Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

розглянувши

За участю представників сторін:

Від позивача- не з*явились

Від відповідача- Решетняк Н.О. (дов. від 08.02.11)

Гаражний кооператив "придніпровець" звернувся до господарського суду з позовом, у якому просив:

- визнати недійсним договір № 12 від 01.03.1994, укладений між Гаражним кооперативом "Придніпровець" та Малим підприємством "Енерго-Імпекс", правонаступником якого являється Приватне багатопрофільне підприємство "Енерго-Імпекс",

- позбавити Приватне багатопрофільне підприємство "Енерго-Імпекс" права на безвідплатне і безстрокове спільне користування кабельною лінією 10 кВ від фідера №3 підстанції "Придніпровська-150" до трансформаторної підстанції Гаражного кооперативу "Придніпровець",

- зобов’язати Приватне багатопрофільне підприємство "Енерго-Імпекс" повернути Гаражному кооперативу "Придніпровець" самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану у м. Дніпропетровську по вул. 20-річчя Перемоги, шляхом демонтажу підстанції трансформаторної комплексної з трансформатором потужністю 250 кВА.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2010 (суддя Суховаров А.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.10 у складі: Тищик І.В., Верхогляд Т.А., Білецька Л.М. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Гаражний кооператив "Придніпровець" у касаційній скарзі просить судові акти попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована порушенням судами орм чинного законодавства, зокрема, положень Цивільного кодексу України (435-15) , Земельного кодексу України (2768-14) .

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 12.10.88 № 356 гаражному кооперативу "Придніпровець" було виділено земельну ділянку пл. 3,2 га по вул. 20-річчя Перемоги у м. Дніпропетровську для проектування та будівництва кооперативних гаражів.

01.03.1994 року між Гаражним кооперативом "Придніпровець" (Замовник) та Малим приватним підприємством "Енерго-Імпекс", (Виконавець), був укладений договір за №12, відповідно до якого Замовник доручив, а Виконавець зобов’язався прийняти дольову участь у виконанні будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт при монтажі КТП-400, водночас замовник зобов’язався за виконану роботу передати виконавцю у безкоштовне та безстрокове користування кабельну лінію 6 кв для енергоживлення КТП-250, що належить виконавцю.

Господарські суди зазначили, що сторони вважають, що спірний договір продовжує діяти на сьогоднішній день внаслідок відсутності обмеження строку його дії і є підставою для використання спірної кабельної лінії в господарській діяльності відповідача.

Правовідносини сторін виникли з договору № 12 від 01.03.1994 року на виконання робіт, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до статті 332 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції чинній на момент виникнення даних правовідносин) за договором підряду підрядник зобов'язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів. А замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу. Істотними для договору підряду є умови, зокрема, щодо його предмету, ціни, строку виконання робіт. Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу Української РСР на виконання робіт, передбачених договором підряду, складається кошторис.

Статтею 153 Цивільного кодексу Української РСР передбачено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами у потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. Наявність проектно-кошторисної документації є істотною умовою договору підряду, оскільки її необхідність визнана законом і її наявність була обов'язковою станом на момент виникнення правовідносин між сторонами.

Відповідно, недійсною може бути визнана лише укладена угода, тобто така, щодо якої сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов, як того вимагає ст. 153 ЦК.

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що зі спірного договору неможливо дійти висновку щодо вартості, обсягу та переліку виконаних відповідачем робіт, платою за які явилася передача Малому підприємству "Енерго-Імпекс" (правонаступником якого є приватне багатопрофільне підприємство "Енерго-Імпекс"), у безкоштовне та безстрокове користування кабельної лінії 6 кв., оскільки проектно-кошторисна документація не була розроблена відповідачем. Тобто, умови щодо обсягу робіт та ціни сторонами договору визначені не були.

З урахуванням наведеного, апеляційна інстанція правильно зазначила, що обставин договір № 12 від 01.03.1994 року на виконання робіт слід вважати неукладеним, а, відповідно, безкоштовне та безстрокове користування відповідачем кабельною лінією 10 кВ від фідера №3 підстанції "Придніпровська-150" до трансформаторної підстанції –неправомірним. Власником спірної кабельної лінії являється Гаражний кооператив "Придніпровець", який не позбавлений права витребувати власне майно у недобросовісного володільця на підставі ст. 440 Цивільного кодексу України у встановленому законом порядку.

Неукладений правочин не породжує у сторін цивільних прав та обов’язків.

Таким чином, не може бути визнаний недійсним договір, щодо якого суд зазначає про факт його неукладання.

За таких обставин, вимоги позивача щодо визнання недійсним договору №12 про надання послуг обґрунтовано залишені судом без задоволення.

Що стосується позову в частині вимог щодо позбавлення Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго-Імпекс" права на безвідплатне і безстрокове спільне користування кабельною лінією 10 кВ., суд також правильно відмовив у їх задоволенні, оскільки такого права (права на спільне користування спірною кабельною лінією) відповідач не має ні по закону, ні за договором.

Що стосується позову в частині зобов’язання приватного багатопрофільного підприємства "Енерго-Імпекс" повернути гаражному кооперативу "Придніпровець" самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану у м.Дніпропетровську по вул. 20-річчя Перемоги, шляхом демонтажу комплексної трансформаторної підстанції з трансформатором потужністю 250 кВА, колегія суддів відзначає наступне.

Дніпропетровським апеляційним господарським судом встановлено відсутність самовільного зайняття земельної ділянки, оскільки установка КТП-250 на земельній ділянці позивача здійснювалася з дозволу позивача та за його участю. Підключення КТП-250 здійснювалось на підставі виданих Технічних умов, які погоджувались з енергопостачальною організацією та відповідачем, і документів які б свідчили про те, що позивач заперечує встановлення та підключення спірної КТП-250, згідно технічних умов та погоджувальної документації, матеріали справи не містять. Крім того, як зазначено судом, факт такого підключення підтверджується наявною у справі лінійною схемою підключення, з огляду на те, що згідно цієї схеми підключення до електроживлення відповідача проводилось шляхом встановлення додатково КТП-250 та підключення паралельно с КТП-400 по технічним умовам власника КТП.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що твердження позивача про самовільне підключення та про самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки, що перебуває в користуванні гаражного кооперативу, спростовується документами, наданими до справи сторонами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди правомірно дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів звертає увагу касатора на те, що статтею 111 -7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

Касаційну скаргу Гаражного кооперативу "Придніпровець" залишити без задоволення.

Постанову від 29.11.2010 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №17/195-10 господарського суду Дніпропетровської області залишити в силі.