Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники :

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.11.2010 порушено провадження у справі про банкрутство ЗАТ "АБС-УКР", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном.

З матеріалів справи вбачається, що Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією внесено зміни 17.08.2010 до установчих документів закритого акціонерного товариства "АБС-УКР", змінено найменування товариства на приватне акціонерне товариство "АБС-УКР" (надалі ПРАТ "АБС-УКР").

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.11.2010 (суддя Головатюк Л.Д.) в підготовчому засіданні визнано розмір вимог кредитора - ТОВ "Шиндлер" на суму 1339045,35 грн., призначено розпорядником майна боржника Куделю М.О., зобов'язано заявника виконати вимоги ч.5 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 (колегія суддів: Новіков М.М., Мартюк А.І. Зубець Л.П.) ухвалу підготовчого засідання господарського суду м. Києва від 26.11.2010 залишено без змін.

ПРАТ "АБС-УКР" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 26.11.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2011, провадження у справі припинити.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 42, 43 ГПК України, ст.ст. 1, 6, 7, 11, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

ПРАТ "АБС-УКР" подано 14.02.2011 доповнення до касаційної скарги, в яких заявник додатково обґрунтовує касаційну скаргу. А саме, заявником зазначено, що судами при винесенні оскаржуваних судових рішень порушено принцип змагальності, принцип рівності учасників судового процесу перед законом та судом, не було досліджено в підготовчому засіданні ознаки неплатоспроможності боржника.

Судове засідання 24.02.2011 відкладалося до 15:20 у зв'язку з розглядом заявлених представником боржника клопотань.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 4 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.

Згідно з частиною 3 статті 6 вказаного Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Судом першої інстанції встановлено, що боржник має заборгованість перед кредитором в сумі 1339045,35 грн., яка підтверджується наказом господарського суду м. Києва від 22.07.2010, виданим на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2010 року у справі №38/323. Постановою ДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження на підставі наказу господарського суду м. Києва від 22.07.2010 про стягнення з боржника на користь заявника грошових коштів на суму 1325704,13 грн. основного боргу та 13341,22 грн. пені.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 16.11.2010 відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві кошти з боржника не стягнуто і на рахунок ТОВ "Шиндлер" не перераховано (т.1 а.с.57 лист відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 16.11.2010 №1109/6).

Отже, судом першої інстанції встановлено, що станом на день подання заяви про порушення справи про банкрутство, сума кредиторських вимог кредитора до боржника сукупно складає більше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, яка не була задоволена боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції дотримано приписи ст. ст. 42, 43 ГПК України, оскільки суд першої інстанції направляв ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство та призначення дати підготовчого засідання.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З протоколу судового засідання суду апеляційної інстанції вбачається, що в судовому засіданні були присутні представники боржника: Чурікова Т.Ю., Сидорчук О.М., які були обізнані з доводами суду першої інстанції та надавали з приводу цього пояснення.

Таким чином, судом апеляційної інстанції при здійсненні апеляційного перегляду ухвали підготовчого засідання було дотримано принципи змагальності та рівності учасників судового процесу перед законом та судом.

Доводи заявника касаційної скарги, що третьою особою було погашено вимоги ініціюючого кредитора у січні 2011 року не можуть бути підставою для скасування ухвали господарського суду м. Києва від 26.11.2010 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2011, оскільки є новими обставинами, які мають бути досліджені місцевим господарським судом при розгляді справи по суті.

Відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України (1798-12) підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані ухвала господарського суду м. Києва від 26.11.2010 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу ПРАТ "АБС-УКР" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду м. Києва від 26.11.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 у справі №50/621-б залишити без змін.