Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія ВВС" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2011р. по справі №10/175 за позовом КП "Компанія "Вода Донбасу" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ВВС" про стягнення 21372,00 грн., –

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.11.2010р. задоволено позов КП "Компанія "Вода Донбасу" до ТОВ "Торгівельна компанія "ВВС" та стягнуто з ТОВ "Торгівельна компанія "ВВС" на користь комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" основний борг в сумі 21372,00 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2011р. апеляційну скаргу ТОВ "Торгівельна компанія "ВВС" залишено без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 26.11.2010р. –без змін.

ТОВ "Торгівельна компанія "ВВС" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2011р.скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову КП "Компанія "Вода Донбасу" до ТОВ "Торгівельна компанія "ВВС" повністю, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між КП "Компанія "Вода Донбасу" та ТОВ "Торгівельна компанія "ВВС" 20.08.2008р. був укладений договір №11-08-4145т про закупівлю бензину А-92, за умовами якого постачальник (ТОВ "Торгівельна компанія "ВВС") зобов'язаний передати у власність покупця (КП "Компанія "Вода Донбасу") бензин А-92 за електронними картками (талонами) та документи, що стосуються цього товару.

У відповідності до п. 1.2 договору від 20.08.2008р. про закупівлю бензину, кількість та ціна кожної партії товару визначаються сторонами у специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору.

Пунктом 1.3 зазначеного договору передбачено, що покупець зобов'язався оплатити товар у порядку,розміру і у терміни, передбачені цим договором.

Протоколом № 1 узгодження ціни від 29.10.2008 року до договору № 11-08-414т про закупівлю бензину А-92 від 20.08.2008 року сторони домовились зменшити ціну бензину.

29.10.2008 року сторонами була підписана Специфікація № 22-1029-1 до договору №11-08-414т про закупівлю бензину А-92 від 20.08.2008 року, відповідно до якої найменування товару (бензин А-92), його кількість (91980 л), вартість (504050,40грн.) та строк вибірки товару (жовтень 2008р.).

У відповідності до пунктів 5.4., 5.5. договору перехід права власності на товар підтверджується випискою постачальником накладної на відпуск товару. Покупець при цьому надає довіреність на узгоджену партію товару, оформлену згідно з вимогами Інструкції № 99 від 16.05.1996 року.

Суди встановили, що відповідач видав позивачу накладну № 22-1029-1 від 29.10.2008 року на товар в обсязі 91980л на загальну суму 504050,40грн. та електронні картки на виконання умов зазначеного договору та Специфікації до нього.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору, а за відсутності таких вказівок - у відповідності до звичайно пред'явлених вимог.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, перехід права власності на товар, як погоджено сторонами в договорі, не співпадає з самою передачею товару, оскільки така передача відбувається на АЗС по електронним карткам.

Отже, в даному випадку накладна не є документом, який підтверджує сам факт передачі товару. А згідно ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, товар вважається переданим відповідачем та прийнятим позивачем в момент його вибірки на АЗС.

У відповідності до статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги до електронних карток визначені в п. 5.5. договору, а саме: вимоги до електронних карт місять в собі номінал (об’єм 10 або 20л і марка палива), а також кодировку за порядковим номером. Застережень щодо строку дії електронних карток та неможливості їх використання після закінчення терміну дії договір не містить.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що відповідач свої зобов’язання за договором належним чином не виконав, чим позбавив позивача права отримати оплачений товар і неправомірно вимогу позивача про повернення суми 21372 грн. залишив без задоволення.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2011р. по справі №10/175 прийнята при належному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм чинного законодавства і підстави для її скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваному рішенні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України –

Касаційну скаргу ТОВ "Торгівельна компанія ВВС" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2011р. по справі №10/175 залишити без змін.