Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у червні 2010 року, ТОВ "Агрофармахім" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "Лізингова компанія "Всесвіт" 1 440 306,48 грн. заборгованості за поставлений товар на умовах договору № 06/05/09-А від 06.05.2009 року, 111 371,26 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, 35 553,15 грн. 3 % річних та 242 946,51 грн. пені.

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.09.2010 року позов задоволено в повному обсязі та постановлено про стягнення з відповідача 1 551 677,74 грн. боргу з урахуванням інфляційних втрат, 35 553,15 грн. річних, 242 946,51 грн. пені.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 року рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржені в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 14.02.2011 року порушено касаційне провадження у справі за скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення в частині стягнення пені скасувати, прийнявши в цій частині нове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 06/05/09-А від 06.05.2009 року, за умовами якого ТОВ "Агрофармахім" (постачальник) зобов'язалось поставити ТОВ "Лізингова компанія "Всесвіт" (покупець) товар, а останній прийняти та оплатити його вартість.

За змістом п. 3.3 зазначеного договору, розрахунок здійснюється шляхом перерахування попередньої оплати в розмірі 30 % вартості поставки в строк до 14.05.2009 року та 70 % оплати поставленої партії товару в строк до 01.10.2009 року.

На виконання умов цього договору, згідно видаткових накладних позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію (засобів захисту рослин) на загальну суму 2 434 586,27 грн., за яку останній частково розрахувався і його заборгованість складає 1 440 306,48 грн., що ним не оспорюється зокрема і у касаційній скарзі.

За ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин, коли відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання та в обумовленні договором строки повну вартість поставленого товару не оплатив, і це підтверджується належними доказами, позивач має право вимагати сплати боргу, з урахуванням відповідальності за порушення грошових зобов'язань передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України в примусовому порядку, місцевий господарський суд та апеляційний господарський суд правомірно стягнули з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 1 440 306,48 грн., 111 371,26 грн. інфляційних втрат, 35 553,15 грн. річних та 242 946,51 грн. пені, яка правильно обрахована, за весь час прострочення виконання зобов'язань (п. 5.6 договору), обґрунтовано постановили про задоволення позову, і підстав для зміни чи скасування судових рішень за наведених у касаційній скарзі мотивів судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 85, 1119-11111, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 року - без змін.