Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. –головуючого,

Владимиренко С.В.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07 грудня 2010 року у справі № 26-31-15/28-10-922 Господарського суду Одеської області за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Одеса, та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Одеса, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілсон", м. Одеса, про стягнення 147 150,92 грн., та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілсон", м. Одеса, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Одеса, та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Одеса, про визнання недійсними договорів та стягнення 160 000 грн.,

представники сторін в судове засідання не з’явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином,

У лютому 2010 року позивачі ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 пред'явили у господарському суді позов до відповідача ТОВ "Вілсон" про стягнення 147 150,92 грн.

Вказували, що 26.03.09 між ФОП ОСОБА_1 (виконавцем) та ТОВ "Вілсон" (замовником), а 01.04.09 між ФОП ОСОБА_2 (виконавцем) та ТОВ "Вілсон" (замовником) були укладені договори про надання посередницьких послуг, згідно умов яких виконавці зобов’язалися надати замовнику посередницькі послуги з укладення договорів на реалізацію товарів замовника, а замовник –здійснити оплату наданих виконавцями послуг.

Посилаючись на порушення відповідачем умов вказаних договорів в частині оплати отриманих послуг, позивачі просили стягнути з відповідача на користь ФОП ОСОБА_1 72 728,54 грн. боргу з врахуванням інфляційних втрат, 208,97 грн. річних та 5 000 грн. витрат на правову допомогу, а на користь ФОП ОСОБА_2 73 895,31 грн. боргу з врахуванням інфляційних втрат, 318,10 грн. річних та 5 000 грн. витрат на правову допомогу, а всього –147 150,92 грн.

У вересні 2010 року ТОВ "Вілсон" звернувся до господарського суду з зустрічним позовом до ФОП ОСОБА_1 та до ФОП ОСОБА_2 та відповідно до заяви про зміну підстав позову від 07.10.10, просив розірвати укладені з відповідачами договори про надання посередницьких послуг з підстав, що передбачені ст. 611 ЦК України, та стягнути з ФОП ОСОБА_1 160 000 грн. безпідставно перерахованих грошових коштів.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11 жовтня 2010 року (суддя Никифорчук М.І.), первісний позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ТОВ "Вілсон" на користь ФОП ОСОБА_1 71 346,52 грн. боргу, 208,97 грн. річних, 1 382,02 грн. інфляційних, 729,38 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, та на користь ФОП ОСОБА_2 72 079,46 грн. боргу, 318,10 грн. річних, 1 815,85 грн. інфляційних, 742,13 грн. державного мита та 742,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовлено за недоведеністю вимог.

Рішення в частині задоволення первісного позову мотивоване посиланнями на порушенням відповідачем умов договорів в частині оплати отриманих послуг, що є підставою до покладення на нього обов’язку по сплаті боргу, інфляційних та річних.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07 грудня 2010 року (колегія суддів у складі: Ліпчанської Н.В. –головуючого, Мацюри П.Ф., Андрєєвої Е.І.), рішення скасовано, постановлено нове рішення про відмову в первісному позові та часткове задоволення зустрічного позову.

Постановлено стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вілсон" 160 000 грн., 1 685 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті зустрічного позову відмовлено.

постанова в частині часткового задоволення зустрічного позову про стягнення з ФОП ОСОБА_1 160 000 грн., обґрунтована посиланнями на помилкове перерахування ТОВ "Вілсон" вказаних коштів відповідачу-1.

постанова в частині відмови в первісному позові мотивована посиланнями на ту обставину, що відповідачем на підставі договорів про надання посередницьких послуг було перераховано позивачам грошові кошти в більшому розмірі, ніж заявлено до стягнення позивачами.

постанова в частині відмови в задоволенні зустрічного позову про розірвання договорів про надання посередницьких послуг, мотивована посиланнями на безпідставність вимог у зв’язку із закінченням строку дії договорів.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 229 ЦК України та ст. 22 ГПК України, просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 26.03.09 між ФОП ОСОБА_1 (виконавцем) та ТОВ "Вілсон" (замовником), а 01.04.09 між ФОП ОСОБА_2 (виконавцем) та ТОВ "Вілсон" (замовником) були укладені договори про надання посередницьких послуг, згідно умов яких виконавці зобов’язалися надати замовнику посередницькі послуги з укладення договорів на реалізацію товарів замовника, а замовник –здійснити оплату наданих виконавцями послуг.

Згідно п. 3.3 договорів замовник зобов’язався сплачувати отримані від виконавця послуги протягом 180 календарних днів з дня підписання актів виконаних робіт.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно актів наданих послуг, загальна сума винагороди за посередницькі послуги на підставі договорів становить 147 150,92 грн.

Із наявних в матеріалах справи та досліджених судом апеляційної інстанції довідок Укрсіббанку № 138-1/5/118 та № 138-1/5/119 від 22.03.10 вбачається, що ТОВ "Вілсон" перерахував ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 грошові кошти в значно більших розмірах, ніж сума заявлених позовних вимог.

Нормами ст.ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом апеляційної інстанції не встановлено, а матеріали справи не містять доказів наявності боргу ТОВ "Вілсон" перед ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 на підставі договорів про надання посередницьких послуг, що стало обґрунтованою підставою до відмови в первісному позові судом апеляційної інстанції.

Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно акту взаєморозрахунків від 17.05.10 ФОП ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ "Вілсон" в розмірі 160 000 грн. як таку, що помилково перерахована на його рахунок.

Положеннями ст. 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи ту обставину, що грошові кошти в сумі 160 000 грн. були помилково перераховані ТОВ "Вілсон" на рахунок ФОП ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про покладення на останнього обов’язку про їх поверненню ТОВ "Вілсон".

Відповідно до п. 5.2 договорів їх дію встановлено з моменту підписання до 31.12.09, а в частині взаєморозрахунків до їх повного завершення.

Оскільки на час звернення до суду з вимогою про розірвання договорів про надання посередницьких послуг вже сплив строк їх дії, то судом апеляційної інстанції правомірно відмовлено в задоволенні зустрічного позову в означеній частині.

В порушення вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд першої інстанції не встановив дійсний характер правовідносин сторін, не повно дослідив наявні в матеріалах справи докази, що вплинуло на правильність їх юридичної оцінки та застосування норм матеріального права.

Судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Посилання касаційної скарги на неправильне встановлення судом апеляційної інстанції дійсних обставин справи та на наявність у ТОВ "Вілсон" боргу перед позивачами, не знайшли свого підтвердження при перегляді справи судом касаційної інстанції, тому їх слід залишити поза увагою суду.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07 грудня 2010 року у справі № 26-31-15/28-10-922 залишити без змін.