Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Агрофірма "Прут" звернулась до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СП "Леннокс-Прут", Коломийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації, Виконавчого комітету Коломийської міської Ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.11.2004 року, видане Товариству з обмеженою відповідальністю СП "Леннокс-Прут" на нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Волоська, (вул. Полтавська), 17, визнання за позивачем права власності на об'єкти нерухомого майна (нежитлові будівлі), а саме: адмінбудинок А, 1438,7 кв.м.; склад В, 208,8 кв.м.; склад Г, 253,3 кв.м., що знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Волоська, (вул. Полтавська), 17, та про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю СП "Леннокс-Прут" не чинити перешкоди у користуванні цим майном відповідно до приписів статей 387, 391, 392, 393 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовано належним набуттям позивачем права власності на спірне майно після прийняття його в установленому порядку в експлуатацію у 1997 році, знаходженням спірного майна протягом усього часу на балансі позивача та, натомість, оформленням документів про право власності за відповідачем за відсутності документів про право на земельну ділянку, надану під будівництво.

Також позивач включив до позову вимогу про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради № 473 від 19.12.2001 року у частині затвердження акта Державної комісії по прийманню в експлуатацію закінченої реконструкції приміщення під цех по розливу алкогольних і слабоалкогольних напоїв по вул. Волоська, 17 загальною площею 1922,8 кв.м., реконструйованого господарським способом, замовник спільне підприємство "Ленокс-Прут"; вказана вимога розглядалась за приписами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) в межах провадження у справі № А-5/9.

Згідно з заявою від 11.11.2008 року (т.3, а.с.55-57) позивач змінив позовні вимоги, виклавши їх у такій редакції: зобов'язати Коломийське МБТІ скасувати реєстрацію права власності на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Укрводпром" на нежитлові будівлі, а саме адмінбудинок А, 1438,7 кв.м., склад В, 208,8 кв.м., склад Г, 368,9 кв.м., що знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Волоська, (вул. Полтавська), 17; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 22.11.2004 року, видане Товариству з обмеженою відповідальністю "Леннокс-Прут" на нежитлові будівлі, а саме адмінбудинок А, 1438,7 кв.м., склад В, 208,8 кв.м.; склад Г, 275,3 кв.м., що знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Волоська, (вул. Полтавська), 17; зобов'язати Коломийське МБТІ скасувати реєстрацію права власності на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Леннокс-Прут" на нежитлові будівлі, а саме адмінбудинок А, 1438,7 кв.м., склад В, 208,8 кв.м.; склад Г, 275,3 кв.м., що знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Волоська, (вул. Полтавська), 17; визнати право власності за агрофірмою "Прут" на об'єкти нерухомого майна (нежитлові будівлі), а саме адміністративний корпус (адмінбудинок) "А" 1462,4 кв.м.; склад "В" 210,0 кв.м., склад "Г" 364,4 кв.м., що знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Волоська, (вул. Полтавська), 17; зобов'язати ТзОВ СП "Леннокс-Прут" та ТзОВ фірма "Укрводпром" звільнити належні агрофірмі "Прут" об'єкти нерухомого майна та не чинити перешкод власникові у користуванні цим майном, а саме адміністративний корпус (адмінбудинок) "А" 1462,4 кв.м.; склад "В" 210,0 кв.м., склад "Г" 364,4 кв.м., що знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Волоська, (вул. Полтавська), 17.

Справа розглядалася судами неодноразово.

З огляду на змінені позовні вимоги ухвалою суду здійснено заміну відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-Прут" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрводпром".

Відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю СП "Леннокс-Прут" відхилено позовні вимоги повністю з мотивів правомірного набуття права власності на майно, передане у якості внеску до статутного фонду товариства за протоколом № 2 від 25.08.1997 року; свідоцтво про право власності видано на реконструйоване приміщення під цех по розливу алкогольних та слабоалкогольних напоїв, прийняте в експлуатацію за актом від 03.12.2001 року.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрводпром" відхилив позов, вважаючи себе добросовісним набувачем спірного майна.

