Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників: не з’явилися,

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 28 вересня 2010 року (суддя Сидорук А.М.) за приписами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ТОВ "Голографічні системи захисту - Захід України" ліквідовано, провадження у справі припинено. На користь ліквідатора банкрута, з УПФ України в місті Тернополі, Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Тернопільського міськрайонного центру зайнятості, стягнуто пропорційно обсягу їх вимог 9 784, 27 грн. оплати послуг ліквідатора боржника Шимечка А.Я.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2010 року (колегія суддів: Михалюк О.В. –головуючий, Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.) оскаржувану ухвалу в частині стягнення з кредиторів оплати послуг ліквідатора залишено без змін, а скаргу Тернопільського міськрайонного центру зайнятості без задоволення.

Не погоджуючись з вказаними вище судовими рішеннями, Тернопільський міськрайонний центр зайнятості звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині стягнення з заявника 1 585, 05 грн. на оплату послуг ліквідатора.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 10 ст. 31, п. 11 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Вважає, що оплата послуг ліквідатора повинна відбуватись виключно за рахунок коштів ініціюючого кредитора.

Колегія суддів обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги виходячи з наступного.

Згідно ст. 31 Закону надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі.

Частиною 10 ст. 31 Закону передбачено, що оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв’язку з виконанням ним своїх обов’язків здійснюється в порядку, встановленому цим Законом (2343-12) , за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Отже, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів.

З матеріалів справи вбачається, що 19 червня 2008 року господарським судом Тернопільської області порушено справу про банкрутство ТОВ "Голографічні системи захисту - Захід України" за спрощеною процедурою, встановленою ст. 52 Закону. Постановою від 4 липня 2008 року товариство визнано банкрутом, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Щепну І.М. Ухвалою суду від 27 січня 2009 року ліквідатора змінено та ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Шимечка А.Я. (а.с. 1, 34, 41).

При визнанні боржника банкрутом господарським судом у постанові від 4 липня 2008 року було встановлено строк ліквідації, протягом якого ліквідатор повинен здійснити певні дії - виявити майно, встановити кредиторів, здійснити з ними розрахунок (якщо це можливо) тощо.

Ухвалою місцевого господарського суду від 24 лютого 2009 року оплата послуг арбітражного керуючого встановлена судом в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць роботи з 27 січня 2009 року (а.с. 45).

Як вбачається з ухвали місцевого господарського суду від 28 вересня 2010 року з кредиторськими вимогами до боржника звернулись: УПФ України в місті Тернополі –ініціюючий кредитор з вимогами у розмірі 619, 93 грн., Тернопільське міське відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України з вимогами у розмірі 264, 47 грн., Тернопільське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з вимогами у розмірі 334, 72 грн., Тернопільський міський центр зайнятості - 236, 20 грн. (а.с. 114).

Обґрунтовуючи розрахунок оплати своїх послуг арбітражний керуючий зазначив про виконання своїх обов'язків з квітня 2009 року по серпень 2010 року. Судами розрахунок перевірено та встановлено розмір оплати послуг в сумі 9 784, 27 грн. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що за результатами розгляду ліквідаційного балансу, майна та коштів, що належать банкруту, не виявлено (а.с. 106).

Відповідно до приписів Закону (2343-12) кредитори у справі про банкрутство мають рівні права та несуть однакові зобов'язання як учасники провадження у справі. Враховуючи неможливість оплати послуг арбітражного керуючого за рахунок майна банкрута через відсутність у нього будь-яких активів, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, відповідно до приписів ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дійшов вірного висновку, що оплату праці ліквідатора боржника слід покласти на всіх кредиторів банкрута пропорційно їх кредиторським вимогам.

Наведене свідчить про правильне застосування судами норм матеріального права.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому оскаржувані судові рішення в частині визначення порядку оплати послуг ліквідатора підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Тернопільського міськрайонного центру зайнятості залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2010 року у справі № 11/Б-1067 залишити без змін .