Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяв участь представник

Ухвалою господарського суду Сумської області від 19.05.2009 р. порушено провадження у справі № 7/84-09 про банкрутство ТОВ "Славтранс" у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( далі –Закон про банкрутство ).

Постановою господарського суду Сумської області від 01.06.2009 р. визнано ТОВ "Славтранс" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута та зобов'язано його вчинити певні дії.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 12.11.2010 р. припинено повноваження ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Мальованого О.П. та призначено новим ліквідатором арбітражного керуючого Нагорнєву Т.В.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, арбітражний керуючий Удовенко Р.П. звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив її скасувати та призначити його ліквідатором банкрута.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2010 р. (судді: Лакіза В.В. –головуючий, Білоусова Я.О., Пуль О.А.) ухвалу від 12.11.2010 р. скасовано, провадження у справі припинено, як безпідставно порушене.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, арбітражний керуючий Нагорнєва Т.В. звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу від 12.11.2010 р. залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 40 Закону про банкрутство та ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ). На думку скаржника, припиняючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки у апеляційному порядку оскаржувалась лише ухвала щодо заміни ліквідатора банкрута.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про заміну ліквідатора та припиняючи провадження у справі, апеляційний господарський суд виходив з того, що боржником порушено порядок добровільної ліквідації юридичної особи, передбачений нормами цивільного та господарського законодавства, який повинен передувати зверненню до суду в порядку ст. 51 Закону про банкрутство. Отже, провадження у даній справі про банкрутство порушено безпідставно.

Втім, такі висновки суду апеляційної інстанції законними та обґрунтованими визнати не можна з огляду на таке.

На відміну від загальної процедури банкрутства правомірність порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою в порядку ст. 51 Закону про банкрутство перевіряється господарським судом у засіданні суду, в якому виноситься постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, яка підлягає оскарженню .

Перегляд обґрунтованості порушення справи про банкрутство відбувається шляхом оскарження у встановленому порядку ухвали за результатами підготовчого засідання суду (загальна процедура банкрутства) та постанови про визнання боржника банкрутом (спрощена процедура банкрутства за статтями 51, 52 Закону про банкрутство).

Отже, встановлені судом апеляційної інстанції обставини, які стали підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду від 12.11.2010 р. та припинення провадження у справі, відносяться до постанови про визнання боржника банкрутом.

Слід зазначити, що за правилами розділу XII ГПК України (1798-12) суд апеляційної інстанції переглядає законність та обґрунтованість оскарженого у встановленому порядку конкретного рішення суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом не була предметом апеляційного оскарження, а отже є чинною.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

У даному випадку в апеляційному порядку оскаржувалась лише ухвала суду першої інстанції про заміну ліквідатора. Тому обставини, що стосуються обґрунтованості порушення провадження у даній справі та визнання боржника банкрутом не можуть бути предметом розгляду суду апеляційної інстанції при перегляді в апеляційному порядку такої ухвали.

Оскільки факт правомірності порушення справи про банкрутство не спростований у встановленому порядку, суд апеляційної інстанції, скасувавши ухвалу суду першої інстанції про заміну ліквідатора та припинивши провадження у справі з підстав неправомірності його порушення, вийшов за межі наданих йому чинним законодавством повноважень щодо перегляду судових рішень.

Враховуючи, що оскаржена постанова прийнята з порушенням норм процесуального права, вона підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене та розглянути справу з дотриманням вимог чинного законодавства.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Нагорнєвої Т.В. задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2010 р. у справі № 7/84-09 скасувати.

3. Справу № 7/84-09 передати на новий апеляційний розгляд до Харківського апеляційного господарського суду в іншому складі суду.