Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

ВАТ "Ошадбанк" –Омельченка Р.В.,

ТОВ "Подільський граніт"- Сергєєва К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський граніт" на ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 20.12.2010р. по справі №7/12-Б-10 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром–Лізинг" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський граніт",-

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.12.2010р. повернуто апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський граніт" на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 19.11.2010р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський граніт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 20.12.2010р. скасувати та передати справу до Рівненського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 15.03.2010р. порушено провадження у справі за заявою ТОВ "Пром –Лізинг" про визнання банкрутом ТОВ "Подільський граніт" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Також, згідно з матеріалами справи, ухвалами господарського суду Хмельницької області від 19.11.2010р. визнано вимоги ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Головного управління по м. Києву та Київській області в розмірі 5351310,36 грн., визнано додаткові вимоги ініціюючого кредитора ТОВ

"Пром –Лізинг" в розмірі 950 919,97 грн., затверджено реєстр вимог кредиторів боржника –ТОВ "Подільський граніт".

Не погоджуючись з винесеними ухвалами, боржник звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказані ухвали.

Повертаючи без розгляду апеляційну скаргу ТОВ "Подільський граніт", суд апеляційної інстанції послався на те, що заявником до апеляційної скарги не додано документу, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку та розмірі.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна погодитись з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито"ставки державного мита встановлюються в таких розмірах із заяв, що подаються до господарських судів: із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами - 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Проте, Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (7-93) не передбачено розмір ставок державного мита із апеляційних та касаційних скарг на ухвали господарських судів.

Отже, державне мито при оскаржені ухвал не справляється.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що ухвала Рівненського апеляційного господарського суду від 20.12.2010р. прийнята з порушенням норм чинного законодавства і тому підлягає скасуванню, а справа направленню на розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, –

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський граніт" задовольнити.

Ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 20.12.2010р. по справі №7/12-Б-10 скасувати

Справу №7/12-Б-10 направити на розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.