Вищий господарський суд України у складі колегії:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі –ДК "Газ України НАК "Нафтогаз України") звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Закритого акціонерного товариства "Сімферопольський електротехнічний завод" (далі –ЗАТ "Сімферопольський електротехнічний завод") про визнання вимоги ДК "Газ України НАК "Нафтогаз України" на суму 26 588, 05 грн. та включення її до передавального балансу; зобов'язання ЗАТ "Сімферопольський електротехнічний завод" в особі комісії з припинення діяльності вчинити дії по погашенню заборгованості в сумі 26 588, 05 грн.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.08.2010 порушено провадження у справі № 5002-7/4164-2010 за позовом ДК "Газ України НАК "Нафтогаз України" до ЗАТ "Сімферопольський електротехнічний завод" про спонукання до виконання певних дій.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 04.10.2010 у позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що визнання судом кредиторських вимог та включення їх до передавального балансу не є належним способом захисту порушених прав, який може застосовуватися судом у спірних правовідносинах.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Черткова І.В., судді Волков К.В., Голик В.С.) від 07.12.2010 апеляційну скаргу ДК "Газ України НАК "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2010 –без змін.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що припинення юридичної особи ЗАТ "Сімферопольський електротехнічний завод" відбулось шляхом перетворення його у ТОВ "Сімферопольський електротехнічний завод" і відповідно до п.1.1 Статуту ТОВ "Сімферопольський електротехнічний завод" є правонаступником всіх прав і обов'язків підприємства з іноземними інвестиціями ЗАТ "Сімферопольський електротехнічний завод".

Не погоджуючись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 та рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2010, ДК "Газ України НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, скасувати, і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У касаційній скарзі ДК "Газ України НАК "Нафтогаз України" посилається на порушення судами ст. 112 ЦК України, норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) та ст. 33, 34, 43, 84, 85, 87 ГПК України щодо дослідження усіх істотних обставин справи в їх сукупності.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.02.2011 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 23.02.2011.

На адресу суду від ТОВ "Сімферопольський електротехнічний завод" надійшла заява про розгляд справи без участі його представника, при цьому, з врахуванням поданих заперечень на касаційну скаргу.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи 03.06.2002 господарським судом Автономної Республіки Крим на примусове виконання рішення від 14-23 травня 2002 року у справі № 2-9/4501-2002 був виданий наказ про стягнення із ЗАТ "Сімферопольський електротехнічний завод" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 22 890, 52 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, 1 000, 00 грн. пені, 249, 91 грн. держмита та 66, 90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 17.07.2002 направила до відділу державної виконавчої служби наказ господарського суду Автономної Республіки Крим № 2-9/4501-2002.

Невиконана частина вказаного наказу складає суму у розмірі 16 787, 61 грн., що підтверджується відповідними довідками Департаменту боргових зобов'язань ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України".

У Бюлетені державної реєстрації № 149 (9) 12.05.2010 була опублікована інформація про припинення юридичної особи шляхом перетворення ЗАТ "Сімферопольський електротехнічний завод".

У зв’язку з цим ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" було направлено комісії з припинення діяльності ЗАТ "Сімферопольський електротехнічний завод" претензію за № 31/10-7018 від 08.07.2010 з проханням включити до передавального балансу ЗАТ "Сімферопольський електротехнічний завод" вимоги позивача в розмірі 26 588, 05 грн. Зазначена сума розрахована з урахуванням інфляційних витрат та 3% річних.

ЗАТ "Сімферопольський електротехнічний завод" 14.07.2010 направило на адресу позивача лист за № 638, в якому повідомлялось про відхилення претензії позивача у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" мотивовані тим, що їхні грошові вимоги безпідставно не були включені до проміжного ліквідаційного балансу в порушення ст.ст. 110, 111, 112 ЦК України.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, до яких належать: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом .

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу (ч. 2 ст. 105 ЦК України).

Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами (ч. 2 ст. 107 ЦК України).

Згідно із ст. 108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми.

У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Господарськими судами встановлено, що Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ЗАТ "Сімферопольський електротехнічний завод" припинилося шляхом перетворення у ТОВ "Сімферопольський електротехнічний завод".

Статтями 110- 112 ЦК України визначено порядок припинення юридичної особи шляхом ліквідації .

Частиною 3 ст. 112 ЦК України зокрема передбачено порядок захисту прав кредитора у випадку відмови ліквідаційної комісії (яка утворюється лише у випадку припинення юридичної особи шляхом ліквідації) у задоволенні його вимог або ухилення від їх розгляду. У такому разі кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що обраний ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" спосіб захисту його права шляхом визнання вимоги ДК "Газ України НАК "Нафтогаз України" на суму 26 588, 05 грн. та включення її до передавального балансу; зобов'язання ЗАТ "Сімферопольський електротехнічний завод" в особі комісії з припинення діяльності вчинити дії по погашенню заборгованості в сумі 26 588, 05 грн. –не відповідає способам захисту, встановленим ч. 2 ст. 16 ЦК України, а також іншим –встановленим законом.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до п. 1.1 Статуту ТОВ "Сімферопольський електротехнічний завод" є правонаступником всіх прав та обов'язків підприємства з іноземними інвестиціями у формі ЗАТ "Сімферопольський електротехнічний завод".

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, в якій вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

З огляду на викладене, колегія суддів також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" нормами чинного законодавства надано право на звернення до суду або до органу державної виконавчої служби із заявою про заміну боржника у виконавчому провадженні його правонаступником.

Доводи ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", викладені у касаційній скарзі, щодо порушення судами попередніх інстанцій норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) колегією суддів відхиляються, оскільки вказаний Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Отже згаданий Закон (2343-12) до спірних правовідносин, які виникли у зв'язку з припиненням юридичної особи не застосовується.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", викладені у касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються оскільки вони не знайшли свого підтвердження та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами, на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних рішень суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2010 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 у справі № 5002-7/4164-2010 –без змін.