Решта відповідачів відхилили позовні вимоги, вказавши, що реєстрація права власності товариства на спірні приміщення відбулась у відповідності до встановленого законодавством порядку, на підставі належних правовстановлюючих документів.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 07.10.2010 року (суддя Скапровська І.М.) провадження у справі в частині зобов'язання Коломийського МБТІ скасувати реєстрацію права власності на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Укрводпром" на нежитлові будівлі, а саме адмінбудинок А, 1438,7 кв.м., склад В, 208,8 кв.м., склад Г, 368,9 кв.м., що знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Волоська, (вул. Полтавська), 17; зобов'язання Коломийського МБТІ скасувати реєстрацію права власності на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Леннокс-Прут" на нежитлові будівлі, а саме адмінбудинок А, 1438,7 кв.м., склад В, 208,8 кв.м.; склад Г, 275,3 кв.м., що знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Волоська, (вул. Полтавська), 17; визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.11.2004 року, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю СП "Леннокс-Прут" на нежитлові будівлі, а саме адмінбудинок А, 1438,7 кв.м., склад В, 208,8 кв.м.; склад Г, 275,3 кв.м., що знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Волоська, (вул. Полтавська), 17; визнання за агрофірмою "Прут" права власності на об'єкти нерухомого майна (нежитлові будівлі), а саме: адміністративний корпус (адмінбудинок) А, 1462,4 кв.м.; склад В, 210,0 кв.м.; склад Г, 364,4 кв.м., що знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Волоська, (вул. Полтавська), 17, припинено за пунктами 1 та 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Місцевий господарський суд виходив з правової природи спору в частині зобов'язання підприємства технічної інвентаризації скасувати реєстрацію права власності на нерухоме майно та про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, як публічно-правового, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, а не спору про цивільне право між позивачем та підприємством технічної інвентаризації. Також суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, позаяк право власності позивача підтверджено належними документами (реєстраційним посвідченням).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 року (судді: Давид Л.Л. –головуючий, Кордюк Г.Т., Мурська Х.В.) ухвалу місцевого господарського суду скасовано, а матеріали справи передано на розгляд Господарського суду Івано-Франківської області.

Суд апеляційної інстанції вказав про відповідність суб'єктного складу сторін даного спору статтям 1 та 21 Господарського процесуального кодексу України, наявності між сторонами даної справи спору про право на нерухоме майно та про відповідність обраного позивачем способу захисту порушеного права статтям 15, 16, 392 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю спільне підприємство "Леннокс-Прут" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просять скасувати постанову апеляційної інстанції від 02.12.2010 року, прийняту за наслідками оскарження ухвали, а ухвалу від 07.10.2010 року залишити в силі.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення апеляційним судом статей 12, 80 Господарського процесуального кодексу України, статей 16, 392 Цивільного кодексу України, статей 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) .

Позивач в судовому засіданні заперечив доводи касаційної скарги, вказавши на законність та обґрунтованість судових рішень.

Інші учасники спору відзив на касаційні скарги не подали, не скористались правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Місцевим господарським судом було встановлено, що позовні вимоги про зобов'язання скасувати реєстрацію права власності на нерухоме майно та про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно звернуто до Коломийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації, що здійснює реєстрацію об'єктів нерухомості та реєстрацію прав власності на нерухоме майно відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", пункту 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 (z0157-02) .

Також місцевий господарський суд зазначив, що право власності позивача на об'єкти нерухомого майна підтверджується наявними у матеріалах справи документами, зокрема, реєстраційним посвідченням від 01.04.1997 року за реєстровим № 684, а відтак відсутній предмет спору.

Натомість суд апеляційної інстанції вказав, що спір виник з огляду на порушення права власності позивача на спірне майно, а вимоги до Коломийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації мають похідний характер, оскільки будуть необхідним наслідком у разі прийняття судом рішення про визнання права власності; висновок місцевого господарського суду про відсутність предмету спору, тобто, відсутність факту невизнання відповідачами права власності на спірне майно, суперечить матеріалам справи, що підтверджують реєстрацію права власності на спірне майно за відповідачами.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предметом спору є матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник спір, та на який може бути спрямована самостійна вимога іншої особи, спірне правовідношення; натомість відсутність факту невизнання відповідачами права власності на спірне майно означає недоведеність чи відсутність існування самого спору, порушеного права чи охоронюваного законом інтересу та відповідно необхідності його судового захисту, що встановлюється рішенням суду під час вирішення спору по суті.

