7/66-1118 Про визнання недійсним рішення обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції - 01.03.2011 Прийняття

КП "Тернопільводоканал" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної комісії відділення АМК від 30.04.2010 № 20 у справі № 413-ЗМС про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі –рішення № 20).

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 08.09.2010 (суддя Стадник М.С.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 (колегія суддів у складі: суддя Кузь В.Л. –головуючий, судді Юркевич М.В., Желік М.Б.) у задоволенні позову відмовлено з мотивів законності та обґрунтованості рішення № 20.

КП "Тернопільводоканал" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати, посилаючись на невірне застосування названими судовими інстанціями норм матеріального права у тому числі Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (z0936-08) , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 07.10.2008 за № 936/15627 (z0936-08) (далі –Правила). На думку скаржника, технічні умови на приєднання замовника до систем централізованого водопостачання та водовідведення можуть містити вимогу про встановлення замовником підвищувача тиску в будь-якому місці згаданих систем.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що чинне законодавство не містить заборони щодо зобов’язання замовника при наданні технічних умов встановити обладнання для підвищення тиску у мережі водопостачання, яка знаходиться на балансі виробника послуг водопостачання та водовідведення.

У відзиві на касаційну скаргу відділення АМК заперечує проти доводів скаржника і просить залишити судові рішення зі справи без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією (254к/96-ВР) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів та підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі – ГПК України (1798-12) ).

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги. Представники учасників судового процесу в судове засідання не з'явилися.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За приписом частини першої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" технічні умови - це комплекс умов і вимог до інженерного забезпечення систем питного водопостачання, які мають відповідати його розрахунковим параметрам.

Статтею 29 Закону України " Про питну воду та питне водопостачання" передбачено, що в технічних умовах зазначаються, зокрема, місце приєднання до водопровідних мереж, вимоги до обладнання, вузлів приєднання; основні розрахункові інженерні параметри системи питного водопостачання, що включають : гарантовану кількість і якість питної води; тиск у місці підключення ; умови водовідведення; вимоги до встановлення лічильників обліку споживання питної води.

У пункті 4.3 Правил (z0936-08) зазначено, що виробник після отримання від замовника усіх необхідних документів відповідно до Порядку надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1999 № 2328 (2328-99-п) , протягом 15-ти днів видає технічні умови на підставі опитувального листа на приєднання об’єкта замовника до систем централізованого водопостачання та водовідведення з урахуванням потужностей споруд, пропускної спроможності мереж, із зазначенням умов для проектування вводу : місця підключення, місця розташування водомірного вузла, умов для влаштування проміжного резервуара і насосів - підвищувачів тиску тощо.

Водопровідний ввід –трубопровід від розподільчої (внутрішньоквартальної або вуличної) мережі до зовнішньої стіни будинку або межі території об’єкта з колодязем і запірною арматурою у місці приєднання до водопровідної мережі (пункт 1.1 Правил).

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що згідно з рішенням № 20 КП "Тернопільводоканал" є природним монополістом з часткою 100 % на досліджуваному ринку централізованого водопостачання та водовідведення в межах м. Тернопіль.

У прийнятті оскаржуваних рішень попередні судові інстанції виходили з того, що:

згідно з виданими гр. ОСОБА_1 технічними умовами від 19.01.2010 № 125/10 водопостачання та водовідведення об’єкта цього замовника здійснюється від внутрішньобудинкових мереж багатоквартирного житлового будинку № 2 по вул. Спортивній в м. Тернополі;

контрольний колодязь в районі "транспортної розв’язки вул. Тарнавського, вул. Коновальця та пр. Злуки", в якому КП "Тернопільводоканал" згідно з особливими умовами згаданих технічних умов зобов’язало замовника встановити регулятор тиску, не є вводом до будинкової мережі по вул. Спортивній, 2 в м. Тернополі у місці її приєднання до мережі, що належить або експлуатується КП "Тернопільводоканал", тому ці вимоги є незаконними і порушують інтереси споживача.

З огляду на викладене місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірного висновку про те, що в рішенні № 20 правомірно визнано відповідні дії КП "Тернопільводоканал" порушенням конкурентного законодавства, передбаченим частиною першої статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", й відтак обґрунтовано відмовили в задоволенні позову.

Отже, визначені законом підстави для скасування оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів у даній справі відсутні.

Керуючись статтями 1119 –11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Тернопільської області від 08.09.2010 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 зі справи № 7/66-1118 залишити без змін, а касаційну скаргу комунального підприємства "Тернопільводоканал" –без задоволення.