Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

ДП "Універсальна юридична компанія "Естоппель" Власюка В.А.,

АЕК "Київенерго" Бутріменко Н.М.,

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17 червня 2009 року у справі № 50/362 АЕК "Київенерго" відмовлено у визнанні кредитором будівельного управління Державного управління справами з кредиторськими вимогами у розмірі 114 109, 45 грн., з них: 2 190, 15 грн. –основний борг за теплову енергію у гарячій воді, 42 140, 89 грн. –інфляційна складова боргу, 11 738, 64 грн. –3% річних та 5 323, 50 грн. пені.

Постановою Вищого господарського суду України від 30 березня 2010 року скасовано ухвалу господарського суду міста Києва від 17 червня 2009 року у справі № 50/362, в частині відмови АЕК "Київненерго" у задоволенні заяви про визнання кредитором БУ ДУС, справу в зазначеній частині направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

В обгрунтування постанови судом касаційної інстанції вказано, що місцевим господарським судом, в порушення приписів ст. 43 ГПК України та ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) у повному обсязі не з’ясовано всіх обставин справи. В підтвердження здійснених боржником розрахунків судом не зроблено посилань на відповідні докази, оскільки, як вбачається з оскаржуваного судового рішення, оцінка їм не надавалась. Крім того, судом не було надано оцінки і не проаналізовано документів доданих кредитором до заяви в підтвердження наявності боргу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26 липня 2010 року (суддя Головатюк Л.Д.) відмовлено АЕК "Київенерго" у задоволенні кредиторських вимог до боржника у розмірі 57 776, 88 грн., з яких 5 323, 50 грн. –пеня за час прострочення зобов’язання, 9 483, 78 грн. –три проценти річних з простроченої суми, 85 грн. витрат із сплати державного мита у справі про банкрутство, 40 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; задоволено клопотання комітету кредиторів боржника та продовжено строк проведення процедури розпорядження майном боржника на шість місяців, продовжено повноваження арбітражного керуючого Драгун І.І. на шість місяців.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2010 року (колегія суддів: Дзюбко П.О. –головуючий, Сотніков С.В., Сулім В.В.) ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду міста Києва від 26 липня 2010 року та постановою суду апеляційної інстанції від 23 листопада 2010 року АЕК "Київенерго" звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові акти скасувати, прийняти нове рішення про визнання кредиторських вимог АЕК "Київенерго" у розмірі 57 776, 88 грн. та зобов'язати арбітражного керуючого внести вимоги до реєстру вимог кредиторів боржника відповідної черги.

При цьому заявник касаційної скарги посилається на порушення судами абз. 7, 22 ст. 1, абз. 4 ч. 2 ст. 15 Закону, ст. 625 ЦК України, ст.ст. 38, 33, 43 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин справи, дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги виходячи з наступного.

17 жовтня 2008 року господарським судом міста Києва порушено провадження у справі про банкрутство БУ ДУС.

15 липня 2010 року від АЕК "Київенерго" в особі СВП "Енергозбут Київенерго" надійшла заява про уточнення кредиторських вимог в якій компанія вказує, що кредиторські вимоги АЕК "Київенерго" в особі СВП "Енергозбут Київенерго" до боржника становлять 57 776, 88 грн., з яких 5 323,50 грн. - пеня за час прострочення зобов’язання, 42 844,60 грн. - інфляційна складова боргу, 9 483, 78 грн. - три проценти річних з простроченої суми, 85 грн. - витрат із сплати державного мита у справі про банкрутство, 40 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Як на підставу виникнення заборгованості компанія посилається на договір постачання теплової енергії у гарячій воді від 1 лютого 2005 року № 340832, договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 24 грудня 1998 року № 340832 та угоду про реструктуризацію заборгованості від 3 лютого 2005 року № 782.

Судами встановлено, що відповідно до п. 1 угоди про реструктуризацію заборгованості боржником визнано та підтверджено наявність заборгованості перед кредитором за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 24 грудня 1998 року № 340832 в розмірі 251 056, 42 грн., станом на 1 січня 2005 року. Згідно п. 2 боржник зобов’язується сплатити зазначену у п. 1 цієї угоди суму з лютого 2005 року - по січень 2010 року (Додаток 1) (т. 5 а.с. 109).

Угодою також визначено, що у разі невиконання угоди боржником, кредитор має право повністю або частково припинити постачання теплової енергії у гарячій воді у порядку, встановленому законодавством.

Згідно Додатку № 1 до угоди боржник зобов’язався до 15 числа кожного місяця погашати свою заборгованість перед АЕК "Київенерго" частинами. Останній платіж мав бути здійсненим до 15 січня 2010 року (т. 5 а.с. 110).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що заборгованість БУ ДУС перед АЕК "Київенерго" в особі СВП "Енергозбут Київенерго" за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 1 лютого 2005 року № 340832, на день подання заяви про визнання кредитором, була погашена повністю. БУ ДУС здійснено переплату за вказаним договором на суму 50 186, 24 грн., що підтверджується листом від 29 січня 2009 року № 16-4/22. Таким чином суди дійшли висновку про те, що відсутність заборгованості за договором не дає підстав для стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання (т. 5 а.с. 108).

В заяві про уточнення кредиторських вимог АЕК "Київенерго" в особі СВП "Енергозбут Київенерго" вказано, що 15 липня 2010 року кредитором було підготовлено та надано боржнику акт звіряння розрахунків, відповідно до якого заборгованість боржника за теплову енергію за договором від № 340832 та угодою від № 782 на день розгляду справи в суді погашена повністю за умови надання боржником відповідного листа про відкликання листа БУ ДУС від 29 січня 2009 року № 16-4/22, у якому останній просив вести облік розрахунків за теплову енергію за договором від 1 лютого 2005 року № 340832 та угодою від 3 лютого 2005 року № 782 окремо (т. 5 а.с. 142).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вказаного, суд першої інстанції з урахуванням приписів ст. 43 ГПК України та ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" достатньо повно з’ясував обставин справи і вважав встановленим, що заборгованість за договором № 340832 сплачено, а за угодою № 782 заборгованість реструктуризовано, у зв'язку з чим дійшов висновку про безпідставність нарахування з 2005 року штрафних санкцій за договором № 340832.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а таке право належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду міста Києва від 26 липня 2010 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2010 року постановлені у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства, тому підстав для їх скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2010 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 26 липня 2010 року у справі № 50/362 залишити без змін.