Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників: ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" Сосніна Т.Ю., Рожок Р.І., ФО СПД ОСОБА_1 ОСОБА_2,

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14 жовтня 2010 року № 19/218/10 за заявою ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" порушено провадження у справі про банкрутство ФО СПД ОСОБА_1

Ухвалою від 25 жовтня 2010 року (суддя Даценко Л.І.) провадження у справі припинено.

Ухвала мотивована тим, що діючим законодавством надано право кредиторові, вимоги якого забезпечені заставою, заявити вимоги до боржника в частині, не забезпеченій заставою, або на суму різниці між розміром вимоги та виручкою, яка може бути отримана від продажу предмета застави, і є недостатньою для повного задоволення його вимог.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 1 грудня 2010 року (колегія суддів: Запорощенко М.Д. –головуючий, Дучал Н.М., Калантай М.В.) ухвалу місцевого господарського суду від 25 жовтня 2010 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти, справу направити на розгляд до господарського суду Запорізької області.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами ст. 1, ч. 1 ст. 5, ст.ст. 11, 47, ч. 3 ст. 7 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон).

Колегія суддів перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що кредиторські вимоги банку до ФО СПД ОСОБА_1 повністю забезпечені заставою майна останнього, що і є підставою, відповідно до ст. 8 Закону, для припинення провадження у справі про банкрутство. Банком з ФО СПД ОСОБА_1 було укладено договори іпотеки на суму, що значно перевищує кредиторські вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" з урахуванням рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2010 року у справі № 2-1201/2010 про стягнення солідарно з ФО СПД ОСОБА_1, ФО ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ "Самхіта" 6 779 257 грн. (а.с. 14, 31, 34).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.

В обґрунтування заяви банком вказано про те, що згідно звітів про незалежну оцінку предметів іпотеки ФО СПД ОСОБА_1, ринкова вартість нежилих приміщень, які є предметами іпотеки, станом на 8 жовтня 2010 року становить 6 401 648 грн., і вказана сума є недостатньою для повного задоволення вимог кредитора. Тобто, банк вважає, що до моменту порушення справи про банкрутство боржника різниця між вартістю застави та сумою заборгованості ФО СПД ОСОБА_1 склала 377 609, 78 грн., що перевищує 300 мінімальних розмірів заробітної плати (а.с. 64, 65).

Судами встановлено, що на підставі вказаного вище рішення суду було видано виконавчий лист від 23 березня 2010 року, який кредитором направлено до підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Запорізькій області. Постановою від 21 квітня 2010 року ВДВС відкрито виконавче провадження. В ході проведення виконавчих дій було проведено оцінку вартості заставного майна. Згідно звітів експертної оцінки від 30 червня 2010 року ринкова вартість нежитлового приміщення № ІІ літ. Б-3, загальною площею 2 220, 5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, становила 4 740 763 грн.; ринкова вартість нежитлового приміщення № ІІІ літ. А-3; Б-3, загальною площею 2 220, 5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, становила 2 009 871 грн. (а.с. 59).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладених договорів вартість заставленого майна становить 10 006 068, 81 грн. (а.с. 31, 34).

22 жовтня 2010 року до суду надійшло уточнення до заяви про порушення справи про банкрутство в якому банк просив визнати вимоги у сумі 6 779 257, 78 грн. посилаючись на те, що згідно оцінки заставного майна, станом на 8 жовтня 2010 року, його вартість складає 6 401 648 грн., різниця між вартістю застави та сумою заборгованості ФО СПД ОСОБА_1 становить 377 609, 78 грн.

Враховуючи вказане суди дійшли висновку про те, що загальна вартість заставленого майна перевищує суму кредиторських вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль", стягнутих рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2010 року у справі № 2-1201/10.

Стаття 6 Закону передбачає, що кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника. Конкурсні кредитори –це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою.

Відповідно ж до вимог ст. 576 Цивільного кодексу України однією із ознак застави є реальність предмету застави. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 593 цього ж кодексу п раво застави припиняється у разі втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що вимоги банку у сумі різниці між вартістю заставного майна та сумою боргу з урахуванням рішення суду про солідарне стягнення кредитної заборгованості, - можуть бути розглянуті і задоволені в межах порушеної справи про банкрутство, але не можуть бути підставою для порушення такої справи, оскільки вимоги кредитора повністю забезпечені заставою.

За таких обставин справи, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, прийнятих у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 1 грудня 2010 року та ухвалу господарського суду Запорізької області 25 жовтня 2010 року у справі № 19/218/10 залишити без змін.