Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Прокурор Нахімовського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради звернувся до господарського суду м. Севастополя з позовом до ФОП ОСОБА_5, за участю третьої особи - Севастопольського міського головного управління земельних ресурсів про стягнення шкоди, заподіяної використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням у сумі 2 940,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної прокуратурою перевірки було встановлено, що на землях сільськогосподарського призначення Нахімовського району м. Севастополя в СТ "Галландия" розташована земельна ділянка НОМЕР_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5 згідно Державного акта від 24.03.2005 р. з цільовим призначенням земельної ділянки –для ведення садівництва, проте, відповідачем земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, а для розміщення магазину –складу будівельних матеріалів, що повинно відповідати землям житлової та громадської забудови.

У відзиві на позовну заяву СПД ОСОБА_5 просив відмовити у її задоволенні, зокрема, посилаючись на те, що вказана земельна ділянка згідно з генеральним планом, затвердженим 13.12.2005 р. на 19 сесії Севастопольської міської ради, а також рішень міської ради № 4114, № 394 від 04.07.2006 р. відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, про що також свідчать висновки Держкомзема м. Севастополя № 03-1691 від 08.10.2010 р., Управління містобудування і архітектури № 4-2/3973 від 13.09.2010 р.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 14.10.2010 р. (суддя Погребняк О.С.) у задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав їх недоведеності та необґрунтованості.

За апеляційною скаргою Прокурор Нахімовського району м. Севастополя Севастопольський апеляційний господарський суд (судді: Остапова К.А., Градова О.Г., Маслова З.Д.) переглянувши рішення господарського суду м. Севастополя від 14.10.2010 р. в апеляційному порядку, постановою від 24.11.2010 р. залишив його без змін.

Заступник прокурора м. Севастополя подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неправильним застосуванням судами норм матеріального права.

Скаржник зазначає, що цільове призначення земельної ділянки визначає порядок її використання, який встановлюється органом місцевого самоврядування відповідно до його повноважень, шляхом затвердження відповідної документації із землеустрою, проте, відповідачем земельна ділянка використовувалась не за цільовим призначенням –ведення садівництва, а для здійснення будівництва та обслуговування об’єкта торгівлі, а посилання судів на те, що містобудівними документами –генеральним планом м. Севастополя, затвердженим рішенням міської ради № 4114 від 13.12.2005 р. та рішенням № 394 від 04.07.2006 р. не відповідає законодавству, оскільки не може бути змінено чи встановлено цільове призначення всіх земельних ділянок у м. Севастополі, у тому числі і спірної земельної ділянки.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 20.01.2010 Державним інспектором по контролю за використанням і охороною земель в м. Севастополі проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться в Нахімовському районі по вул. Дм. Ульянова, 1, за результатами якої складено акт обстеження земельної ділянки від 20.01.2010 № 58, яким, в свою чергу, встановлено, що в СТ "Голландия" на землях сільськогосподарського призначення розташована земельна ділянка НОМЕР_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5 згідно державного акта серії КМ № 152035 від 24.03.2005 р. з цільовим призначенням земельної ділянки: "для ведення садівництва". У відповідності з державним актом розмір земельної ділянки складає 0,0731 га. Фактично на зазначеній земельній ділянці побудовано капітальну будову (типу ангар) орієнтовною площею 0,035 га, на якій ОСОБА_5 здійснює підприємницьку діяльність по реалізації будівельних матеріалів.

Аналогічні обставини зафіксовані актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 20.01.2010 № 58.

01.02.2010 Державною інспекцією по контролю за використанням і охороною земель в м. Севастополі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 виписаний Припис № 000075, в якому викладено зафіксовані актом перевірки від 20.01.2010 обставини щодо порушення вимог земельного законодавства та приписано в 30-денний строк усунути виявлені порушення.

01.02.2010 Державною інспекцією по контролю за використанням і охороною земель в м. Севастополі також винесено постанову № 000068 про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Прокурора Нахімовського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до підпункту "ґ" частини 1 статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, як невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

За приписами частин 1-3 статті 20 вказаного кодексу, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами було встановлено, що 13.12.2005 р. прийнято рішення XIX сесії Севастопольської міської ради XXIV скликання від № 4114 "Про затвердження генерального плану міста Севастополя до 2015 року" в пункті 1 якого затверджено розроблений "НИПИ градостороительства" та "Крымниопроектом" генеральний план міста Севастополя до 2015 на планувальну територію загальною площею суши 86,4 тис. га.

04.06.2006 р. Севастопольською міською радою було прийнято рішення № 394 "Про категорії земель житлової та громадської забудови в межах міста Севастополя", зокрема, пунктом 1.3 якого віднесено до земель житлової та громадської забудови землі в межах міста Севастополя, які не відносяться згідно із законодавством до інших категорій земель.

За приписами статті 30 Земельного кодексу України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Статтею 25 вказаного Закону передбачено, що документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації та наведені види такої документації.

З викопіювання з генерального плану міста Севастополя, засвідченого ТОВ "Кримндопроект" вбачається, що спірна земельна ділянка, яка належить відповідачу, відноситься до земель громадської та житлової забудови.

У довідці від 13.09.2010 р. Управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації, також зазначено, що земельна ділянка НОМЕР_1 в СТ "Голландия" площею 0,0650 знаходиться в зоні малоповерхової забудови, в тому числі присадибної, що відповідає Генеральному плану міста.

Враховуючи приписи законодавства та встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи, колегія суддів вважає правомірним висновок судів стосовно того, що прокурором не доведено суду факту віднесення спірної земельної ділянки на момент перевірки до земель сільськогосподарського призначення, а також не надано доказів наявності вини власника земельної ділянки та вчинення ним протиправних дій.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

А тому, беручи до уваги встановлені під час здійснення судового провадження обставини справи, на підставі оцінених судами першої та апеляційної інстанції наявних у матеріалах справи доказів за приписами статей 42 –43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Викладені у касаційній скарзі доводи заявника зводяться до переоцінки наданих до матеріалів справи доказів, що за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень касаційної інстанції, а тому судова колегія вважає їх непереконливими та такими, що спростовуються наданими до матеріалів справи доказами та встановленими під час розгляду справи обставинами справи.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.11.2010 р. у справі № 5020-4/145 та рішення господарського суду м. Севастополя від 14.10.2010 р. залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.