - транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 916 Цивільного кодексу України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Підтвердженням надання перевізником Замовнику послуг за договором перевезення є відповідні Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на підставі яких замовнику виставлялись рахунки.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України не допускає односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

Стаття 546 ЦК України у п.1 зазначає, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, у п.3 зазначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням встановлених обставин справи суди дійшли цілком правомірного висновку про порушення відповідачами зобов’язань за договорами перевезення та поруки в частині виконання зобов’язань по оплаті наданих послуг, і, відповідно, про задоволення позовних вимог.

Посилання у скарзі на те, що ТОВ "Омега" не було повідомлено належним чином про час і місце засідання суду першої інстанції, не є підставою для скасування ухвалених судових актів, оскільки відповідач-2 приймав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, і в касаційній скарзі не зазначає яким чином неприйняття ним участі у розгляді справи у суді першої інстанції потягло за собою прийняття незаконних і необґрунтованих рішень.

Доводи касаційної скарги про порушення правил територіальної підсудності є безпідставними, оскільки вимоги і пред’явлені, і правомірно задоволенні щодо двох відповідачів, за місцезнаходженням одного з яких пред’явлено позов.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу ТОВ "Омега" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2010 року у справі № 11/162 (2010) залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2010 року у справі № 11/162 (2010) –без змін.