Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у грудні 2008 року, ВАТ "Автотранспортне підприємство 13058" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з підприємця ОСОБА_1 53 537,83 грн.

Позивач зазначав, користуючись нежитловим приміщенням на підставі договору оренди № 238 від 01.03.2007 року відповідач неналежне виконував свої зобов'язання орендаря, орендну плату сплатив не у повному обсязі, привласнив майно та пошкодив приміщення, що виключає можливість надання його в оренду іншій особі, а тому позивач просив постановити рішення про стягнення з відповідача 11 783,33 грн. заборгованості з орендної плати, 35 442 грн. на відшкодування матеріальних збитків та 6 312,50 грн. упущеної вигоди.

Рішенням господарського суду м. Києва від 07.04.2009 року в задоволенні позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2009 року рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого Господарського суду України від 21.10.2009 року рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду в частині відмови у стягненні орендної плати та збитків скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд у іншому складі суддів. В решті рішення господарського суду м. Києва від 07.04.2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2009 року залишено без змін.

При повторному розгляді справи рішенням господарського суду м. Києва від 09.02.2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2010 року рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2010 року рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасовані та справу передано на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду справи рішенням господарського суду м. Києва від 22.10.2010 року в позові відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2010 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржені в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 15.02.2011 року порушено касаційне провадження у справі за скаргою позивача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 3 ст. 291 ГК України передбачено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами укладено договір № 238 від 01.03.2007 року, за умовами якого ВАТ "Автотранспортне підприємство 13058" (орендодавець) по акту від 01.03.2007 року, передало підприємцю ОСОБА_1 (орендар) в оренду 345 кв.м. нежитлового приміщення у м. Києві по вулиці Кайсарова, 7/9 на період до 25.02.2008 року.

Угодою від 01.12.2007 року сторони розірвали цей договір оренди, а відповідно його умови не можуть застосовуватись до відносин, пов'язаних з перебуванням майна відповідача на частині орендованої в минулому площі нежитлового приміщення, а тому за таких обставин та враховуючи недоведеність позивачем завдання йому збитків безпосередньо відповідачем у справі у обсягах, визначених складеним в односторонньому порядку актом від 30.04.2008 року, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про безпідставність заявлених вимог, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в повному обсязі, і підстав для зміни чи скасування судових рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 85, 1119-11111, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2010 року - без змін.