Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

розглянувши

За участю представників сторін:

Від позивача- Король А.М. (дов. №34-01-21 від 11.01.11)

Від відповідача- Максунова С.Г. (дов. №7 від 02.03.11)

Рішенням господарського суду Черкаської області від 14.09.10 (суддя Дорошенко М.В.) в позові відмовлено.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 12.01.11 у складі: Ропій Л.М., Гольцової Л.А., Рябухи В.І. рішення господарського суду першої інстанції скасовано, позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача 18 795,86грн. заборгованості, 1 639,65грн. пені.

ФОП ОСОБА_4 у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що 24 листопада 2005 восьма сесія Черкаської міської ради прийняла рішення №8-800 "Про надання приватному підприємцю ОСОБА_4 земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1", яким ОСОБА_4 надано в оренду на 49 років (без права передачі її в суборенду) земельну ділянку площею 4774 кв.м. під підприємство з виготовлення заготовок для сантехнічних систем за рахунок землекористування відкритого акціонерного товариства "Черкаський завод телеграфної апаратури". За основним цільовим призначенням цю земельну ділянку Черкаська міська рада віднесла до земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а за функціональним використанням - до земель промисловості. Цим же рішенням Черкаська міська рада зобов’язала приватного підприємця протягом двох місяців укласти з нею договір оренди вказаної земельної ділянки і здійснити його державну реєстрацію.

13 січня 2006 Черкаська міська рада, як орендодавець, і фізична особа- підприємець ОСОБА_4, як орендар, уклали договір оренди землі, згідно з яким орендодавець на підставі рішення Черкаської міської ради від 24.11.2005 №8-800 надав орендарю, а останній прийняв в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 4774 кв.м. під підприємство з виготовлення заготовок для сантехнічних систем.

23 березня 2006 договір оренди землі від 13.01.2006 був зареєстрований у Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040677500149.

Згідно з п. 2.4 договору оренди землі від 13.01.2006 нормативна грошова оцінка переданої в оренду земельної ділянки на період реконструкції та будівництва, але не пізніше введення в експлуатацію становить 188000грн. при подальшому її використанні - 451191грн.

Пунктом 4.1 договору оренди землі від 13.01.2006 встановлена річна орендна плата за земельну ділянку площею 4774 кв.м. у розмірі 1% від її грошової оцінки, що на період реконструкції та будівництва терміном з 24.11.2005 по 24.11.2008р але не пізніше введення в експлуатацію становить 1880грн. в рік, а у подальшому - 4512грн. в рік.

Пунктом 4.2 договору оренди землі від 13.01.2006 сторони встановили, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції. Розмір грошової оцінки та орендної плати не є сталим і змінюється в зв‘язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства. В таких випадках розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору.

У п. 4.3 договору оренди землі від 13.01.2006 сторони передбачили, що орендна плата за землю вноситься щомісячно до 30 числа місяця наступного за звітним.

Пункт 4.6 договору оренди землі від 13.01.2006 передбачає, що за несвоєчасне внесення орендної плати у строки, визначені цим договором, з орендаря стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше визначеної законом ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку.

Пунктом 13.5 договору оренди землі від 13.01.2006 сторони також встановили, що орендар зобов’язаний відшкодувати орендодавцю суму упущеної вигоди (не отриманого прибутку) в розмірі орендної плати за весь період з дати прийняття рішення до моменту набуття чинності договором оренди.

Зміни до договору оренди землі від 13.01.2006 не вносились.

За період з 24.11.2005 - дня прийняття Черкаською міською радою рішення №8-800 до 23.03.2006 - дня набрання чинності договором оренди землі від 13.01.2006 позивач нарахував відповідачу 522грн. 74 коп. упущеної вигоди і за період з 23.03.2006 по 31.05.2010 –34343грн. 08 коп. орендної плати за землю.

При цьому за період з 24.11.2005 по грудень 2007 позивач застосував ставку орендної плати, встановлену договором оренди землі від 13.01.2006, у розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексації, а за період з 01.01.2008 по 31.05.2010 –у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексації, виходячи з положень ч. 4 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" про те, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) .

Відповідач станом на 01.07.2010 на виконання договору оренди землі від 13.01.2006 сплатив до бюджету м. Черкаси 16069грн. 96коп.

Заявлену до стягнення суму боргу з орендної плати –18795грн. 86коп. позивач визначив як різницю між загальною сумою нарахованих ним упущеної вигоди за період з 24.11.2005 до 23.03.2006 та орендної плати за землю за період з 23.03.2006 по 31.05.2010 і фактично сплаченою відповідачем станом на 01.07.2010 сумою (522грн. 74коп. + 34343грн. 08коп. - 16069грн. 96коп.).

Крім того, позивач нарахував відповідачу 1639грн. пені за прострочення сплати орендної плати за землю за період з грудня 2008 по червень 2010 у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 651 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

З урахуванням вищенаведеного, а також виходячи із положень ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" про те, що розмір орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди і положень ст. 30 цього Закону про те, що зміни умов договору оренди землі можливі лише за взаємною згодою сторін, або у судовому порядку, господарський суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що позивач без внесення відповідних змін до договору оренди землі від 13.01.2006 не мав права на застосування ставки орендної плати за землю у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі, керуючись лише вимогами ч. 4 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" в редакції Законів України від 28.12.2007 №107-VI (107-17) та від 03.06.2008 №309-VI (309-17) .

Крім того, господарським судом першої інстанції встановлено, що відповідач, сплативши до бюджету м. Черкаси на виконання договору оренди землі від 13.01.2006 - 16069грн. 96коп., станом на 01.07.2010 не мав заборгованості перед позивачем з орендної плати за землю за цим договором.

З огляду на викладене, рішення господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишено без змін, а постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову від 12.01.2011 Київського апеляційного господарського суду у справі №07/1427 господарського суду Черкаської області скасувати.

Рішення від 14.09.2010 господарського суду Черкаської області у справі №07/1427 залишити в силі.