15/179-б Про визнання боржника банкрутом - 01.03.2011 Прийняття

в провадженні господарського суду міста Києва знаходиться справа про визнання банкрутом ТОВ "Форміка-Інвест" (далі –боржник), яка порушена ухвалою суду від 19.04.2010 року за заявою ТОВ "Амос 2007" (далі –ініціюючий кредитор) за загальною процедурою, регламентованою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі –Законом).

Ухвалою підготовчого засідання суду 12.05.2010 року визнано вимоги ініціюючого кредитора на суму 263810,50грн. та зобов"язано його здійснити офіційну публікацію про порушення справи про банкрутство (том 1, а.с. 42-43).

Ухвалою попереднього судового засідання від 18.08.2010 року затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого не включено грошових вимог скаржника (том 1, а.с. 74-75).

Постановою господарського суду міста Києва від 19.10.2010 року у справі №15/179-б боржника визнано банкрутом, припинено процедуру розпорядження майном, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого –Щербаня Олексія Миколайовича, якого зобов’язано у п’ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, надати суду докази такої публікації, зобов’язано ліквідатора надати суду ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора до 19.10.2011 року (том 1, а.с. 88-90) .

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ДПІ у Подільському районі міста Києва (далі –інспекція) звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції, мотивуючи неповнотою дослідження судом фінансово-майнового стану боржника.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року залишено без змін постанову господарського суду міста Києва від 19.10.2010 року у справі №15/179-б.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, Інспекція звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанови суду апеляційної та першої інстанцій, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1, 3-1, 6, 8, 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(далі –Закону), статей 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ), зазначаючи про невиконання керівником боржника обов'язку подання інформації до податкового органу про порушення щодо нього справи про банкрутство, що унеможливило проведення перевірки платника податків на стадії розпорядження майном та про подання Декларації з податку на прибуток від 09.02.2010року, якою боржник задекларував валові доходи на суму 547 920грн., що унеможливило проведення перевірки на предмет правильності визначення податкових зобов'язань боржника .

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та постанову суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Згідно з частиною 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідація –припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Відповідно до частини 8 статті 16 Закону до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про введення процедури ліквідації боржника.

Частиною 4 статті 205 Господарського кодексу України передбачено, що у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів, він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Аналогічними є положення частини 3 статті 110 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру у випадках, передбачених Законом (2343-12) .

Згідно з вимогами статті 23 Закону, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу.

Отже, законодавець пов'язує встановлення неспроможності суб'єкта господарювання задовольнити вимоги кредиторів безпосередньо із встановленням обставин недостатності майна для задоволення таких вимог, однак не обмежує суд певними засобами доказування зазначених обставин.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 12.05.2010 року господарським судом міста Києва винесено ухвалу підготовчого засідання у справі № 15/179-б, якою визнано розмір вимог ініціюючого кредитора в сумі 263810,50 грн., зобов’язано ініціюючого кредитора подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство боржника, призначено у справі розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Щербаня Олексія Миколайовича (том 1, а.с. 42-43) .

Оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Форміка–Інвест" було опубліковано в газеті "Голос України" №95(4845) від 27.05.2010р. (том 1, а.с. 56) .

Скаржник грошових вимог у справу про банкрутство відповідно до статті 14 Закону не подавав.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 18.08.2010 року у справі № 15/179-б затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 263 810,50 грн., які є визнаними грошовими вимогами ініціюючого кредитора (том 1, а.с. 74-75) .

Постановою господарського суду міста Києва від 19.10.2010 року боржника визнано банкрутом з усіма передбаченими чинним законодавство наслідками.

З матеріалів справи вбачається, що 06.09.2010 року до суду надійшло клопотання розпорядника майна ТОВ "Форміка–Інвест" арбітражного керуючого Щербаня О.М. про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення його ліквідатором боржника. До клопотання додано протокол № 1 зборів кредиторів боржника від 02.09.2010 року, яким обрано комітет кредиторів, та протокол № 1 засідання комітету кредиторів боржника від 02.09.2010 року, на якому вирішено звернутись з клопотанням до Господарського суду міста Києва про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого Щербаня Олексія Миколайовича.

Таким чином, враховуючи, що майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів, рішення комітету кредиторів боржника про ліквідацію підприємства, оформлене протоколом №1 від 02.09.2010р., та клопотання розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Щербаня О.М., місцевим господарським судом на підставі частини 8 статті 16, та статей 22- 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", було визнано боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру з чим погодився суд апеляційної інстанції.

Окрім того, судами встановлено, що на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 12.05.2010 року розпорядником майна боржника - арбітражним керуючим Щербанем О.М. було подано суду першої інстанції звіт розпорядника майна, з якого вбачається, що заяв від можливих інвесторів про санацію боржника не надходило, обтяжень майна боржника не виявлено як і самого майна, що підтверджується витягом №27392812 з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та витягом №27392875 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (том 1, а.с. 60-61) .

Відповідно до протоколу №1 від 02.09.2010р. зборів комітету кредиторів у справі №15/179-б про банкрутство ТОВ "Форміка - Інвест" комітетом кредиторів було прийнято рішення про звернення арбітражного керуючого до господарського суду з клопотанням про відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого Щербаня О.М.

Процедура ліквідації застосовується у випадках, якщо після виявлення кредиторів, затвердження реєстру вимог кредиторів та створення комітету кредиторів, до суду не надійшло пропозицій щодо санації боржника або укладення мирової угоди. Такої правої позиції також дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 13.12.2005 року у справі № 6/216-8/115.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено місцевим господарським судом, у боржника відсутні активи для задоволення включених до реєстру грошових вимог.

За таких обставин, місцевий господарський суд, дослідивши належне проведення процедури розпорядження майном та обставини відсутності активів боржника дійшов обґрунтованого висновку про введення ліквідаційної процедури, визнання боржника банкрутом та призначення ліквідатора, з чим погодився суд апеляційної інстанції.

Окрім того, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими доводи скаржника на предмет неможливості введення ліквідаційної процедури до того, як податковий орган не здійснить перевірку боржника, як платника податків, оскільки законодавством про банкрутство не передбачено такої заборони для введення судом ліквідаційної процедури.

Також, колегія суддів зазначає про те, що скаржником невірно подана в ході процедури розпорядження майном заява ДПІ У Подільському районі міста Києва № 3785/9/10-202 від 13.05.2010 року про визнання кредитором ТОВ "Форміка - Інвест" з грошовими вимогами в сумі 170 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 21.04.2010року, оскільки за своєю правовою природою грошові вимоги згідно зазначеного податкового повідомлення рішення є поточними, так як провадження у справі про банкрутство порушено 19.04.2010року (том 1, а.с. 44-46) . Поточні вимоги кредиторів заявляються та включаються до реєстру вимог кредиторів на стадії ліквідаційної процедури (частина 1 статті 25 та частина 1 статті 31 Закону).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про обґрунтованість відкриття ліквідаційної процедури узгоджуються з положеннями матеріального та процесуального права та не вбачає підстав для скасування прийнятих судами рішень.

Доводи скаржника про неналежність оцінки доказів судами першої та апеляційної інстанції колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими як такі, що зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій та виходять за межі перегляду справи касаційним судом, визначені статтею 111-7 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та не вбачає підстав для скасування прийнятих у справі судових рішень, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій.