24/886 Про повернення без розгляду апеляційної скарги - 28.05.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2012 року за заявою Міністерства оборони України про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 24/886 господарського суду міста Києва за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реноме", Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", третя особа: Міністерство оборони України, про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання скасувати реєстрацію об'єктів, та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реноме" до Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд", третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мет-інвест", про визнання добросовісним набувачем на об'єкти нерухомості та визнання права власності,

за участю представників:

Прокуратури: Гелета О.О., посв. № 015715,

Позивача: не з'явився,

Відповідача 1: Дубов Г.О., дов. б/н від 23.08.2012 року,

Відповідача 2: не з'явився

Третіх осіб: Стахмич В.Л., дов. № 220/1052/д від 26.12.2012 року.

Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" (далі - ДП "Укрвійськбуд", Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реноме" (далі - ТОВ "Реноме", Відповідач 1) та Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" (далі - КП "Київське МБТІ", Відповідач 2) про витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 19.

У свою чергу, ТОВ "Реноме" подало до господарського суду міста Києва зустрічний позов до ДП "Укрвійськбуд" про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 19.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 23.10.2007 року та від 06.12.2007 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, було залучено, відповідно, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничу фірму "Метінвест" (далі - ТОВ "Мет-інвест", Третя особа 1) та Міністерство оборони України (далі - Міноборони України, Третя особа 2).

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.04.2008 року у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено повністю - визнано за ТОВ "Реноме" право власності на нерухоме майно, згідно переліку, зазначеного в зустрічному позові, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 19.

26.10.2012 року Міноборони України подало до господарського суду міста Києва заяву про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2008 року за нововиявленими обставинами, разом з клопотанням про поновлення строку на звернення з такою заявою.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2012 року у задоволенні клопотання Міноборони України про поновлення строку на подання заяви про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2008 року за нововиявленими обставинами у даній справі, відмовлено, а вказану заяву разом з доданими до неї документами було повернуто заявнику.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 29.10.2012 року, Міноборони України оскаржило таку в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції.

Однак, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2012 року апеляційну скаргу Міноборони України на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.10.2012 року повернуто без розгляду, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

У поданій касаційній скарзі, Міноборони України, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права і, зокрема, ст.ст. 42, 43, 97 ГПК України, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції у даній справі.

До початку розгляду касаційної скарги по суті ДП "Укрвійськбуд" через канцелярію суду було подало клопотання про відкладення розгляду справи, яке колегією суддів було розглянуто та відхилено, як безпідставне.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 та ч. 2 п. 3 ст. 111-10 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо, зокрема, господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 94 ГПК України, при поданні апеляційної скарги до апеляційного господарського суду до неї додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

В той же час, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

В даному випадку, як зазначалось вище, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2012 року апеляційну скаргу Міноборони України повернуто без розгляду, саме на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

При цьому, суд апеляційної інстанції посилався на те, що Міноборони України на підтвердження сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги долучило платіжне доручення за № 248/900 від 16.11.2012 року про сплату судового збору у розмірі 536,50 грн., в якому було невірно зазначено реквізити "одержувача" та "призначення платежу".

Разом з тим, згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин. На яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно приписів ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Крім того, Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 року (3674-17) , який набрав чинності з 01.11.2011 року, було встановлено розмір справляння судового збору.

Так, зокрема, згідно ч. 1 ст. 9 згаданого Закону, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

При цьому, чинним законодавством України не встановлено окремих вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору, а тому, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно вимог Закону України "Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні" (2346-14) та відповідними нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до п. 1.35 ст. 1 наведеного Закону, розрахунковий документ - це документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Пунктом 22.1 ст. 22 вказаного Закону передбачено, що ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер.

При цьому, пунктом 22.2. Закону України "Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні" (2346-14) передбачено, що клієнт банку має право самостійно обирати види розрахункового документа (крім платіжної вимоги), які визначені цим Законом, для ініціювання переказу.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що судовий збір за платіжним дорученням № 248/900 від 16.11.2012 року було сплачено з порушенням реквізитів "одержувача" та "призначення платежу", водночас не врахував те, що зазначені обставини не були перешкодою для надходження судового збору до державного бюджету, про що, зокрема, зазначено на зворотному боці вказаного платіжного доручення, а у випадку сумніву, не витребував у сторони відповідних доказів такого надходження.

За таких обставин, ухвала суду апеляційної інстанції є необґрунтованою і такою, що не відповідає нормам процесуального права, а тому підлягає скасуванню, з передачею справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги Міноборони України на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.10.2012 року.

У зв'язку із задоволенням касаційної скарги Міноборони України та, з урахуванням вимог ст. 49 ГПК України про розподіл судових витрат по справі, підлягають стягненню з ТОВ "Реноме" на користь Міноборони України понесені ним судові витрати у розмірі 588,00 грн. сплаченого ним судового збору при подачі касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7- 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2012 року у справі № 24/886 скасувати, а справу передати до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги Міністерства оборони України на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.10.2012 року.