Відтак судова колегія погоджується з висновком апеляційного господарського суду про неправильне застосування місцевим господарським судом пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України

Водночас судова колегія зазначає, що підстави для скасування або зміни рішення (ухвали) місцевого господарського суду викладені в статті 104 Господарського процесуального кодексу України; скасовуючи судове рішення, апеляційна інстанція повинна викласти у постанові доводи, за якими вона не погодилась з висновками суду першої інстанції, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Згідно з пунктами 1.3, 1.4. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 (z0157-02) (у редакції станом на час здійснення реєстрації), державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв’язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється за місцезнаходженням об’єктів нерухомого майна підприємствами бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць на підставі правовстановлюючих документів коштом особи, що звернулася до підприємства бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" систему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав.

За частиною 2 статті 7 вказаного Закону до функцій місцевих органів державної реєстрації прав віднесено, зокрема, реєстрацію прав на нерухоме майно, забезпечення в установленому порядку формування та внесення кадастрових планів земельних ділянок та даних технічної інвентаризації інших об'єктів нерухомого майна до Державного реєстру прав.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) до створення єдиної системи реєстрації прав на нерухомість та землю реєстрація прав власності на нерухоме майно здійснюється підприємствами бюро технічної інвентаризації в порядку, визначеному Міністерством юстиції України, як органом центральної виконавчої влади до повноважень якого належить нормативне та методичне забезпечення діяльності підприємств.

Отже, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно передбачає підтвердження державою виникнення, існування або припинення права власності на нерухоме майно; здійснюючи від імені держави дії щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно, підприємства технічної інвентаризації реалізують делеговані їм повноваження у відповідній сфері суспільних правовідносин, що відповідає пункту 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Звертаючись до суду з позовом позивач зазначив відповідачем по справі в частині позовних вимог орган, уповноважений здійснювати державну реєстрацію. Аналіз суб’єктного складу спору в даній частині свідчить, що він відповідає сторонам спору щодо державної реєстрації, вмотивований виконанням особою, яка здійснює державну реєстрацію, своїх функцій та обов’язків, визначених законодавством, з порушенням Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, а не здійсненням у спірних правовідносинах господарської діяльності; також не вбачається наявного спору між позивачем та підприємством технічної інвентаризації щодо цивільних прав та інтересів позивача при здійсненні спірних дій.

Відповідно до статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи організації звертаються до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам не підвідомчі спори, що виникають з публічно-правових відносин, та віднесені до компетенції Конституційного суду України та адміністративних судів.

Перелік спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів визначено частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Відповідно до статті 3 цього Кодексу суб'єкт владних повноважень - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Встановивши належним чином, що цивільний спір між позивачем та Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації відсутній, а пов'язаний зі здійсненням цим підприємством повноважень, що відповідають поняттю владних, місцевий господарський суд законно та обґрунтовано припинив провадження у справі.

Натомість суд апеляційної інстанції не спростував висновків місцевого господарського суду щодо природи правовідносин між позивачем та підприємством технічної інвентаризації, не навів підстав, з яких ним не застосовано зазначені вище нормативні акти.

За таких обставин постанову апеляційної інстанції слід скасувати частково, в частині скасування ухвали місцевого господарського суду про припинення провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, в цій частині ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі.

постанова апеляційного господарського суду в частині скасування ухвали місцевого господарського суду про припинення провадження на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України та направлення справи в цій частині до місцевого господарського суду для вирішення спору по суті є законною та обґрунтованою; підстав для її скасування в цій частині не вбачається

Керуючись статтями 43, 1115, 1117, пунктами 1, 6 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства "Леннокс-Прут" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 року у справі №5/10-18/53-21/16 Господарського суду Івано-Франківської області скасувати в частині скасування ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 07.10.2010 року про припинення провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України щодо вимог до Коломийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації про зобов'язання скасувати реєстрацію права власності на нерухоме майно та про визнання свідоцтва про право власності недійсним.

Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 07.10.2010 року в цій частині залишити в силі.

В решті постанову Львівського апеляційного господарського суду залишити без змін.